В тернопільському РАЦСі нареченим нахамили і порадили розписуватись у Латвії
Що за країна! Діти просто хотіли взнати, які їм документи потрібно для реєстрації шлюбу, а їх по-хамськи “висповідали”, — поскаржилась у редакцію Орислава Марчевська. — Ще й сказали, що консультація платна, – пише “20 хвилин“
— Ми прийшли о 14.15 в 122-й кабінет. На дверях побачили, що прийомний день — лише до
12-ї, — каже Денис Марчевський. — Однак ми ж не збирались подавати документи, а просто запитати, що саме потрібно. Коли я постукав та відчинив двері, жінка за столом навпроти зауважила, що прийомний день закінчився.
За словами хлопця, працівниця якраз сиділа за чашкою кави. Денис спробував пояснити, що вони хочуть лише запитати про перелік документів. Він повідомив, що у нареченої — латвійське громадянство.
— Вона відповіла: “Одне питання — тире — консультація коштує 50 грн”, — розповідає хлопець. — Якби ще 10-15 гривень, а то одне питання — 50!
За словами Дениса, він і дівчина наостанок почули пораду їхати у Латвію — може там буде дешевше. Наречена хлопця усе життя прожила на Закарпатті. Після закінчення школи вступила у тернопільський виш. Її привезли у семимісячному віці з Латвії. І вона досі залишається громадянкою цієї країни. Однак має посвідку на постійне місце проживання в Україні.
Поскаржилась в управління
У п’ятницю, 14 жовтня, пані Марчевська збиралась написати скаргу в управління. Проте, жінка обмежилась телефонною скаргою. 17 жовтня пара знову пішла у 122-й кабінет. Напросилась із ними у ролі подруги молодої пари й кореспондент.
Працівниця, робота якої обурила пару, упізнала наречених. Вона вже спробувала їм допомогти, навіть попри те, що понеділок — не прийомний день. Також роз’яснила, що 50 грн коштує консутальтація із застосування сімейного та цивільного законодавства. Наголошувала, що нічого сама не вигадувала.
— У таких ситуаціях потрібна довідка про те, що за кордоном особа не перебуває у шлюбі, — повідомила вона. — У нас шлюбний вік нижчий, ніж у цій країні. Ваш випадок — непростий.
Справа у тому, що дівчина ні разу не була у Латвії та прописана в Україні. Тому на отримання тієї довідки необхідний час. Пара намагалась зрозуміти, де ж її брати. Тож працівники гортали документи, шукаючи спосіб спростити процедуру, але дотримуючись при цьому законодаства. Після півгодинного перегортання та роздумування пообіцяли звернутись за допомогою у посольство чи Міністерство закордонних справ, а наречених попросили прийти наступного дня. Цього разу про необхідність будь-якої плати за довідки їм не казали.
У вівторок, 18 жовтня, Денис із нареченою знову завітали у 122-й кабінет. Там їм уже роз’яснили, куди звертатись і що роботи. Довідку, як виявилось, їм можуть видати і в країні постійного проживання, тобто в Україні. Щоправда, коли молодята знову візьмуться оббивати пороги РАЦСу, ще точно не знають. Адже попереду — маса витраченого часу, грошей на копії, переклади документів на українську.
Скаргу заперечують
Поки наречени надавали роз’яснення, ми поспілкувались із заступником начальника управління — начальником відділу держреєстрації актів цивільного стану Ольгою Гуль. Коментувати на диктофон ситуацію посадовець відмовилась. Однак погодилась надати тернополянам письмове пояснення щодо того, як діяти парі, коли один із них — іноземець.
— А чому я маю вам на диктофон говорити, я десь арештована, затримана? — запитала пані Ольга. — У мене також є свої амбіції та емоції. У нас є порядок надання такої інформації. Для чого я повинна записувати і мати якісь моральні… Не хочу!
Із неофіційної розмови стало зрозуміло, що жінка мала не дуже приємну для неї розмову із матір’ю хлопця. Загалом у РАЦСі заперечують, що там погано поставились до молодої пари. А час їхнього у п’ятницю візиту вказують інший. Кажуть, вони могли б просто відразу направити їх у посольство, але не зробили цього.
— Вони прийшли о 13.30 і захотіли консультації, — згадує той день працівниця Марія Петришин. — Я сказала, що консультації платні, а вони розвернулись і пішли.
За словами пані Петришин, за своє життя вона надала чимало роз’яснень. І раніше не траплялось, щоб хтось був незадоволений її роботою.
— Вони прийшли, заглянули, навіть не повністю увійшовши в кабінет, — продовжує жінка. — Може, на столі тут ще щось стояло, якась чашка, бо фактично, то ще був обід. Вони сказали, що хочуть консультацію, проте не сказали, яку і для чого .
Коли молода пара виходила, то, за словами працівниці, прозвучало, що наречена — з Латвії.
— Я ще сказала, може прийдіть після обіду, але вони не захотіли і ніяк не відреагували на мою пропозицію — каже працівниця РАЦСу. — Вони навіть заяви не написали. Я взагалі не розумію, яка може бути скарга. Вони як прийшли, так і пішли. Якби справді хотіли консультації, ми їм надали б.
Світлана ГРИВАС
Розігнати б половину цих підстаркуватих *службовців* і тоді ввічливіше ставилися б до тих, на чиї податки їх утримують…
Це проблема вцілому нашої держави. Починаючи від офіціантів і кінчаючи держслужбовцями. Європейці часто зауважують, що у нас ті хто працює з людьми доволі грубі. Я знаю випадок, коли іноземець знаючи українську мову, не зміг без перекладача порузумітися з представником туристичної фірми оскільки той не хотів говорити українською. В нормальній державі б таких би звільняли з роботи.
Особисто зіткнулася з хамством працівників РАГСу при спробі отримати інформацію про документи, необхідні для одруження з іноземцем. суцільна совєтщина!!!!