У 90 років Єфросинія Ткачук з Тернопільщини всиляє нитку у голку

У жовтні поважні ювілеї – 90 років, відзначили жительки Бутина Єфросинія Ткачук та Ганна Палеха. Жінок із дев’ятим десятком привітали директор Збаразького територіального центру соціального обслуговування  Оксана Смолій, заввідділом соціальної допомоги вдома Ігор Савчук та соціальні робітники Ольга Ситник та Ганна Черняк, які є безпосередніми помічницями одиноких у цьому селі, – пише Народне Слово

Переступивши життєвий поріг на сотню, Ганна Палеха бідкається, що здоров’я уже сильно її підводить – погано бачить, чує, має задишку і тяжко ходити. – Без силу живу – каже сива, тендітна бабуся. – Але діти доглядають. Милосердна щораз приходить, допомагає. Тільки щоб здоров’я було і щоб тепло на дворі, бо дуже люблю погрітися на сонечку.

Ганна Іванівна уже десять років живе у племінниці Марії, бо своєї сім’ї не мала. Так співпало, що на 90-ліття бабусі на подвір’ї відгуляли ще й весілля внука. Отож свято для Ганни Палехи було подвійним.

Інша ювілярка – Єфросинія Миколаївна Ткачук, – жвава та весела співрозмовниця. У свої дев’яносто жінка навіть ще всиляє в голку нитку. І на вигляд молодша своїх років. На питання у чому секрет довголіття та такої бадьорості у поважні літа бабуся відповідає: – Не знаю, доню, болить вже все. Але ще Господь дає, що й нитку всилю у голку. Маю зо три сотих города.  Милосердна вже посадила мені часник. Цибульку посаджу. Індики тримаю. На ювілей одного зарубала, то люди мали що їсти (сміється – авт.). Робота для мене, то є розвага. Не можу сидіти без діла. Здається, що  живу доки ходжу.

А ходить Єфросинія Миколаївна ще й до церкви. Не так часто як хочеться, але ходить. От і тепер збирається на сповідь.

Переживши дві війни, голод, злидні жінка каже, що хочеться, щоб нині за таких людей як вона держава дбала більше. – Що з тої пенсії – 800 гривень. Молоді ще рух якиїсь мають, раду собі дадуть. А ми таки обіджені. Як би мене завезли до Києва, то я би знала що сказати депутатам.

А нині за допомогу і піклування Єфросинія Ткачук завдячує заввідділом соціальної допомоги вдома Ігорю Савчуку,  а також соціальному робітнику Ганні Черняк, яка дбає про неї.

За словами директора терцентру Оксани Смолій, одинокі люди похилого віку потребують особливої опіки та уваги. – Дивлячись на цих стареньких, завжди ставлю себе на їхнє місце, – каже Оксана Василівна, – тому намагаємося створити для них  домашній затишок, оточити турботою, щоб вони відчували себе потрібними.

Світлана Боднар