Євген Заплетнюк: Хто такі українські язичники, і чого вони справді хочуть

Євген Заплетнюк
Митрофорний протоієрей Євген Заплетнюк

Як дивно це б не прозвучало, але останніми часами не лише тут в Інтернеті, а навіть і в звичайному «оффлайновому» житті, невідомо з якого переляку активізувалися українські язичники. Як вони б себе не називали, чи то «Рідновірами» чи РУНВірцями, чи то ще якоюсь чортівнею, мова йде про прибічників, начебто, відродженої чи то відтвореної по книгах віри наших предків-українців.

І хоча зазвичай їхні повідомлення і коментарі носять явно провокативний характер, а відповідати на провокації в мережі було б доволі нелогічно і непослідовно, все ж, сьогодні я вирішив хоча б коротко, в основних тезах поговорити про цих людей, і хоч якось окреслити їх реальний духовно-психологічний стан. Але не лякайтесь. Для того, щоб не навантажувати своїх улюблених читачів надзвичайно складною науковою, чи спеціалізованою фаховою термінологією, а також, надмірними посиланнями на джерела та літературу з даної теми, я вирішив запропонувати свій матеріал у доволі простій формі – формі запитань та відповідей.

Отож, одразу і почнемо: Хто такі українські язичники, і у що вони вірять?

1) Чи є віровчення сучасних язичників автентичним вченням тих язичників, які проживали на території сучасної України у дохристиянські часи?

Ні. Діяльність сучасних язичницьких громад, та окремих їхніх активістів, є всього лиш черговою і доволі карикатурною спробою створення «з нуля» принципово нової віри, причому віри підкреслено антихристиянського характеру, не в останню чергу, з помітним політичним підтекстом. Це є синтетичне релігійне новоутворення, що лише прикривається давніми язичницькими міфами та нашим традиційним національним колоритом. За переконаннями сучасних релігієзнавців та богословів, в даному разі буде більш справедливо вживати щодо цих релігійних культів термін «новоязичники», (чи неоязичники), який більш точно відображає їхню доктринальну суть. Сучасні т.зв. «рідновіри» – це дешеві спекулянти на національних почуттях людини, які справді не мають жодного стосунку до автентичної віри наших предків, хоча всіляко намагаються наголошувати саме на протилежному. Більше того. Як мінімум цілих шість різних відомих нам версій відродженого язичництва не менш красномовно, краще за будь-які мої слова, демонструють факт проблеми з їхньою власною самоідентифікацією. Вони самі ще добре не розібрались ким вони є. Єдине що вони знають напевне – усім їм заважає жити Церква Христова, на яку їм хочеться плювати при всякій доречній, і недоречній нагоді. І про це, сподіваюсь, ми згадаємо трохи нижче.

2) Чи не можна припустити, що іронічне та упереджене ставлення вчених до неоязичників викликане саме їх власними релігійними віруваннями?

Ні. Справа у тому, що вивчаючи різноманітні вірування та релігії, аналізуючи їх детальний зміст, наша наука оперує та базується ще й на історії, з її тверезими та безпристрасними свідченнями : писемними, літературними джерелами, записаними переказами та артефактами, пам’ятками живопису, архітектури, тощо. А вони від поглядів дослідника аж ніяк не залежать. Швидше буває навпаки : під враженнями від власних відкриттів вчений сам стає на бік тієї чи іншої наукової гіпотези, і згодом ще й часто стає на її захист. На даний момент серед прибічників новоязичництва майже немає людей, які були б професійними знавцями даної теми – богослів’я, історії та релігієзнавства. І навпаки – професійні історики та релігієзнавці ставляться до такого обговореного нами явища як культ неоязичництва скептично, із значною долею іронії.

3) І все-таки, чи є щось спільне, між древнім язичництвом, та цим новим релігійним рухом, відродженим у наші дні?

Як не дивно, дещо спільне у них все-таки є. Якщо характеризувати віровчення вітчизняних поган з точки зору православного світогляду, то об’єктивною характеристикою обох його версій – і нової і старої, є їхнє вперте неприйняття наших християнських цінностей. Причому навіть якщо зараз абсолютно абстрагуватися від досвіду князя Володимира, з його кардинальним способом боротьби з поганством, треба зазначити, що й незалежно від нього, християнство і поганство – це два протилежні способи мислення. Відповідно, і саме язичництво і новоязичництво мають своєю метою мінімізувати вплив на людей християнства. Врешті – як і навпаки. Однак, якщо християнство в свою чергу таки може запропонувати людям об’єктивну Істину, і можливість для кожного живого спілкування з Живим Богом, то язичництво – лише відволікає людей від цієї Істини, заміняючи Бога своїми бездушними та мертвими ідолами, та стилізованими під «старовину» псевдо- національними обрядами. «Найкраще», до чого спромоглися сучасні язичники – побудувати власну систему цінностей, яка побудована на критиці буквально усього: політики, усіх без винятку релігій, традиційних норм поведінки, досягнень сучасної науки і тд. Найбільш «професійний» сучасний язичник – це зовсім не безпристрасний вчений, а фантазер та інфантильний мрійник. І здається, не без явних психічних відхилень.

4) Але ж погодьтесь, особисте життя багатьох християн, і навіть християнських священнослужителів далеке від ідеалу?

На жаль, це правда. Мало того, що християнський ідеал сучасним людям видається майже нереальним, так ще й мало хто із «середньостатистичних» парафіян взагалі прагне втілювати його у власному житті. Однак, тут я б хотів підкреслити кілька важливих для нашої розмови деталей. Прошу на них звернути особливу увагу.

По-перше, усі гріхи християн не є гріхами Церкви, але гріхами протиЦеркви. (Прочитайте, будь-ласка, це речення ще раз, якщо вам не вдалося з першого разу збагнути його суть). Тому, не варто в черговий раз розводити пустослів’я, і плутати ці речі : є правило, закон, і є його виконавець. Закон не винен, що його не всі дотримуються. Церква не винна, що люди бувають злі, жорстокі і невдячні. Однак, саме тому у нашому світі існує Церква, щоб змінити кожного злого,жорстокого та невдячного на доброго, милосердного і вдячного. Історія переконливо свідчить, що Церква реально змінює людей на краще. А тисячі з цих змінених і преображених Церквою людей ми навіть знаємо поіменно, не дивлячись на те, що вони жили і померли сотні років тому.

По-друге, і я вже про це опосередковано сказав, Церква – це місце, де духовно -, душевно-, та тілесно-хворі люди приходять лікуватися. Тому, було б доволі дивно комусь зайти у таку лікарню, і побачити там лише здорових, сильних і міцних людей. Погодьтесь, це абсурд. Так от, критикуючи усі реально існуючі похибки християн, усі ці атеїсти чи язичники хочуть саме цього – побачити абсурдну і нелогічну річ, як головний доказ власної правоти. Наша Церква завжди свята не тому, що Її складають виключно святі люди. Церква свята тому, що Вона безперестанно освячується Святим Духом Божим. Люди в Церкву приходять спасатися і лікуватися.

5) А от храми… Чи потрібно ставити буквально на кожній вулиці новий християнський храм? Невже не можна зробити так, щоб цих храмів було менше, а користі від них було більше?

Мені складно уявити в чому саме полягає об’єктивна користь християнських храмів з погляду язичників. Швидше за все, при будь-яких умовах, наші храми – незалежно від розташування та розмірів, будуть їх лише дратувати. А от уже як християнин зауважу, що православний храм – це унікальне місце на землі, де через Святі Таїнства здійснюється наша причасність до світу небесного, духовного. І коротше кажучи, для того щоб людина спаслася в наш час, їй потрібне спеціальне місце зустрічі з Богом. Звісно, можна молитися Богу і в лісі, і в приватному будинку, і навіть на могилах померлих, як це робили перші християни у сиву давнину. Однак воля Божа полягає у тому, щоб ми присвячували і використовували для богослужінь спеціальні місця, якими є нині для нас звичного вигляду церковні будівлі.

Ну, й далі. Я чомусь вперто не вірю, що коли язичники виступають проти будівництва великої кількості християнських храмів, то вони це роблять зі щирою душею, справді турбуючись про дитячі майданчики, і про якусь практичну зручність пересічних громадян. З одного боку вони просто заздрять тому, чого не можуть мати самі. З іншого – вони просто бояться наших християнських молитов. Давно відомо, що більшість людей, які не моляться до Ісуса Христа – моляться самому дияволу. А от йому вже точно наші церкви муляють очі більше, аніж всі разом взяті тернопільські бари, ресторани чи сауни. Тому, язичники проти церкви ще можуть щось писати, а от проти засилля розважальних закладів з сумнівною репутацією щось мало з хто з таким азартом виступає. Або, наприклад, проти мечетей. Чому б їм не  виступити проти мусульманства? Чи, все-таки, страшно? 🙂

Ну, а ще… Коли б у нас було достатньо освчених та ініціативних священиків, які б були здатні не тільки грубою фізичною силою, але й словом боротися з язичниками, тоді б було все трохи по іншому. Зміна життєвих пріоритетів доволі потрібна річ. Бо ми багато вже читали на тенопільських сайтах і про те, як один отець вкрав в у дітей майданчик,  і про те як  у Тернополі побудують церкву на нечистотах, і про те, який отець-доктор їздив на відкриття Арени-Львів, чи як номінували місцевого уніатського єпископа на митрополита, а також що і хто про це думав. Шкода, що всі ці християнські діячі, про яких шла мова, вперто мовчали, коли їхні релігійні почуття були так ображені.

В цьому сенсі, я як християн, відчуваю брак якості нашого церковного життя. Можна робити якісні рекламні і політичні акції у час відпочинку від богослужінь та місіонерської діяльності. Але уся ця діяльність не має бути заміною нашої молитви та місіонерства. Якщо у нас в області сотні християнських служителів і мирян, то де вони усі, коли це так потрібно Христу? Чому ми маємо дозволяти ганьбити наші святині? Невже й справді у нас немає людей, які б хотіли публічно висловитись проти подібного хамства? Я в це не вірю!

З таким ставленням до проблем, наше місто може бути «Церквополем» лише у хворобливих фобіях язичників та сектантів…
6) Чи правда те, що усі християни – це послідовники жидівської віри, а всі язичники – справжні щирі українці?  

Ключова характеристика нашої християнської віри – у її універсальності, а ще більше – у її понад-земності. У своєму корені вона не може бути базована ні на чому земному, в тому числі і на жодних національних чинниках. Її зміст – фундаментальні стосунки між людьми та Богом. А те, що Новий Завіт й справді був здійснений з приходом у світ Богочоловіка Ісуса Христа на території сучасної держави Ізраїль, зовсім не дає нам підстав говорити про те, що наша православна, чи то взагалі християнська духовність, побудована на духовності єврейського (юдейського) народу. Та й більше цього. Неупереджене вивчення юдаїзму та християнства, переконує нас у їх повній протилежності. Кому цікаво – відсилаю до мого улюбленого святого Іоана Золотоуста та його праць.

І далі. Якщо вас цікавить саме національний елемент у християнському богошануванні, то тут можу зазначити, що оскільки для нас він не є принциповим, то різні християнські спільноти і вирішують його по-різному. Протестанти і католики відмовились від цього, максимально уніфікувавши свої богослужіння, незалежно від умов місця і часу. Згадайте лиш латинську мову католицької служби по всьому світі, буквально до кінця сімдесятих років минулого століття. Православна Церква, до якої я належу, тут зуміла виробити для себе оптимальний варіант, вміло балансуючи у «золотій» середині.

З одного боку ми мислимо у рамках, якщо хочете, тверезого уранополітизму – відчуваємо себе приналежними до світу духовного і надземного, а з іншого – наше догматичне вчення на богослужіннях : стилістика одягу, спів, архітектура, іконопис – усе це вдягнено у наші традиційні вікові шати. Це те, що митрополит УАПЦ Іларіон Огієнко називав «нашими національними церковними окремішностями». Вони і вирізняють нашу Церкву у сім’ї інших помісних Православних Церков, з якими ми єдині у вірі, але трохи різнимося в обрядах. Віримо ми в одне, але по-різному одягаємо цю свою віру – надаємо їй власний, українських і неповторний національний обряд. Це те, що зберігає і об’єднує наш народ.

Місцеві язичники, які люблять спекулювати на національних почуттях людей, особливо малограмотних, часто люблять себе подавати як виключних монополістів у питаннях рідної віри. Що на це можна сказати? Окрім того, що багатобожжя саме по собі є логічним абсурдом, а у рамках окремо взятої країни – тим більше, на мій погляд тут варто сказати ще і про інше. Не будучи живою вірою, язичництво ніколи не приносило людям реальної користі. Так, з роками воно все більше і більше обплутувало їх безліччю філософських систем, формальних обрядів, звичаїв та традицій, і все більше втручалося у життя людей, але за ним нічого реально не стояло. Язичницькі обряди були мертвими, такими ж як і їхні рукотворні ідоли. Тільки з приходом до України християнства, наш народ повернув собі справжню людську гідність. Ми перестали бути безправною іграшкою у руках безлічі «богів» та «боженят» (по-нашому, це біси і бісенята.), і врешті, повернули собі Боже синівство. Цитата з сайту язичників: «Образ Чорта в слов’янській міфології докладно описаний переважно з християнської точки зору, тому й досі ще залишається малодослідженим.Але пам’ятаємо, що “не такий Чорт страшний, як його малюють!” – і в цьому є велика мудрість народу і його велика таємниця.». Жах!

7) А чи взяла б ваша Церква участь у якихось доброчинних чи освітніх акціях спільно з рідновірами?

Це доволі провокативне питання ) Насправді заради конкретного добра конкретного ближнього, Церква завжди готова до співпраці навіть з людьми невіруючими, чи тими, хто вірить у щось інше. Просто треба мати на увазі те, що ми чітко розуміємо границі такої співпраці. Ми ніколи не підемо на компроміси у справах віри і совісті, однак залюбки будемо допомагати всякому ближньому, якщо будемо мати для цього відповідні можливості.

Особисто я вже довгий час займаючись християнською наукою і питаннями духовної освіти, ніколи б не наважився допускати в навчальні заклади язичницьких адептів. Рівень їхнього загального розвитку зазвичай недостатній для того, щоб допомогти учням чи студентам сформувати цілісний позитивний світогляд. Рівень аргументації та науки цих сектантів все ще занадто низький, щоб нині сприймати сучасне язичництво як щось серйозне і варте уваги. Нещодавно в одному із записів представник неоязичників писав про те, що бачив як в християнському храмі (цікаво, що ж він там робив?) жінка пиляла собі нігті, а чоловік просто десь там поруч храму справив свою нужду…

Я не знаю, чи справді згадані ним епізоди мали місце в реальності, однак сам язичницький лідер, пан Аркуша (який про це написав на «Погляді») зробив саме це : не приховуючи свого задоволення, своїм опусом публічно помочився на Церкву. Насправді, мені дуже шкода таких людей. Людина з очевидними духовними і психічними проблемами не тільки претендує на адекватність, але й чомусь свято переконана у тому, що усі читачі мають вірити його маячні, і сліпо йти за ним. Кілька днів тому я бачив по телевізору, як цей персонаж «підзаряджався» від якоїсь каменюки «на щастя» у новому році. Тож серйозно я буду його сприймати тільки тоді, коли він таким ось способом зарядить хоча б мою стареньку «Нокію». І я вже навіть не хочу анонсованого ним щастя і успіху.

То ж чи добре шанувати старовину? Тільки тоді, коли нічого кращого немає. А коли є краще, то й нема жодної потреби колекціонувати старий мотлох. Рекомендую більше не молитися каменюкам і деревам. Якщо ви не можете поки визнати за Ісуса Христа за свого особистого Бога і Спасителя, моліться, хоча б, на другий АйПад. Він реально розумніший.

p.s. Досить легко можу передбачити, що ця публікація може викликати певну долю обурення, (чи якихось інших негативних емоцій) у сучасних поган місцевого розливу. Це доволі очевидна реакція людини на публічну правду про себе. На превеликий жаль, в мене занадто мало часу для відповіді на усі ваші коментарі, особливо переконавшись у вашій маніакальній схильності до інтернет-троллінгу. Тому, якщо наважитесь щось писати, то пишіть коротко і по суті. Ваші емоції абсолютно нікого не цікавлять. Так само немає бажання вести дискусії з людьми, які знають про Церкву лише через далекі відбитки в пам’яті шкільних уроків про хрестові походи, і через каналізацію, яка прорвалась на місці будівництва храму.

-1 thoughts on “ Євген Заплетнюк: Хто такі українські язичники, і чого вони справді хочуть

  • 11:40 | 11.01.2012 о 11:40
    Permalink

    ПРЕКРАСНА ВІДПОВІДЬ НА 4 – те ПИТАННЯ, ЗРЕШТОЮ,ЯК І НА ВСІ ІНШІ.

  • 12:01 | 11.01.2012 о 12:01
    Permalink

    відповідати на провокацію, мабуть, це повестися на неї…
    але напишу таке – нехай час і люди поставлять “крапки над і”, а не окремі діячі від тих чи інших релігій…

    правда, хто авторові дав право привласнювати істину? за останні 2000 років жодна релігія не спромоглася досягнути хоча б 50% людства, навіть при сучасних засобах інформації та поширення відомостей, і це при тому, що у багатьох релігій є державна підтримка… хіба це не показник?

  • 12:10 | 11.01.2012 о 12:10
    Permalink

    Питання до автора статті: Про які шість версій відродження язичництва іде мова? Назвіть їх.

    • 13:11 | 11.01.2012 о 13:11
      Permalink

      Шість версій відродження віри наших предків це не триста з лишком релігійних напрямків на підставі біблії

  • 12:55 | 11.01.2012 о 12:55
    Permalink

    Дурні, не стикайте УКРАЇНЦІВ лобами, не провокуйте один одного. Вороги славно потирають свої хижі руки. Де Українці сваряться там …. користає.

  • 13:19 | 11.01.2012 о 13:19
    Permalink

    Християнство і язичництво: конфлікт чи злагода?
    Людина завжди хотіла бути зі своєю природою у найкращих стосунках, бо ясно бачила, що у всьому залежить від неї. Тому початкова (язичницька) релігія була заснована на боротьбі за своє довкілля, за своє існування. Вона ж і виробила певне ставлення до цього довкілля – до сонця, води, землі, дерев. Це ставлення і дало початок язичницьким віруванням, які були найтісніше пов’язані з життям, з довкіллям та природою. Вони, ці вірування, вимагалися самим господарським побутом, були практичними і необхідними людям на кожному кроці. Саме тому язичництво ми можемо назвати релігією реального життя.
    Пізніше християнська релігія наповнила вірування язичників гуманістичним змістом, дала нові назви язичницьким святам. Наприклад, День народження води (Дани) сьогодні припадає на Водохрещення. День народження Лади – прадерева Всесвіту – нині святкують як Вербну Неділю, ушанування рослинності співпадає з Трійцею, яка буяє завдяки поєднанню трьох сил: природи, людино-Бога і космосу. Християнські свята Покрова та Благовіщення мають своїми витоками язичницькі День Приї та День Орла (ось чому весілля грають від 21 вересня до 14 жовтня – від свята духу материнства до Дня Світла, що благословляє плід на життя).
    Ми бачимо, що християнство – це вища, духовно-естетична стадія розвитку матеріального язичництва, яке на перших порах зрілості людства висувало завдання фізичного забезпечення. Адже навіть сам Бог, і Боголюдина, і його Мати являлися людям у вигляді “неопалимої купини”, їх оспівують у колядках та псалмах як Сонце, Місяць і Зорю. Конфлікт же між язичництвом і християнством міг створюватися лише штучно для задоволення амбіцій нечесних сановних служителів церкви Христа.

  • 15:46 | 11.01.2012 о 15:46
    Permalink

    Пане Євгене, отямтеся, ви не у середньовіччі із вогнищами та тортурами інквізиції. Свобода віросповідання – одна з гарантій цивілізованого суспільства. Хтось вірить у Будду, хтось у Даждьбога, хтось у Христа, а хтось в океан надсвідомого… І принижувати інших людей через їх віру, бо вона різниться із вашою – це, на мою думку, низько, не гідно, не по доброму.

  • 15:53 | 11.01.2012 о 15:53
    Permalink

    Додаю тезу про ще одну монотеістичну віру,яку зачепив “толерантний” ))) пан Євген, це мусульманство,- Перед тим Пан Заплетнюк(фамілія яка дивна))), “ЗАПЛІВ” так,що чи сміятися ,чи плакати не второпаєш))) ) НАПЛІВ про те ,що “язичники” “хворобливо” ставляться тільки до жидоієшувської єрєсі ))) А потім,цитую,-“Тому, язичники проти церкви ще можуть щось писати, а от проти засилля розважальних закладів з сумнівною репутацією щось мало з хто з таким азартом виступає. Або, наприклад, проти мечетей. Чому б їм не виступити проти мусульманства? Чи, все-таки, страшно? :)” Мене це просто розірвало… Що у кого болить,той про те і говорить))) Це Вам Пане Євген страшно ,та ніяково про це говорити,тому, що Ви боїтеся влади(бо влада і гроші цієї влади підтримують церкву,з метою утримання “рабів божих” в покорі)))), влада відкриває,або “кришує” заклади з СУМНІВНОЮ репутацією))) ,потім несе гроші до церкви,- “гріхи заморлювать”))) На рахунок мусульманства,- ВИ ПОПИ більше за все його і боїтеся …Нам начхати і на жидоієшувістів, так саме однаково, як і на Ваших “двоюрідних братів” мусульман…Всі Ви пішли з одного кореня )))

  • 15:56 | 11.01.2012 о 15:56
    Permalink

    Додаю тезу про ще одну монотеістичну віру,яку зачепив “толерантний” ))) пан Євген, це мусульманство,- Перед тим Пан Заплетнюк(фамілія яка дивна))), “ЗАПЛІВ” так,що чи сміятися ,чи плакати не второпаєш))) ) НАПЛІВ про те ,що “язичники” “хворобливо” ставляться тільки до жидоієшувської єрєсі ))) А потім,цитую,-“Тому, язичники проти церкви ще можуть щось писати, а от проти засилля розважальних закладів з сумнівною репутацією щось мало з хто з таким азартом виступає. Або, наприклад, проти мечетей. Чому б їм не виступити проти мусульманства? Чи, все-таки, страшно? :)” Мене це просто розірвало… Що у кого болить,той про те і говорить))) Це Вам Пане Євген страшно ,та ніяково про це говорити,тому, що Ви боїтеся влади(бо влада і гроші цієї влади підтримують церкву,з метою утримання “рабів божих в покорі)))), влада відкриває,або “кришує” заклади з СУМНІВНОЮ репутацією))) ,потім несе гроші до церкви,- “гріхи заморлювать”))) На рахунок мусульманства,- ВИ ПОПИ більше за все його і боїтеся …Нам начхати і на жидоієшувістів, так саме однаково, як і на Ваших “двоюрідних братів” мусульман…Всі Ви пішли з одного кореня )))

  • 18:40 | 11.01.2012 о 18:40
    Permalink

    Дякую, посміявся! :))))

    Цитата:
    «На даний момент серед прибічників новоязичництва майже немає людей, які були б професійними знавцями даної теми – богослів’я, історії та релігієзнавства».

    Цікаво, а ким же Рибаков, Хвойка так ще купа інших дослідників, як не професійними знавцями історії??

    Цитата:
    «Якщо характеризувати віровчення вітчизняних поган з точки зору православного світогляду, то об’єктивною характеристикою обох його версій – і нової і старої, є їхнє вперте неприйняття наших християнських цінностей».

    Хвилиночку! А чому ГЕТЬ УСІ повинні приймати ваші цінності? Знаєте, коммуністи-сталінсти теж не сприймали тих, хто не поділяв їхні большевицькі цінності − і незгодних просто знищували. Пан піп − большевик??

    Цитата:
    «Причому навіть якщо зараз абсолютно абстрагуватися від досвіду князя Володимира, з його кардинальним способом боротьби з поганством, треба зазначити, що й незалежно від нього, християнство і поганство – це два протилежні способи мислення».

    Ось це − правда! Хрестиянство і Язичнецтво − дійсно два різні світогляди. За словами попа виходить, що він (спосіб мислення) у всіх людей має бути лише один?? Оттт, дякую…. Здається, вже колись ми мали історичний досвід, як усіх одягали в однакове вбрання і примушували йти в один крок. А для розрізнення лише табірний номер людині таврували….

    Цитата:
    «Однак воля Божа полягає у тому, щоб ми присвячували і використовували для богослужінь спеціальні місця, якими є нині для нас звичного вигляду церковні будівлі».

    Що, до печер і катакомб не хочеться повертатися «святошам»? А ось ранні проповідники хрестиянства цього не цуралися! Як сказав влучно Гузар, церква − це люди, а не стіни!! Трясця, до своїх бодай дослухайтеся иноді….

    Цитата:
    «Окрім того, що багатобожжя саме по собі є логічним абсурдом, а у рамках окремо взятої країни – тим більше, на мій погляд тут варто сказати ще і про інше».

    гммм…. а ось науковці взагалі вважають, що таке явище як «бог» − не існує, позаяк нема жодних ознак його існування… Себто бог − один він, чи їх там багато − це, власне, логічний абсурд….

    Цитата:
    «Не будучи живою вірою, язичництво ніколи не приносило людям реальної користі. Так, з роками воно все більше і більше обплутувало їх безліччю філософських систем, формальних обрядів, звичаїв та традицій, і все більше втручалося у життя людей, але за ним нічого реально не стояло. Язичницькі обряди були мертвими, такими ж як і їхні рукотворні ідоли».

    Та ну на́!! І це ж треба так: тищі років проіснували розмаїті давні єгипти, елади і греції − і нічо, їм язичництво не шкодило! А тут виявляється, не було користі… Можна подумати, що нинішні махання кадилом і бубоніння текстів, яких навіть сам піп не розуміє − ну такиі вже помічні обряди, що далі нема куди :))

    Цитата:
    «Тільки з приходом до України християнства, наш народ повернув собі справжню людську гідність. Ми перестали бути безправною іграшкою у руках безлічі «богів» та «боженят» (по-нашому, це біси і бісенята.), і врешті, повернули собі Боже синівство».

    Свого часу большевички в усіх підручниках, аґітпропах тощо писали: і тільки з приходом сов’єцької влади Український народ нарешті по-справжньому почав жити, перестав бути іграшкою у панів та царів…. Щось занадто сильний перегук, вам не здається?

    Цитата:
    «Особисто я вже довгий час займаючись християнською наукою і питаннями духовної освіти, ніколи б не наважився допускати в навчальні заклади язичницьких адептів. Рівень їхнього загального розвитку зазвичай недостатній для того, щоб допомогти учням чи студентам сформувати цілісний позитивний світогляд».

    Ага, а на попів вгодованих як подивишся − ну просто світоч Знань! Аж пре! :))))

    Цитата:
    «Кілька днів тому я бачив по телевізору, як цей персонаж «підзаряджався» від якоїсь каменюки «на щастя» у новому році. Тож серйозно я буду його сприймати тільки тоді, коли він таким ось способом зарядить хоча б мою стареньку «Нокію». І я вже навіть не хочу анонсованого ним щастя і успіху».

    Нуууу, по-перше − викинь «нокію» − це бісове породження!
    По-друге, я ось постійно бачу по ящику і в житті, як якийсь піп щось там пробубонить над баняком з водою − і ту воду втюхують людям я «святу». Нє, ну серйозно! А між іншим, усілякі обряди з водою − це ж язичницькі пережитки, панове…. :)))

    Цитата:
    «То ж чи добре шанувати старовину? Тільки тоді, коли нічого кращого немає. А коли є краще, то й нема жодної потреби колекціонувати старий мотлох. Рекомендую більше не молитися каменюкам і деревам. Якщо ви не можете поки визнати за Ісуса Христа за свого особистого Бога і Спасителя, моліться, хоча б, на другий АйПад. Він реально розумніший».

    Чи потрібна нам було здобуття якоїсь сторовинної Незалежної України? Був же новіший Сав’єцкій Саюз, то на який пень тим бандерівцям й іншим повстанцям здався старий мотлох − Украйна??

    А дерева взагалі треба геть усі вирубити! Бо навіщо вони людству, якщо є товариш Іїсус Хрестос? Він все за нас порішає :))

    За «ай-пад» − хвалю! Є таке слово в англійській мові! Просунутий піп попався! :))

    А ось у чому пан Євген правий, так це у тому, що засилля барів та ресторанів − при чому не вишуканих закладів, а саме отих ницих наливайок з московською попснею − дійсно забагато розвелося! Але з ними годі боротися лише шляхом тупого закриття: тут треба створювати такі передумови, аби підприємцям було вигідніше не лихварством та перекупництвом займатися, а, скажімо, якимись високими технологіями чи налагодженням виробництва якихось технічно складних приладів: тоді кошти самі підуть в інших вид ділової діяльности.

    Це з одного боку. З іншого: а чого ще хотіти у суспільстві, де рівень культури просто жахливо падає з року в рік, як не ходіння по генделиках?? Але для того, щоб піднімати культурний рівень Нації − потрібно створювати щось на взірець товариств Просвіти, а не будувати сотні холодних церков − цих ідолів новітнього часу. Що, до речі, наші пращури-націоналісти і робили у 1920–1940 роках!

  • 19:29 | 11.01.2012 о 19:29
    Permalink

    Так багато буківок… Ну чи не міг пан-отець написати стисло і просто: “Охаміли, на новий “Мерс” гроші нехочуть нести”!…
    А так, двійочника-богослова хотілося б просто ткнути рилом в Евангеліє: Мф 5 17-20, Рим 3 31, Гал 3 24-29, то може перестане ляпати про якесь протиставлення християнства і юдаїзму.
    Взагалі, ці “традиційні” брехуни, котрі перетворили Бога на садиста, котрий отримує оргазм від людських страждань, при цьому він нас в цей час ще й “любить” (мабуть любовю Чекотіли).
    Ці безсовісні єретики (навіть згідно їхніх же критеріїв), котрі переконують, нас, що Бог є таким дебілом, що жодну людину не почує без попа-перекладача ГОРІТИМУТЬ! Притому в УСІХ ПЕКЛАХ ОДНОЧАСНО! (і жидівському, і християнському, і мусульманському і в усіх інших які тіки існують)!
    … ВАМ В РИЛО, А НЕ ДЖИПИ І ВІЛЛИ!

  • 21:32 | 11.01.2012 о 21:32
    Permalink

    Підтримую “віруючого”)))підтримую Юрка Зеленого))) Підтримую всіх,хто зрозумів,що попи і брехня, це одне ціле, що жидоієшувська єрєсь, основна деталь механізму жидівського керівницва нами…До речі подивіться на статтю про культ трупу в ієшувістів…Обрегочитесь)))http://irvara.livejournal.com/341931.html Стаття має назву “Поклонєніє мощам ілі некрофілія по хрістіанскі” Респект автору)))

  • 22:32 | 11.01.2012 о 22:32
    Permalink

    Християнство – це духовна чума, а попи, це щурячі блохи які її розносять.

  • 23:22 | 11.01.2012 о 23:22
    Permalink

    Б** і звідки стільки дебілів що в коментах пишуть? певне сам сатана плодить… ох це недобре… нічо свята інківзиція скоро тут все порішає…

  • 01:27 | 12.01.2012 о 01:27
    Permalink

    Найжахливішою (найстрашнішою) є “примара” (привид, ілюзія) “християнських цінностей”, про які мав необережність “плести” язиком “християнський” піп Заплетенюк.
    Справа у тому, що ніхто (ні “християни”, ні “язичники”, ні “атеїсти”) не знають насправді що ВОНО таке і з чим ЙОГО їдять…
    Перегляньте новий погляд на “Заповіді Ісуса Христа” і Біблії загалом – http://isus.ho.ua
    Жодні забобони (релігійні і атеїстичні) Вам не страшні, якщо Ви вмієте логічно думати і роздумовувати.
    Отже, якщо Ви правильно читаєте і розумієте вислів “апостола” Павла: “Через те, що світ мудрістю не зрозумів Бога (Єгову) у модрості Божій, то Богові (Єгові) було вгодно спасти віруючих через ДУРІСТЬ ПРОПОВІДІ” (1Кор., 1: 21), тоді ви правильно сприймете і цю “дурість проповіді” від попа Заплетенюка Сварливого…
    Слава світлим умам українців, які вже попереду написали мудрі думки і тим українцям, які ще напишуть логічні і справедливі роздуми…
    Хочеться переінакшити слова Володі Ульянова (хоч покарала Доля Русь-Україну “володимирами”-віроломцями і “володимирами”-руйнівниками):
    “Попи думають, що вони “мозок” нації. Вони не мозок нації, а – г… нації”.
    “Попи думають, що вони “дух” нації. Ніякий вони не дух нації, а мертвяцький сморід (пукання) нації…”.

  • 21:41 | 12.01.2012 о 21:41
    Permalink

    Чому ж піп-двійочник не навів як підтвердження своєї правоти біблійних текстів а відверто перекручував і брехав в свої “отсебятині”?
    Чому ж, як тіки зявиться фан попо-бреха, так зразу і зявляється “християнська” лексика: “Б** і звідки стільки дебілів”… (доречі, як зявиться колись Свята Інквізиція, то попо-брехи будуть її першими клієнтами).
    Тож перш як “нести світло істинної віри” гендлярі християнським раєм повинні, як вчив Ісус, продати все що мають до останньої нитки і гроші роздати бідним. Самим же їм, посипавши попелом свої прокляті грішні голови, відійти в пустиню років на 100, щоб там постом, молитвою і страшними покутами рятувати свої пропащі попівські душі!

    • 13:04 | 16.01.2012 о 13:04
      Permalink

      А ще ,пане віруючий, в Біблії пише не судити інших, а якщо проповідуєн Біблію,то це треба робити з мудрістю і лагідністю духа,не втрачаючи власного миру в душі….

  • 00:35 | 13.01.2012 о 00:35
    Permalink

    Отже, спробуємо допомогти святому отцеві зрозуміти очевидні речі, які у відповідному середовищі вже давно набули статусу істини. Адже істина не має приналежності до релігії, а є об’єтивною реальністю. Я розумію, що отець отримав доручення «покарати словом» людей, які посміли вийти з-під покори і не бажають влитися в покірну паству.

    Цитата:
    «Як дивно це б не прозвучало, але останніми часами не лише тут в Інтернеті, а навіть і в звичайному «оффлайновому» житті, невідомо з якого переляку активізувалися українські язичники. Як вони б себе не називали, чи то «Рідновірами» чи РУНВірцями, чи то ще якоюсь чортівнею, мова йде про прибічників, начебто, відродженої чи то відтвореної по книгах віри наших предків-українців.»

    Отець не зовсім орієнтується в позахристиянській ситуації. РУНвіра – це неязичницька течія. Це – віра в єдиного Дажбога, тобто монотеїзм
    А чому отця так прелякала активізація рідновірів-язичників? Отець знайомий із Основним Законом України? Там всі люди в своєму віровизнанні – рівні. А от його «Святе Письмо», очевидно, дає йому відвертий карт-бланш на порушення нашої Конституції – боротьбу із іновірцями будь-якими методами.

    Цитата:
    «…я вирішив хоча б коротко, в основних тезах поговорити про цих людей, і хоч якось окреслити їх реальний духовно-психологічний стан.»

    Що отець може знати про «цих людей», коли він не знає особисто хоча би одного із них і плутається у визначеннях РУНвіра-Рідна Віра, тобто не може відрізнити у цьому конкретному випадку монотеїзму від політеїзму?

    Цитата:
    «Діяльність сучасних язичницьких громад, та окремих їхніх активістів, є всього лиш черговою і доволі карикатурною спробою створення «з нуля» принципово нової віри, причому віри підкреслено антихристиянського характеру, не в останню чергу, з помітним політичним підтекстом. Це є синтетичне релігійне новоутворення, що лише прикривається давніми язичницькими міфами та нашим традиційним національним колоритом. За переконаннями сучасних релігієзнавців та богословів, в даному разі буде більш справедливо вживати щодо цих релігійних культів термін «новоязичники», (чи неоязичники), який більш точно відображає їхню доктринальну суть. Сучасні т.зв. «рідновіри» – це дешеві спекулянти на національних почуттях людини, …»

    Звичайно, представникові глобальної безнаціонально-позанаціональної релігії виглядає карикатурним все, що національне. Він є духовним спадкоємцем Візантії і візантійщини, яка все ж не змогла знищити нашого народу духовно, але метастази і досі розкладають уми українців. Це проповідує і зажерлива Москва. Як тільки у нас проявляється щось із національного – зразу ж виникає якась протидія, проплачені агенти, які розкладають українську структуру зсередини… Тобто, методи колишньої Візантії і сучасної Москви – ідентичні.
    А «принципово нова віра» – це те, що нас оточує, те, що ми святкуємо, те, що церква перейменувала власними назвами і спотворила, як у кривому дзеркалі. Так що вчимося, панове, «відділяти зерно від полови». Це саме те, що сидить у ґенах нашого народу і його не заглушать жодні чужинецькі нашарування. Як би отці не обзивали Предківські вірування, їх вже не заглушити. Вони проростають, як зелена стеблинка до сонечка через потужний шар асфальту.
    Панотець дуже злиться і обзиває рідновірів «дешевими спекулянтами». Розумію ж, що він належить до «дорогих спекулянтів» – адже навколо церкви крутяться величезні гроші і той, хто це намагається озвучити, автоматично стає ворогом церкви. Отець трохи забувся, що Україна – світська держава і перед Конституцією всі віросповідування рівні. Всі спроби здійснювати ворожі кроки щодо інших релігій – це порушення Основного Закону. Тому варто було б отцеві трохи вгамуватися і пошанувати українців-представників інших віросповідань.

    Цитата:
    «…які справді не мають жодного стосунку до автентичної віри наших предків, хоча всіляко намагаються наголошувати саме на протилежному. Більше того. Як мінімум цілих шість різних відомих нам версій відродженого язичництва не менш красномовно, краще за будь-які мої слова, демонструють факт проблеми з їхньою власною самоідентифікацією. Вони самі ще добре не розібрались ким вони є. Єдине що вони знають напевне – усім їм заважає жити Церква Христова, на яку їм хочеться плювати при всякій доречній, і недоречній нагоді…»

    Отець нарахував аж шість версій язичництва! Браво! Але він «забув», що лише на Тернопільщині зареєстровано 1700 релігійних організацій і течій. Вгадайте, скільки із них – християнських? То у кого ж проблеми із самоідентифікацією? Отець думає, що голосними висловами на зразок «плювати на церкву», він зразу ж викличе бурю обурення проти рідновірів. Проте таких слів від рідновірів ніде не було написано. Це все буйна фантазія автора або ж залишки партійної школи – прослідковуються певні штампи.

    Цитата:
    «…вивчаючи різноманітні вірування та релігії, аналізуючи їх детальний зміст, наша наука оперує та базується ще й на історії, з її тверезими та безпристрасними свідченнями : писемними, літературними джерелами, записаними переказами та артефактами, пам’ятками живопису, архітектури, тощо. А вони від поглядів дослідника аж ніяк не залежать. Швидше буває навпаки : під враженнями від власних відкриттів вчений сам стає на бік тієї чи іншої наукової гіпотези, і згодом ще й часто стає на її захист. На даний момент серед прибічників новоязичництва майже немає людей, які були б професійними знавцями даної теми – богослів’я, історії та релігієзнавства. І навпаки – професійні історики та релігієзнавці ставляться до такого обговореного нами явища як культ неоязичництва скептично, із значною долею іронії.»

    Відколи це церква почала спиратися на науку? Адже весь період свого існування церква агресивно боролася проти науки, знищуючи найвидатніших її представників. Якщо отець зачепив вже науку, то історія як наука не дуже то прослідковує діяння Ісуса Христа. Чи може йдеться про якусь церковну науку? І чи не ставляться професійні історики скептично до християнських вчень – ті хто знають ВСЮ ПРАВДУ?

    Цитата:
    «…вперте неприйняття наших християнських цінностей. Причому навіть якщо зараз абсолютно абстрагуватися від досвіду князя Володимира, з його кардинальним способом боротьби з поганством, треба зазначити, що й незалежно від нього, християнство і поганство – це два протилежні способи мислення.»

    Справді, язичництво і християнство – це два протилежні способи мислення. Одне – україно-, народоцентричне, а інше – грецько-, візантійсько-, римо- і іншоцентичне. Тобто, у християнства орієнтація на іноземні інтернаціональні цінності. Одне (язичництво) несе у собі іманентне, а друге (християнство) – трансцендентне. І як їх поєднаєш? А ніяк! Просто треба самому вірити у своє і спокійно дати вірити своєму братові-українцю у своє. І чому українець Заплетнюк так злиться, що аж іноземне слово «паґанство» (від слова «паґанус»- народний) замінив на неоковирне «поганство», яке відомо, що значить? Це що, невіґластво чи свідоме перекручування, спричинене несприйняттям іншого?

    Цитата:
    «…християнство в свою чергу таки може запропонувати людям об’єктивну Істину, і можливість для кожного живого спілкування з Живим Богом, то язичництво – лише відволікає людей від цієї Істини, заміняючи Бога своїми бездушними та мертвими ідолами, та стилізованими під «старовину» псевдо- національними обрядами. «Найкраще», до чого спромоглися сучасні язичники – побудувати власну систему цінностей, яка побудована на критиці буквально усього: політики, усіх без винятку релігій, традиційних норм поведінки, досягнень сучасної науки і тд. Найбільш «професійний» сучасний язичник – це зовсім не безпристрасний вчений, а фантазер та інфантильний мрійник. І здається, не без явних психічних відхилень.»

    «Об’єктивну істину» із християнської точки зору? У язичників «бездушні, мертві ідоли»? Що за підміна понять? У юдеїв це називається хуцпа. Інакше і не скажеш.
    А «стилізовані під старовину, псевдонаціональні обряди» – це що? У церкви є якісь інші, які вона принесла із приходом християнства на наші землі? Ні. Вона просто присвоїла собі наші ж обряди. Нам не шкода. Користуйтеся!
    Отець дає язичникам різні епітети і приписує їм психічні відхилення. Саме це практикувала совітська система, не можучи спростувати правди – вона просто оголошувала незгідних психічно хворими. Ба більше – цих людей насильно поміщали в каральні закриті психіатричні лікарні, намагаючись їх виправити або зробити із них справжніх ідіотів, вколюючи їм різні ін’єкції. То що, можне комусь кортить повторити цю практику?

    Цитата:
    «…Церква не винна, що люди бувають злі, жорстокі і невдячні. «

    А хто ж винен??? Хто взяв на себе монопольну духовну опіку над суспільством, знищивши попередні (у т.ч. язичницькі) цінності нашого народу? І тепер таке заявляти?

    Цитата:
    «Мені складно уявити в чому саме полягає об’єктивна користь християнських храмів з погляду язичників.»

    Чи у цій фразі взагалі є якийсь сенс? Чи це фраза для заповнення простору?

    Цитата:
    «Я чомусь вперто не вірю, що коли язичники виступають проти будівництва великої кількості християнських храмів, то вони це роблять зі щирою душею, справді турбуючись про дитячі майданчики, і про якусь практичну зручність пересічних громадян. З одного боку вони просто заздрять тому, чого не можуть мати самі. З іншого – вони просто бояться наших християнських молитов. Давно відомо, що більшість людей, які не моляться до Ісуса Христа – моляться самому дияволу. А от йому вже точно наші церкви муляють очі більше, аніж всі разом взяті тернопільські бари, ресторани чи сауни. Тому, язичники проти церкви ще можуть щось писати, а от проти засилля розважальних закладів з сумнівною репутацією щось мало з хто з таким азартом виступає. Або, наприклад, проти мечетей. Чому б їм не виступити проти мусульманства? Чи, все-таки, страшно?»

    Ну чому такі «зіпсовані» святі отці? Чому не можна просто повірити? Адже цього – вірити – вчить їх церква! Чому їм здається, що хтось доконче хоче вкрасти, вбити, поламати, розвалити? Що це за комплексування?
    Те, що «бояться християнських молитов» – ну то це взагалі смішно. Було би страшно, якби не було смішно.
    А «більшість людей, які не моляться до Ісуса Христа, – моляться самому дияволу» – це ж сталінське «хто не з нами, той проти нас»! Чи не так?
    Щодо мусульманства. Справді, в мусульманстві християнство має ворога. Ви бачите у цьому проблему? Але ж мусульмани – Ваші брати во Авраамі. Чому ж Ви їх так не любите? Ви бачите хоча би одну мечеть у Тернополі? Мусульман ще годі пошукати, а Ви вже хочете боротися з ними руками язичників.
    А хіба до розважальних закладів ходять не ті самі люди, що і до церкви? А де ж Ваше лікування-зцілення-виховання?

    Цитата:
    «…ініціативних священиків, які б були здатні не тільки грубою фізичною силою, але й словом боротися з язичниками…»

    Хто дав Вам право боротися проти українців, які сповідують іншу, ніж Ви, віру? Крім того, Ви ще не почали боротися з нами «грубою фізичною силою», як Ви пишете. Чи це вже є у планах церкви, яку Ви представляєте? Не дарма кажуть: «Язик мій – ворог мій». Конституція, на щастя, на стороні українця, а не якогось конкретного віровизнання. І будь-які незаконні методи боротьби з іншомисленням будуть трактуватися як її порушення.

    Цитата:
    «Ключова характеристика нашої християнської віри – у її універсальності, а ще більше – у її понад-земності. У своєму корені вона не може бути базована ні на чому земному, в тому числі і на жодних національних чинниках»

    Ось воно! Нація для Вас – ніщо. Ви – глашатай згубного глобалізму. Рідновіри ж стоять на національних коренях, відроджують своє. Для них Україна – понад усе. Не інтернаціональна віра, якою є християнство і в якій «всі брати во Христі», а Рідна Віра, в якій перш за все треба любити українця. Нехай кожен вибере для себе, що для нього рідніше: щедро полита кров’ю Предків рідна земля, чорнозем чи безплідний ґрунт Ізраїлю-Палестини.

    Цитата:
    «Місцеві язичники, які люблять спекулювати на національних почуттях людей, особливо малограмотних, часто люблять себе подавати як виключних монополістів у питаннях рідної віри. Що на це можна сказати? Окрім того, що багатобожжя саме по собі є логічним абсурдом, а у рамках окремо взятої країни – тим більше, на мій погляд тут варто сказати ще і про інше. Не будучи живою вірою, язичництво ніколи не приносило людям реальної користі. Так, з роками воно все більше і більше обплутувало їх безліччю філософських систем, формальних обрядів, звичаїв та традицій, і все більше втручалося у життя людей, але за ним нічого реально не стояло. Язичницькі обряди були мертвими, такими ж як і їхні рукотворні ідоли. Тільки з приходом до України християнства, наш народ повернув собі справжню людську гідність. Ми перестали бути безправною іграшкою у руках безлічі «богів» та «боженят» (по-нашому, це біси і бісенята.), і врешті, повернули собі Боже синівство.»

    Кажете, отче, «малограмотних»? На жаль, поки в Україні Ваші церкви ростимуть, як гриби після дощу, а школи закриватимуться, діти отих малограмотних ставатимуть малограмотними – як і їхні батьки. Про яку реальну користь Ви кажете? Саме язичництво – жива віра. Цінності у неї – живі. Язичники не поклоняються мертвим пророкам і неживим мощам. Рукотворні образи і бетонні фігури – не Ваші? Язичницькі? Чи зображення неживого Ісуса живіше за дерев’яне зображення, наприклад, Перуна? Чи кам’яна Матір Божа живіша за зображення Світовида, кам’яне ж? І яку ж гідність повернув собі народ, коли вчора українці-русичі були онуками Дажбожими, дітьми Богів, а на завтра, після впровадження християнства, стали рабами божими? Де ж тут повернена людська гідність? І не треба писати про неправильне розуміння слова «раб». Раб і в Африці раб. Безмовними рабами і стадом легше керувати.

    Цитата:
    «Особисто я вже довгий час займаючись християнською наукою і питаннями духовної освіти, ніколи б не наважився допускати в навчальні заклади язичницьких адептів. Рівень їхнього загального розвитку зазвичай недостатній для того, щоб допомогти учням чи студентам сформувати цілісний позитивний світогляд. Рівень аргументації та науки цих сектантів все ще занадто низький, щоб нині сприймати сучасне язичництво як щось серйозне і варте уваги.»

    Про які навчальні заклади йдеться? Якщо про християнські, то й з рідновірів ніхто до вас не піде. Якщо ж про державні загальноосвітні, то що ВИ там робите? Замаскувавши відверту катехізацію «основами християнської моралі», домовившись, щоб держава, а не церква платила простим вчителям за це, — викладаєте її як навчальний предмет. Це законно? Ви ніколи про це себе не запитували? Чи не здається отцеві, що він і гординя – поряд? А це у християнстві – гріх. Як добре, що отець написав статтю, – нехай бачить паства, хто нею опікується. З тексту статті видно, що отець не знає, що означає слово «секта». Секта – це частка чогось. Язичництво не може бути взагалі нічиєю сектою, бо це самостійне віровчення. А ось християнство справді розірване на безліч сект – через багато причин.

    Цитата:
    «Нещодавно в одному із записів представник неоязичників писав про те, що бачив як в християнському храмі (цікаво, що ж він там робив?) жінка пиляла собі нігті, а чоловік просто десь там поруч храму справив свою нужду…»

    Це ж ваші прихожани – ви їх так виховуєте – чому ж Ви дивуєтеся? Чи Ви їх помічаєте тільки коли вони гроші до храму приносять?

    Цитата:
    «Я не знаю, чи справді згадані ним епізоди мали місце в реальності, однак сам язичницький лідер, пан Аркуша (який про це написав на «Погляді») зробив саме це : не приховуючи свого задоволення, своїм опусом публічно помочився на Церкву. Насправді, мені дуже шкода таких людей. Людина з очевидними духовними і психічними проблемами не тільки претендує на адекватність, але й чомусь свято переконана у тому, що усі читачі мають вірити його маячні, і сліпо йти за ним. Кілька днів тому я бачив по телевізору, як цей персонаж «підзаряджався» від якоїсь каменюки «на щастя» у новому році. Тож серйозно я буду його сприймати тільки тоді, коли він таким ось способом зарядить хоча б мою стареньку «Нокію». І я вже навіть не хочу анонсованого ним щастя і успіху.»

    Нехай отець повірить – все «мало місце». А ось щодо «задоволення», то де Ви його помітили? Коли я це описував – мені було прикро і бридко. Це – повна деградація… А далі – через нестачу аргументів – Ви ображаєте мене як людину. Свою стареньку «Нокію» підзаряджайте до чудотворних образів, мощей та інших речей, що їх Ваша церква вважає святими. Ви звикли, щоби Вам чудеса робили. В цирк ідіть. Там такі чудеса! І на новеньку «Нокію» заробите, і душею не будете кривити, прибідняючись. Гадаю, Ваше злостивство Вам честі не робить. Ваше начальство благословило Вас на написання цієї статті, то хай тепер поблагословить і на те, щоби Ви попросили вибачення у тих своїх співвітчизників, які вірять інакше, ніж Ви.

    Цитата:
    «То ж чи добре шанувати старовину? Тільки тоді, коли нічого кращого немає. А коли є краще, то й нема жодної потреби колекціонувати старий мотлох. Рекомендую більше не молитися каменюкам і деревам. Якщо ви не можете поки визнати за Ісуса Христа за свого особистого Бога і Спасителя, моліться, хоча б, на другий АйПад. Він реально розумніший.»

    Чи може бути провідником церкви і прихожан людина, яка історію своїх Предків має за старий мотлох, але при цьому шанує і послідовно пропагує історичний мотлох чужого нам етносу? Приниження свого на тлі вихваляння чужого є звичайнісіньким саботажем і гідне ворожої контрпропаганди, а не достойної позиції українського патріота.

  • 02:40 | 13.01.2012 о 02:40
    Permalink

    Якщо язичників називають ПОГАНАМИ, то цілком логічно для протиставлення їм було б називати християн АХУ…НАМИ?..

  • 13:34 | 13.01.2012 о 13:34
    Permalink

    Пане Інгвар…Пр чудову відповідь представнокові оккупаційного режиму в нашій Країні голосно кажу “ТАК”!!! ПІДТРИМУЮ!!! А церква є забезпечующим органом оккупантів,які “кардинальними методами” нащадків зайд в нашій землі, роблять своє темне діло(підтримують оккупаційний режим і оккупаційну віру) І мені цікаво ,чому Заплітнюк мовчить? Куди вся сміливість ділась? Агов!!! Пане Євген))) Ви де?))) Язик проковтнули? Чи ніяк підрахувати не можете те, що занесли Ваші “вірні”?;) Маю надію,що Ви дасте хоча б “збірну” відповідь всім, хто лишив відгуки на Вашу статтю.))) Чи чекаєте дозволу від Ваших “головнокомандувачів”? Або це була несанкціонована Вашими “шефами” стаття? І Вас вже трохи ймуть “ієрархи”?

  • 13:11 | 16.01.2012 о 13:11
    Permalink

    пане віруючий,не вам вирішувати,де хто буде горіти, бо Бог один нам суддя!

  • 08:54 | 17.01.2012 о 08:54
    Permalink

    «Наробив ти, Христе, лиха!
    А переіначив людей божих?!»
    (Т.Г.Шевченко)

  • 18:50 | 12.02.2012 о 18:50
    Permalink

    Так, його величність ЧАС усе ставить на своє місце, а особливо виправляє “мозги” тим, кому бракує елементарного інтелекту. Христос – великий просвітлений, але церква… Без коментарів.
    Священнику бракує мудрості… Прикро… Нехай повчиться у Гузара…

  • 18:52 | 12.02.2012 о 18:52
    Permalink

    Так, його величність ЧАС усе ставить на своє місце, а особливо виправляє “мозги” тим, кому бракує елементарного інтелекту. Христос – великий просвітлений, але церква… Без коментарів.
    Священику бракує мудрості… Прикро… Нехай повчиться у Гузара…

  • 21:11 | 17.01.2013 о 21:11
    Permalink

    Почитайте Ігоря Каганця “Пшениця без кукілю”
    або на sd.org.ua Проект Сенсар

  • 03:36 | 18.01.2013 о 03:36
    Permalink

    У нас має бути один Бог і одна віра – Україна!
    А кожен, хто сіє серед українців ворожнечу, є наш ворог.

  • 10:49 | 18.01.2013 о 10:49
    Permalink

    Пане, Петро. Про те ?що в нас p Ваvb “ОДНА ВІРА-УКРАЇНА”!!! згоден!!! На всі 10000000%))) А про Богів,дайте кожному з Країнців вірішувати самому,”Бо обираючи Богів(бога) ,- обираєшь ДОЛЮ” …Не я сказав))), Вергілій. Слава Країні!!!

Коментарі вимкнені.