Київ-Тернопіль – камасутра від Укрзалізниці

Тарас Хлібович, користувач послуг від “Укрзалізниці”

До Києва їхав поїздом Тернопіль-Київ Інтерсіті. Це не Хюндай. Це творіння рук українських вагонобудівників. Червоні вагони буз дизайнерських приблудів.

При вході у вагон ловиш себе на думці, чи туди я зайшов – все виглядає так, ніби заходиш у старий плацкартний вагон – тебе зустрічає п’єц на вугілля. А потім якийсь мужик в трусах, що обтирається рушником. О, значить є душ (насправді – це фантазія)! Три пасажира. Пари крісел, як старих совдепівських загальних (“общіх”) вагонах. Вагон візуально розділений на дві зони. Чотири старих телевізори, які грізно нависають над проходом, так і не вдалося побачити працюючими. Сідаю на ті крісла, що найбільше відповідають компанії з 4 людей, з розкладним столиком. Підлокотники з металу обтягнуті ну дуже тонким шаром поролону, а вже потім тканиною – обережно, можна отримати синяки на ногах! Періодичність крісел не співпадає з періодичністю вікон. Тому є такі місця, на яких пасажир буде споглядати… стіну вагону. Та ж історія з гачками для одягу. Це означає, що це не спеціально сконструйований вагон, а проста бездарна переробка звичайного вагона. декотрі склопакети не герметичні і вони зсередини покрилися росою.

А тепер про ціни

Білет коштує 135 грн. Це дорожче за плацкарт, у якому можна виспатися в дорозі. По суті, це вагон загальний. У ньому 18 рядів крісел (можливо менше трошки, бо на входах є прогалини в кріслах), тобто коло 70 посадочних місць. У плацкартному вагоні є 54 міць. У купейному вагоні 36. У спальному вагоні 19 місць. По логіці арифметики і очевидних речей виходить, що ціна білета має бути найнижчою з усіх наведених варіантів, бо там найбільше кількість пасажирів.

Кажуть, що цей поїзд швидкий, бізнес класу

Ок, поїзд приїхав в Київ у п’яті’ ранку. Метро починає працювати у 5:45. Офіси починають працювати з 8 години ранку. То нафіга мені пертися в Київ на п’яту ранку, аби втратити в товаристві бомжів на вокзалі три години? Укрзалізниця могла б ще ті вагони пофарбувати у колір металік і за те взяти додаткові кошти. Мало того, що людина втрачає 2-3 години на вокзалі, вона припреться в Київ не виспана. Бо спати в тих кріслах не доля. Можна покласти ноги на крісло перед собою, але після години такого спання є ризик все життя, що залишилося, ходити як бузьок, із зворотнім напрямом згину суглобів ніг. Ті, що катаються на скейтах чи серфінгах за визначенням можуть комфортно виспатися. Що підтверджується досвідом ДВОХ провідників цього вагона. Вони одразу поклали дошки між рядами крісел, або на принесене додаткове крісло і солодко спали, на зависть усім пасажирам. Пасажири спали по всілякому показуючи усю свою фантазію і попередній досвід у Камасутрі. Але багато ніг стирчали на проході. Щоб піти до туалету треба пройти цей лабіринт ніг, не поломавши їх.

Туалет

Сантехніка новомодної конструкції зажата в куточку так, що нормально сісти не вдасться. На сіделку є автоматично змінне покриття. Кнопка керування заміною того покриття знаходиться у ризиковій зоні, куди мужчини можуть випадково не вцілити у вибраному напрямку. Вагоном так хитає, що наслідки попереднього відвідувача просто вихлюпувалися з цієї чаші терпіння на підлогу. Заледве знайшов кнопку зливу. Чесно, так і не до кінця зрозумів алгоритм роботи цього гімнопоїдаючого автомату.

Якщо це вагон бізнес класу, то це означає наявність безкоштовного WiFi. Який ВайФай, коли розеток взагалі немає!!! Один хлопака щось там дивився фільм в своєму лептопі, поки батарея не сіла. І от такий бізнесмен прийде на мітінг до боса фірми з червоними невиспаними очима і з розрядженими в сраку електронними ґажджетами і не зробленою презентацією. Красота!

Є у мене кілька фотографій з цієї поїздки. Але зараз я ще не маю доступу до них.

Висновок роблю такий, в стилі Олі Фреймут: “Користуватися цим псевдобізнесовим поїздом за ціною вищою від плацкарти вам не раджу. Намахаловка за ваші ж гроші”

У зворотному напрямку купити білети практично не можливо. Нам не вдалося. Тому ми тупо пішли до автобусів і за 130 гривень у б/к німецькому автобусі з кондиціонером приїхали в Тернопіль. Вектор розвитку Укрзалізниці прямує до банкрутства. Жадібність і відсутність мізків похоронить цю контору.

 

-1 thoughts on “Київ-Тернопіль – камасутра від Укрзалізниці

  • 17:52 | 12.06.2013 о 17:52
    Permalink

    Рагульська стаття, як, напевно, і сам автор! Завдання залізниці – якнайшвидше доставити пасажира з пункту А в пункт Б. Залізничний вагон не є готелем, а тільки транспортним засобом, який підкоряється графіку руху. В усій Европі більшість вагонів саме з такими сидячими місцями, а вагони з місцями де можна лягти – то вже люкс клас з відповідною ціною. Просто наші хлопи не хочуть перебудувати себе, для таких вагон потяга асосціюється з місцем де можна випити, закусити та потім ще і проспатися

  • 09:14 | 12.12.2013 о 09:14
    Permalink

    Цей писака-інтелектуал напевне давно їхав в плацкартному вагоні. Він напевне друг Кайди, нехай їде на маршрутці, там “тепло” “комфортно” “дешево”, а головне все пристосовано для перевезення “мішків з половою”…

  • 10:32 | 14.08.2014 о 10:32
    Permalink

    Шановні коментатори, то Вас влаштовує їздити у транспорті у якості вантажу, який потрібно доставити якнайшвидше?
    Я особисто хочу їхати комфортно, нехай і в положені сидячи. Нехай “Укрзалізниця” дійсно не готель, але вона надає послуги з пасажирських перевезень, а не вантажних. Так що сервіс і комфорт таки має значення, при цьому не менш важливе, ніж швидкість. Нехай вагон буде з сидячими сидіннями, але нехай він буде прибраний, з доступом до розетки та Інтернету. Нехай відповідає тому, за що пасажир готовий заплатити вищу ціну.

Коментарі вимкнені.