Десять старосвітських деталей Тернополя (фото)
Люблю розкладати місто на деталі — так легше його прийняти. Ось, приміром, нещодавно, проходила Руською та спробувала побачити її цілісно. Від того стало дискомфортно й дезорієнтовано. Ну бо на що перше дивитися – на помальовані в різні кольори частини фасадів, білизну пластикових вікон, чи звертати увагу на підсвітку назв магазинів-кафе та іншого?
Якщо ж дивитися, вихоплюючи деталі, то Тернопіль дуже навіть красивий, і його просто полюбити. Мені подобається занурюватися в місто, і звідти виносити делікатні складові.
Приміром, старосвітські дешиці. Їх знаходиш випадково. Вони потрапляють у вічі, й думаєш, як то я їх перед тим не помічала, а іноді фотографуєш, забуваєш, а потім відкопуєш і дивуєшся, як про таке можна було забути.
- Вітражі. Натрапила на них випадково. Як на мене, то приклад того, що місто зі сторони двориків набагато цікавіше, ніж те, що показує на вулицю. Тож знайдіть нагоду, щоби побачити вітражі будинку номер 17 на вулиці Богдана Хмельницького.
- Двері на горище. Мене завжди вражає те, що навіть тим речам, котрі не призначені для споглядання, надавали декоративних рис. Як ось цим дверям на Чорновола, 4.
- Дверна ручка. І не будь-яка, а вілли Грабовського, що на Івана Франка, 21.
- Дерев’яні сходи. Такі побачиш рідко. Ці розташовані в будинку 11 на вулиці Миколи Коперніка.
- Жардиньєрки. Не такий уже й рідкісний атрибут, але прикметний. Зазвичай їх встановлювали під вікнами, або на балконах. Ці, на сходах будинку 8 на вулиці Володимира Гнатюка, особливі, бо таких більше не бачила.
- Замок. І знову ж – особливий через те, що подібний ще не траплявся. Котляревського, 51.
- Маскарони. Якщо бути уважним, їх у місті нарахуєш з десяток. Цей людино-лев пильнує Сагайдачного, 7.
- Огорожі. Без них годі уявити Новий Світ чи Старий парк, бо саме там їхня концентрація найвища. І восени вони особливо ефектні – з посохлими травами, обплетені диким виноградом. Ці – на вулиці Гнатюка.
- Світлики. Елемент, розташований над дверима, його призначення – додаткове освітлення. Цей знайдете на бульварі Тараса Шевченка, 1.
- Шкрабачка. Біля дверей будинку номер 5 на бульварі Тараса Шевченка. Про її унікальність я не подумала під час першого знайомства. Потім мені трапився матеріал «Скребачки у Львові», і тут згадала ту, тернопільську, але, як писали в коментарях до статті – у нас її органічніше називати шкрабачкою.
Анна Золотнюк.
Коментарі вимкнені.