Під відкритим небом у Тернополі святкували Великдень

Тернопільські рідновіри вчора відсвяткували свій Великдень. Основна відмінність із християнською традицією полягає у тому, що обряд проводився не у храмі, а на природі, у даному випадку – на «острівці» у парку Топільче.
Дата рідновірського Великодня не випадкова – вона припадає на першу неділю після весняного рівнодення. Цього разу воно припадає на ніч з сімнадцятого на вісімнадцяте березня, то ж Великдень вже відбувся.
Рідновіри на «славлення» ( спільна молитва) приходять із кошичками, вміст яких такий же, як і в християн. Однак напередодні цього свята вони не постять – такої традиції у них не було споконвіків.
– Взагалі, піст шкідливий для здоров’я, – пояснює Ігор Аркуша, – тому рідновіри його не дотримуються. Стосовно «славлення», то під час молитви обов’язково розпалюють вогонь, який в ідеалі випалюється від сонця лінзою або тертям, способом спеціального лука, тягнучи за різні кінці його. Але ми наразі користуємося звичайним способом. Вогонь має право підтримувати тільки посвячена людина. Сміття туди кидати не можна. Гасити його не можна – він повинен догоріти сам.
Є у кошичках рідновірів і «бабка», і писанки, яким вони надають особливого значення. Про це детальніше наші читачі зможуть прочитати напередодні християнського Великодня. Однак зі слів Ігоря Аркуші стало відомо, що в жодному разі писанки не можна «видувати» або варити. Бо інакше виходить просто шкарлупка або варене яйце. Для писанки варто брати домашнє яйце, і розписувати його згідно до певних канонів. Не кожна людина може братися за розпис писанки: це можуть робити лише жінки та дівчата. При цьому, якщо вагітна жінка розпише та подарує писанку бездітній жінці, та зможе завагітніти та виносити дитину. Писанка не може зіпсуватися, якщо виконана правильно та зберігається за належних умов. Якщо ж є підозра, що з нею щось не так, то її потрібно закопати у землю.
«Кожна писанка пишеться для кожного», – розповідає Ігор Аркуша, – не варто недооцінювати знаки та символи, зображені на писанці.
Усім, хто заходив на «острівок» у цей час, рідновіри дарували книгу Ігоря Ґуревича «Борек і Боги слов’ян», перекладену із польської мови. «Під час роздачі книжок-подарунків над нами низько-низько пролетів ключ білих лебедів», – розповідає Ігор Аркуша.

Оля Терещук, “Погляд”

-1 thoughts on “Під відкритим небом у Тернополі святкували Великдень

  • 16:59 | 19.03.2012 о 16:59
    Permalink

    астрономічне рівнодення 20 березня в 7:14 ранку… це так, до слова… 🙂

    • 22:17 | 19.03.2012 о 22:17
      Permalink

      Є астрономічний рух сонця, а є тривалість дня. Ми беремо тривалість дня, що природніше. 17 березня тривалість дня була 11годин 59хвилин 44 секунди. 18 березня – 12 годин 03хвилини 29 секунд. Значить, у неділю, 18 березня – Великдень.

      • 22:27 | 19.03.2012 о 22:27
        Permalink

        ми це вже обговорили приватно… 🙂
        тривалість дня не настільки і природніше, ніж астрономічна подія… але най вже буде, як є… кожен собі визначає, коли і що святкувати…

  • 20:04 | 19.03.2012 о 20:04
    Permalink

    щось їх мало і все старші люди.

    • 22:23 | 19.03.2012 о 22:23
      Permalink

      Молодші підростають. Насильно і обманом ніхто нікого тягнути не буде. Потрібно це усвідомити, пройти певний шлях. Хто пізніше приходить до цього, хто раніше. Все має бути свідомо. Молодь, звичайно ж є. Але вона, переважно, не дуже любить такі дійства, як і в християн не особливо охоче до церкви ходять. І тут була. Опубліковано тільки деякі із світлин.

  • 09:34 | 26.03.2012 о 09:34
    Permalink

    Мені здається, що необхіно визначитись з рівноденням остаточно раз і на завжди – чи визначати його за фактом перевищення довжини дня довжини ночі, чи за астрономічними показниками, так як це впливає не тільки на визначення дати Великодня, а й інших дат, які привязуються до дати Великодня. Я, наприклад за те, аби дату рівнодення визначати за астрономічним календарем, 20-21 березня. Переконаний, що наші предки були достатньо освіченими у питаннях астрономії, аби точно визначати певні астрономічні дати.

    • 11:51 | 26.03.2012 о 11:51
      Permalink

      цілком солідарний… ми маємо вміло користуватися таким інструментом, як наука… 😉

  • 09:59 | 18.04.2012 о 09:59
    Permalink

    “Основна відмінність із християнською традицією полягає у тому, що обряд проводився не у храмі, а на природі, у даному випадку – на «острівці» у парку Топільче.” -цитата.
    Не думаю що це основна відмінність у традиціях. Автор як на мене дуже поверхнево і банально прирівняв рідновіоців і християн… І взагалі релігійні теми подаються не обгрунтовано і банально!!! так не можна!

Коментарі вимкнені.