Штаб-криївка СБ ОУН в селі Бодаки, що на Вишнівеччині, активно діяла три роки. Частина четверта

Матеріали підготував на основі  матеріалів архівних кримінальних справ, які зберігаються в Управлінні СБУ Тернопільської області 

КУТРАНЬ МИКОЛА МАКАРОВИЧ, народився 1922 році в селі Снігурівка Лановецького району. Сотник УПА.

Я перший раз прибув у цей штаб на зустріч з надрайоновим керівником обласного проводу ОУН «Беркутом» – Кукуріком Олександром Михайловичом. Ця зустріч відбулася Вже після того як на Вишнівеччину прибули совіти. Я тоді був і сотник з Колодне «Крук» – Загребельний Павло Федорович. Тоді стояло питання, щоб на Вишнівеччині створити десять сотень. Нас збирали по двох, адже першу сотню організував «Крук» ще осіню 1943 році. У нього тоді була велика група з Вишнівця під керівництвом ройового «Мухи» – Володимирського Фотія Миколайовича. Моя сотня також сформована з десяти роїв. Загальна кількість була 120 бійців. Постійно було 20 – 25 хлопців, але коли ми виходили на завдання, то відразу повідомляли і певна кількість збиралася. У нас була сувора дисципліна. В цей час діяло шість сотень, і районне керівництво приказало збільшити сформувавши ще чотири сотні. У Вишнівці мала сформуватися сотня  «Клима» – Бодасюк Анатолій Федорович. На цей час у Вишнівці діяла сотня під керівництвом  «Сталевого» – Богуславського Володимира. Це військовий, колишній офіцер Армії УНР, керував досвідченими хлопцями. Постійно здійснював рейди по селах західної части від Вишнівця.

Під час наради «Беркут» наголосив що ми сотники, коли буде вказівка верхнього керівництва об’єднатися і всім рушити на більшовиків. Про свою діяльність ми повинні звітувати верхньому керівництву щотижнево. І саме головне, це збільшувати свою чисельність з місцевого населення. Тобто проводити активну діяльність, що хлопці і чоловіки не йшли в більшовицьку армію, а йшли до нас. І ще в домівках зараз багато переховуються призову на фронт, тому треба вишукувати таких і агітувати, щоб вони йшли воювати проти більшовиків. Наша нарада тривала десь коло години. А привів мене в цю криївку «Сніп». Так я після цієї зустрічі ще мав здибанку з «Зіркою», з «Сірим» – Яремчуком Василем Івановичем, з «Карпенком» – Левець Юхимом. Я рідко бував у криївках, тільки тоді, коли мене викликало вище керівництво і була дуже дощова погода. А так зустрічі на свіжому повітрі у тихій, спокійній, не видимій для ворога зоні.

А тепер коротко про сотника «Сокола» на основі архівних документів.

(МОВОЮ ОРИГІНАЛУ)

 

СЕКРЕТНО 10 января 1947 года

Экземпляров-2

 

ТЕРНОПОЛЬСКОМУ ОБЛАСНОМУ ВОЕННОМУ КОМИСАРИАТУ

 

Доношу, что деятельность бандитских груп у Вишневецком районе с каждым днем усиливается. Так, например 7 января 1947 года оперуполномоченный МВД ГОЛИК В. был убит на пороге своего дома выстрелом в упор. Его пистолет был забран бандитами. С 8 на 9 января оперуполномоченные районного комитета КП(б)У КАЛАШНИКОВ та САКУН также погибли безследно, организованные розыски безрезультатны. В эту же ночь в райцентре неизвестной групой было обстреляно помещение прокуратуры. Окна побитые, входная дверь порубанная топором.  С 11 на 12 января 1947 года групой бандитов на нескольких санях с  лошадьми, обстреляно здание райвоенкомата. Нападение произошло около 2 часов ночи. Охраной военкомата и красноармейцами было оказано сопротивление. Група бандитов рассеялась в разных направлениях наводя большой шум в городе. За последнее время мелкие групы бандитов действуют во всех населенных пунктах Вишневецкого района. Крупные по 40-50 человек на повозках и на верховых лошадях перемещаются по всему району с одного конца на другой, постоянно обстреливая помещения сельсоветов. Руководители этих бандогрупировок («ДУБ»,  Росицкий),  («Сноп», Загуменный), («Сокол», Кутрань)  организовали широкую агитацию поддерживаючую терором среди населения района, и даже еженочная разведка при поддержке некоторых груп служажчих районных учреждений, бандами  тероризуют население в райцентре. Органы МВД, МГБ и местный партактив не в состоянии справиться с этими группами. Так например,  организованное преследование бандитов в 4 километрах от райцентра (село Бодаки) в ночь с 10 на 11 января была окружена бандогрупа из четырьох  членов в одном из домов.  В результате несогласованости действий органов МВД, МГБ в дом зашел начальник МВД ХАРЛАМОВ, начадьник МГБ БОЙКО и несколько красноармейцев. Остальные    были на улице с пулимметом. Когда эта толпа ввалила в квартиру, бандиты спрятались в кладовой, закрыли дверь, сами выскочили на двор на ходу стреляя с автоматов. Захватили пулемет та оружие у солдат, вырвались с окружения  и разбежались межде домов. Органами не было организовано преследование.  Все бандицкие нападения призвели к тому, что в райцентре каждое учреждение организовует охрану.  Поэтому прошу немедленно увеличить количество членов истребительных батальонов в районе.

 

Начальник Вишневецкого районного военкомата       ЗВОНКОВСКИЙ

 

Виписка із докладної записки  Вишнывецького МГБ (Мовою оригіналу)

 

“СЕКРЕТНО 21 ДЕКАБРЯ 1946 года

Экземпляров-2

 

Докладная записка начальнику МГБ Бойку В.

 

Доношу, что деятельность бандитской групы у Вишневецком районе под руководством Кутраня  Николая Макаровича  «СОКОЛ» чиселностю 120 человек. Банда начала терор у 1944 году.  Кутрань  Николай Макарович радился  1922 года в поселке Снигуровка ЛАНОВЕЦКОГО РАЙОНА в семье зажиточного крестенянина.-………….

 

Лейтенант МГБ Тархунов В.П.

Освіту Коля отримував у Вишневці, де закінчив   сім клас. Батьки віддали його у Українську гімназію міста Кременець. У 1938 році поступив у Просвіту,  а у травні 1939 році в ОУН. 3 1940 року він більше не навчавися.  Коли розпочалася війна, за вказівкою ОУН весною 1942 року поїхав здобувати освіту в Рівне на педагогічні курси і у 1943 році був призначений вчителем у своє рідне село. Цього ж року поступив в УПА. У квітні 1944 року за вказівкою Вишневецького проводу ОУН почав організовувати сотню. На цей час на теренах Вишневеччини діяло пять сотень бойовиків. 14 квітня 1944 року Вишнівецькі енкаведисти  розстріляли в засаді Бодасюка Анатолія Федоровича   “Грім”, який керував сотнею, що налічувала сім роїв маючи до ста бійців на Вишневеччині.    Завербований Вишневецьким МГБ зрадник  з села Лози доніс про місце перебування  Анатолія  і його розтріляли з двома побратимами за селом, на хуторі між селами Кривчики та Лрзи.  Тому  районний провідник “Кобець”  та надрайоновий “Оса” 22 квітня 1944 року зобовязали Миколу взяти під своє керівництво сотню Бодасюка та розширити чисельність бойовиків. Сотня була підконтрольна районним референтам воєнної частини  “Орлику” та “Ченцю”.

 

У сотні Миколи було два чоти, що поділялися на рої якими керували: Вишнівецьким Слюсарчук Андрій Петрович  “Туман”, Старовишнівецьким Минзарський Максим Михайлович “Меч”, Бодаківським  Долінський Олександр Михайлович “Яків”, Вікнинським Поліщук Платон Несторович, “Гроза”, Котюжинським Трачук Анісій Лаврентійович “Меч”, Снігуровецький  Маневський “Цвях”, Чайчинецький “Бук”,  Гнидавецький  Гаргула Ілля Станіславович “Теплий”, Решнівецька Мельник Антін Давидович “Чиж”. Майже кожен день були бої з Вишневецькими енкаведистами на хуторах коло села Чайчинці.Так, 21 травня 1944 року перестрілка тривала коло трьох годин. Партизани відійшли в ліс. Загинуло два бійці, Гук  Петро  “Клим” та Плисюк Марко “Хмара” з Шимковець. Половина вояків у сотні рухалась на конях. Це забезпечувало маневрування і переміщення по всій зоні району. Сам сотений часто навідувався до районного ценру без охорони, передягаючись в різний одяг та змінював обриси обличчя. Мав два парики з різним кольором волосся. У Вишневці заходив в понеділок на базар, до магазина та чайню. Міг посидіти за столиком. Поспілкуватись з людьми, випити з енкаведистами, які і не підозрювали, що  це за людина.

Спогади жителя смт. Вишнівець Збаразького району  Гупала Павла  Григоровича,  який народився в селі Кунинець  1928 року.

 

“Я добре знав “Сокола”, через якого мій родич Гупало Григорій Федорович,  був у сотні “Меча” на Кременечинні,   постійно поставляв націоналістичну літературу, яку залишав у Гикавого Дениса (житель села Кунинець). Я частину книжок передавав воякам сотні “Сокола”, а було так і що йому особисто. Одного разу я бачив, як у радянській  формі офіцера, з двама пістодетами він зайшов до бутербродні у Вишневці, замовив обід і сто грам. Там сиділо два енкаведисти, які поводилися тихо і не подавали виду про своє перебування.  Він поїв, випив, вийшов  сівши на свого коня та поїхав. Його часто бачили на вулицях містечка, але тоді, коли темніло або падав дощ, чи був сильний туман. Завжди після його прибуття, були напади повстанців на прокоратуру, воєнкомат чи інші державні установи. Часто його вояки робили набіги і забирали забитих побратимів, яких енкаведисти садовили на землю коло  будівлі НКВД або костелу. Цим вони демонстрували людям свої звірства, і тим самим хотіли залякати місцеве населення, особливо малих дітей, які боялися навіть  йти коло будівель катів. Часто пролежавши три або чотири дні, напіврозкладених трупів забирали на віз і вивозили на польське кладовище у яму, але часто закидали  в старі криниці. Так  там ще до сьогодні спочивають наші герої.”

 

Бійці “ Сокола” часто маневрували по теритоїї  району. У його бригаді було коло 60-ти кінотників, які дуже швидко переміщалися проводячи бойові дії проти місцевих “стрибків” та червоноармійців.  Були  постійно напади на машини, які перевозили полонених у  Кременецьку тюрму тана легкові машини енкаведистів.

 

Документи свідчать.

СЕКРЕТНО 23 октября  1946 года

Экземпляров-2

 

ТЕРНОПОЛЬСКОМУ ОБЛАСНОМУ ВОЕННОМУ КОМИСАРИАТУ

 

Доношу, что деятельность бандитских груп у Вишневецком районе усиливается деятельность ОУНовских бандоформирований. Так, в селе Решнивка, банда Сокола обстреляла милицейський участок с автоматического  оружия.  Было сделано бандитское нападение на милицейский участок в селе Шимковцы. По населенным пунктам Вишневецкого районна действует три группы бандытов, чиселностю 250-300 бойцов, которые быстро перемещаються, переходят с одного населенного пункта в другой.

В поисках банд берут участвие несколько работников МВД, МГБ, партийных активистов, бойцов истребительных батальонов та местных добровольцев, но без результатов.

 

Начальник Вишневецкого районного военкомата       ЗВОНКОВСКИЙ

 

      У березні  1947 року “Сокіл” отримує призначення районного провідника ОУН у Вишнівецькому районі і починає працювати  під псевдом “Азарт”. Під його контролем були всі силові структури ОУН району аж до  червня 1948 року.  Потім  нове призначення, надрайоновий по північній зоні Тернопільщини.  Вишнівецьке районне НКВД детально вислідковувало його діяльність. Було поставлено завдання на його знищення і дана команда всі сексотам повідомляти про його переміщення. Зрадникам пообіцяли матеріальну винагороду і службовий ріст. Так місцевий агент, колишній оунівець, якого  Вишнівецькі НКВедисти витягли з криївки в селі Кунинець у  1944 році та завербували в сексони постійно винюхував все про “Азарта” та доповідав у райцентр.  

Першого грудня 1948 року у Вишнівецьке НКВД поступила інформація від агента “Гонти” що на території села, у хуторі перебуває повстанець. Близько сорока енкаведистів та загін Вишневецьких “стрибків” озброєні кулеметами окружили цю місцевість.  З Кутранем були два його охоронці, і вони разом почали переміщатися в напрямку Залісець. Але через кілометр при виході з хутора потрапили на засаду і були поранені в ноги. Щоб не попасти в полон вони відстрілювалися, а потім застрілились. Енкаведисти погрузили вбитих партизан на віз і перевели у Вишнівець і посадили закривавлених коло костела. Так вони там були аж три дні, а потім їх перевезли на старий цвинтар і скинули в одну яму. Так загинув наш Герой. Він віддав свої життя за УКРАЇНУ і не поступився ворогам. Але його зрадили свої, які продалися окупантам. Його дух  спостерігає з Небес  за нашими діями в теперішній час, і бачить як наші лжепатріоти  обсваруюуться між собою за владу, продаючи все, що попадається під руки ворогам та не думають про майбутнє нашої України.

 

Продовження буде.

 

ОЛЕГ КРИВОКУЛЬСЬКИЙ