Через туалет може “полетіти голова” директора школи?

Не так давно очільник області Валентин Хоптян дав  розпорядження  у всіх дошкільних та загальноосвітніх закладах облаштувати внутрішні вбиральні. Адже зовнішні туалети переважно знаходяться у вкрай незадовільному стані, то ж відвідувати їх ані влітку, ані, тим більше, взимку, не приносить жодного задоволення  школярам. Крім того зовнішні вбиральні рідко хто утримує у стані, який можна назвати таким, що відповідає санітарним нормам.
Сміливо проти рішень влади
Та в області знайшовся один сміливець, який вирішив піти всупереч волі влади – директор школи с. Мшанець Зборівського району. Саме він вирішив облаштувати зовнішній туалет (при наявності прекрасного внутрішнього) найближчими  днями. Та ще не будь-де, а майже в садку «сусідів» школи.
…У середу зранку жінка вийшовши на своє подвір’я побачила за плотом купу цегли, яка красномовно свідчила про рішення директора (який, до слова, вже не раз «погрожував» туалетом на вулиці).  Вирішила поцікавитись – що ж то буде. Як їй повідомили – туалет буде, і її думок з того приводу питати ніхто не планував. Жінка в розпачі зателефонувала до нас, аби хоч якось зупинити дії директора. Як не як – за кілька метрів її дім, а місце, де хочуть спорудити вбиральню – буквально за два метри від її садка, де ростуть яблука, сливи, малина-ожина…  Громадський туалет – не найкращий сусід для них.
Щоб роз’яснити ситуацію, телефонуємо у Зборівське управління освіти.  Пані, яка назвалась Любою Іванівною, і яка, як нам пояснили, є заступником керівника управління, повідомила: « То така гарна школа… То такий гарний директор… А я знаю, що він там собі будує? То нехай собі будує…. А я знаю… То що, треба дозвіл на то? Та подзвоню в бюро архітектури і спитаю, чи то треба дозвіл…» Тим не менше, визнала, що вказівки на спорудження вбиральні Роган Василь Іванович (директор вказаної школи) від районного відділу освіти не отримував, фінансування на цю справу – також. На наше настирливе прохання роз’яснити ситуацію, Любов Іванівна зателефонувала до нього. Адже сама була не в курсі справи.
Зателефонувавши через десять хвилин ми дізнались наступне: директор «собі» будує туалет, бо в селі часто не буває води (телефонуємо на перший ліпший номер села Мшанець, де нам повідомляють: проблем з  постачанням води тут ніколи не бувало).
І взагалі він не будує нічого, просто, так би мовити, вийшов оглянути угіддя. І цегли ніхто ніякої не завозив – немає її там (хоча цегла є зафотографована того ж дня, коли і виявлена сусідкою).
І взагалі, проблеми нема, бо якщо він захоче «собі» будувати, то приїде спеціальна комісія, яка вирішить, де варто його будувати, узгодивши питання із сільською радою. А місце обране не даремно – бо від нього метрів 15-20 до сусідської оселі. А те, що розташоване буквально у сусідському садку – байдуже, адже ж там стоїть і стратегічна споруда хазяїв.  («Так що ви нічого не пишіть в тому свому інтернеті, бо всьо нормально» – підсумувала пані Люба).
І взагалі, сусідка, прибігла до бідного пана директора, як навіжена,  а він ні сном-ні духом, навіть на гадці ніякого туалету і не мав…
Двадцять п’ять метрів – санітарна зона
Питаємо у «гугла» (як каже мій хороший знайомий). З’ясовується – санітарна зона для громадського туалету – 25 м від житлових споруд. Отже проблема є  –  якщо ж Зборівська комісія бува не доміряє кілька метрів.  Ну і само собою, ніяких громадських туалетів біля плодових дерев та кущів! Обов’язкова умова для шільного громадського туалету, навіть якщо він зовнішній, наявність води. Питання – якщо «немає» води у внутрішньому, де вона візьметься у зовнішньому?
Так що краще панові директорові переглянути своє рішення. Тим не менше, об’єктивність нашого видання змушує продовжувати телефонувати в оселі жителів Мшанця з питанням: «Чи потрібний школі  зовнішній туалет?»
Всі опитані дивуються. «Нащо?». Дехто навіть осмілився зауважити, що мабуть таким чином директор «відмиває» якісь кошти, бо ж не з своєї кишені будує…
А оскільки Зборівське управління освіти коштів не виділяло… отже… де ж взялись кошти на громадький туалет у пересічного працівника педагогічної ниви?
Наступне пояснення директора, яке переконує у необхідності спорудження зручностей на вулиці: «Вчительки літом хочуть собі вийти в туалет надвір». Якщо мені не зраджує пам’ять, є таке діло (давно то звісно було). Літні канікули називається. Не лише в дітей, але й у вчителів відпустки. Цікаве рішення директора: вчительки ходитимуть в громадський туалет, аби зайвий раз відвідати робоче місце, чи як?
Не зважаючи на всі запевнення з району, директор переконує сусідку школи: туалет стоятиме там, де він вирішив.
Словом, купу питань викликав маленька, ще не споруджена вбиральня у с. Мшанець. Чекаємо розвитку подій, чекаємо на коментарі від самого директора школи (нажаль, з ним не вдалось поспілкуватись).
Щиро ваша – Оленка Веселка