Мистецтво – для того, щоби пам’ятати і думати, – тернопільський митець Володимир Чорнобай

Тернопільський митець Володимир Чорнобай уже кілька років препарує дійсність, відшуковуючи образи-символи й досліджуючи їх за допомогою «Органічних структур». «Органічні структури» — водночас серія та метода. Поштовхом до її створення стали візерунки на тканині, в якій вудили м’ясо. Але митець вкотре наголошує: головне не те, яким чином виникли ці візуальні об’єкти, а те, що в них закладено. Пояснює: «вони викликали у мене асоціацію з палеолітичними малюнками – архаїчними у своїй суті зображеннями в чорно-охристо-коричневій гамі».

«Органічні структури» — як стовбур дерева, що утримує розгалужені гілки-сюжети. Приміром, існують серії «Пікуй та Красія. Органічні структури», «Дерево. Органічні структури». Незабаром у тернопільській галереї «Бункермуз» Володимир Чорнобай представить серію «Павучки. Органічні структури». Про неї я й поспілкувалася з митцем.

— Як на мене, краса — в простих образах-символах, які зрозумілі, легкопрочитувані. Думаю, у складному її важко прочитати й оцінити. Таким образом-символом моїх теперішніх пошуків став павучок. Мене не цікавить власне дослідження павуків, хоча, працюючи над серією, почав збирати їхні зображення і своєю різноманітністю вони просто таки вражають, але мені йдеться не про біологічну різноманітність, а про те, що стоїть за нею, ті сюжети, котрі вона може породити, ті образотворчі ходи, котрі вона може спровокувати.

Павучки живуть поряд із нами. Але замешкують лише в сприятливому середовищі, тому їх можна назвати своєрідними індикаторами. Наші предки надавали їм сакрального значення та вважали оберегами. Не випадково замість ялинок традиційно використовували «павуків» із соломи. Їхній образ викликає у мене інтерес, зокрема й тому, що осмислений та відображений у різних творах народного декоративного й прикладного мистецтва.

— Мені цікаво розглянути образ павучка з різних точок зору, використовуючи для цього різні виражальні засоби та прийоми, техніки та матеріли. Тому на виставці будуть представлені живописні роботи, шовкодруки, графіка, навіть вишивка, а традиційні «павуки» уже обіцяв позичити народний майстер Ярослав Осадца. У тому є і своєрідний символізм, бо є дуже багато різних видів павуків – вони різняться і розміром, і місцем проживання, і формою, і кольором…

— Павучки мешкають з нами. І через цей образ можна показати й людські риси та взаємодії. Оце він і вона, вони, певне, кохаються (показує роботу — А. З.). Оце «Смугастий хід павучків». Довго не знав, як назвати твір, але фактура паперу підказала. А ще був такий фільм «Смугастий рейс». Не знаю, що у них відбувається, можливо, шукають собі місце. Вони прямують вперед – і це головне, бо в будь-якій справі головне це поступ. Маленького павучка Ксеню створив для своєї внучки. Ось це — кавовий павучок. Можливо, він дуже схожий на писанку, але намалював його на картонці, де кілька разів траплявся напис coffe. Тому вийшов такий собі павучок, який живе в каві. чому б і ні?

— Чому використовую картон упаковок? Це схоже створення пейзажу — художник бачить об’єкти і переносить їх на полотно. Він користається з готового, і перетравивши побачене, малює. Я теж користуюся готовим – картоном, на ньому є певні написи. І «Органічними структурами», цебто тканинами з малюнками. Але це не те ж, що я взяв, наштампував з тисячу, і сказав, вибирайте найкраще. Один і той же орнамент може скеровувати мене у різні напрямки і надихати на різне. І це важливо, аби кожен думав і розвивався по-своєму. Ну так, в мистецтві все накладається. Нема нічого з нічого.

— Малюй, як хочеш, головне, щоби тобі вірили. В те, що такий павучок може бути, приміром. в те, що він би міг бути символом затишку, сприятливої атмосфери. Намальовані квіти викликають складніші відчуття, ніж живі. Це не є реальність, це її фіксація, це створене людиною. Тому і образотворче мистецтво – воно творить образ. Якщо ми дивимося виставу, і там кидають фанеру, аби імітувати грім, то ми все одно віримо, що то грім, навіть, коли бачимо, як він твориться.

— Образотворчий твір — одна з форм медитації. Він народжується з роздумів і повинен їх викликати. З тої причини на виставках не завжди підписую твори, хоча вони мають назви, як і люди, твір повинен мати ім’я – це підказка, налаштування на певний вектор. Я хочу, аби глядач співпереживав і аналізував. Роботи мають не пояснювати чи ілюструвати щось, а запитувати. Це речі для думання, а не для втіхи. Мистецтво – для того, щоби пам’ятати і думати, а розваги – щоби забути і не думати.

Записала Анна Золотнюк.

Довідково:

Володимир Чорнобай народився 17 березня 1954 року. В 1973 році закінчив Львівське державне училище прикладного мистецтва імені Івана Труша, в 1980 році – Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва. Член національної спілки художників України з 1989 р.

Автор понад семидесяти персональних виставок в Україні та за кордоном. Учасник більш, як дев’яноста збірних експозицій.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *