Пантеон Героїв: Андрій Яремчук загинув, рятуючи побратимів

На початку листопада на Тернопільщині попрощалися з 31-річним Андрієм Яремчуком. Чоловік загинув, рятуючи побратимів на півдні України.  Про співробітника розповіли в ГУР. Україна попрощалась із полеглим у бою воїном Головного управління розвідки Міністерства оборони України Андрієм Яремчуком на псевдо «Янкі».
 
Янкі був польовим командиром загону спецпідрозділу ГУР МО України «Артан».
Перед широкомасштабним вторгненням росії перебував у Європі ― впродовж 5 років Андрій служив у Французькому легіоні.
 
Повернувся до України в перші дні великої війни ― захищати свою сім’ю та державу від російських загарбників.
 
«Я б не зміг сидіти вдома, коли в моїй країні війна. Я б перестав себе поважати…», ― так говорив Андрій.
 
Воював з московськими окупантами у лавах об’єднаної штурмової бригади Національної поліції України «Лють» ― командував ротою.
 
Згодом перевівся до воєнної розвідки України, де його обрали командиром загону спецпризначенців.
 
Військовослужбовці, яких Янкі вів до бою, описують свого командира як врівноваженого, розумного, доброго професіонала та патріота ― він власним прикладом мотивував своїх побратимів.  
 
Андрій відчував посилену відповідальність за свій особовий склад, тому робив серйозний акцент на наполегливі тренування та навчання, постійно ділився своїм багатим досвідом.
 
31-річний командир Андрій Яремчук загинув у битві за свободу української нації. Ціною власного життя врятував своїх солдатів.
 
Під час війни у Андрія та його дружини Діани народився син Даніель. Також у Янкі залишились батьки та брат.

“Ніколи не забуду його емоцій, коли він перевівся в ГУР і став командиром свого взводу. Він відчував надзвичайну відповідальність за кожного з своїх хлопців. Вирішили шукати проектор, щоб було легше проводити інструктажі. Коли я співставила свої спостереження, припущення і факти з новин, то була в шоці від того, яке завдання він виконував, поки я просто шукала і відправляла проектор”, — пише волонтерка Ірина Герман, яка дружила з Андрієм ще зі школи.

Вона згадує Андрія як борця за справедливість, так його запам’ятали і побратими. Його пам’ятатимуть як відповідального, врівноваженого командира, який передусім намагався передати свій досвід іншим. Він загинув у 31 рік, лишивши дружину та маленького сина, якому не виповнилося і року.