Майстриня з Тернопільщини Алла Одлижук із легкістю може перетворити звичайнісіньку пляшку з-під шампуню у справжній шедевр

Двадцять букетів польових квітів
Кілька років тому пані Алла почала працювати над створенням серії картин із зображенням букету польових квітів: ромашок, волошок, маків та колосків пшениці. Майстриня вважає, що виховувати патріотизм за допомогою мистецтва набагато легше і цікавіше. Разом із тим, вона має на меті показати, що з будь-яких підручних матеріалів можна зробити все, що завгодно. Із двадцяти задуманих картин нині готові вже п’ять, ще стільки ж у процесі завершення. Десять робіт автор поки що виношує у своїх думках. Букет польових квітів на синьо-жовтому фоні Алла Одлижук має намір виготовити у різних техніках.
Першу роботу створила з леліток, які нанизила на мідний дріт і прикріпила до полотна. Наступну картину виготовила у техніці квілінг – за допомогою паперових смужок. Для іншої картини стали в нагоді кольорові пластикові пляшки з-під миючих засобів та шампунів. Із них вирізала квіти і над свічкою надавала їхнім пелюсткам потрібної форми. Подібно творилися квіти з тканини. Цікавим видався букет із замші. Для цього знадобилася стара замшева куртка, яку порізала на клаптики. Намалювала на них пелюстки і над свічкою надавала їм форми. Щоправда для серединки ромашки замшеві пелюстки довелося підсмажувати на сковорідці. Так вони ставали більш опуклими.
Нині майстриня взялася до творення квіткових картин із макаронів, річкового каменя гальки, мушлі, бісеру і навіть з кісток риби. У планах – роботи, створені за допомогою технік канзаші, коли квіти виготовляють із атласних стрічок, та гільйошування – ажурне випалювання по тканині.

Зернівки, солом’янки, травлянки
У творчому доробку Алли Одлижук є яйця, декоровані п’ятдесятьма способами: соломою, бісером, лелітками, зерном, крупами, паперовими стрічками, а також розмальовані маркером. Зараз мисткиня пробує виготовляти «травлянки» – витравлювання в оцті непокритої воском поверхні яйця. Крім того, вона одягає в шати пляшки, робить перші кроки у творенні ляльок-мотанок і з легкої глини виготовляє прикраси для волосся та брелки. А ще різними швами вишиває блузки. Дванадцять вишила для себе, решта – для родичів і друзів.

Від задатків – до майстерності
– Голка з раннього дитинства була моїм улюбленим інструментом, – розповідає лановецька майстриня. – Хоча тоді її не давали мені до рук – боялися, щоб не вколола пальці. Натомість я отримувала шпильку з прив’язаною до неї ниткою і уявляла, що вишиваю. Вперше по-справжньому зробила це у школі на уроці трудового навчання. А потім вступила до Кременецького педагогічного училища, де здобула фах вчителя обслуговуючої праці.
Згодом Алла Григорівна працювала у місцевій школі, а вже тринадцять років у Лановецькому міському будинку дитячої та юнацької творчості керує гуртками «Юні дизайнери», де навчає премудростей рукоділля школярів. Її вихованці беруть участь у районних та обласних конкурсах і займають призові місця.

Творче зерно – у родині
– Я часто згадую свого дідуся Дениса по маминій лінії, з благословення якого і стала на творчий шлях, – розповідає Алла Григорівна. – Він майстерно плів із верби кошики. У селі його називали модним дизайнером, бо любив одягатися в те, що ще ніхто ніколи не носив. Одного разу він вполював зайця і попросив шевця пошити йому шапку. Той довго його відмовляв, адже тоді ніхто таких не носив. Але дідусь таки переконав шевця. Відтоді він отримав прізвисько Заєць. А ще дід Денис дуже любив Україну. Знав напам’ять майже всього Кобзаря і цитував його у повсякденному житті. Пригадую, у сусіда народився син і назвали його Марком. Дідусь, як почув, одразу згадав Шевченкову «Наймичку»: «Охрестили і Марком назвали». Бог вділив йому довгого віку – він прожив 94 роки. Дідуся не стало за кілька днів до того, як я отримала звання майстра народних художніх промислів. Впевнена, він би обов’язково зрадів моїм успіхам.

Марія БЕЗКОРОВАЙНА
Фото Івана ПШОНЯКА

Газета “Сільський господар плюс”