100 днів мирського життя Романа Заставного

Чимало симпатиків екс-мера Романа Заставного, які висловили йому свою довіру в ході виборів-2010, не забувають про те, що він зробив для міста.

І хоча вибори не закінчились перемогою для Романа Йосиповича, багатьох тернополян цікавить, чим він займається зараз, як живе, які плани має на майбутнє. «Погляд» пропонує своїм читачам ексклюзивне інтерв’ю із Романом Заставним.

Життя після виборів

– Після виборів я, не чекаючи остаточного оголошення результатів, одразу пішов у відпустку, справи передав своєму заступнику Леоніду Бицюрі, а кабінет звільнив для новообраного міського голови Сергія Надала. Вони обидва -свободівці, тому я був впевнений, що передача влади пройде максимально швидко та безболісно для тернополян. Два місяці я відпочивав, а зараз розглядаю пропозиції з працевлаштування. Мене запрошують переїхати в Київ та працювати як в приватному бізнесі, так і у владних структурах. Поки що я ще не визначився. Думаю, що мій досвід в бізнесі та на посаді міського голови обов’язково буде затребуваний.

– Чим відрізнялись для вас вибори–2010 від виборів у 2006 році?

– Вибори у 2010 році були дуже «брудними». На це прореагував виборець, який своєю неявкою виказав політикам своє ставлення до виборчої кампанії і того, як вона велася.

– Романе Йосиповичу, чи маєте Ви на меті втілювати в життя свої передвиборчі обіцянки, не зважаючи на те, що мером стала інша людина?

– Під час виборчої кампанії ніхто не чув від мене жодної обіцянки. Я завжди говорив, що продовжуватиму те, що робив на посаді протягом попереднього терміну. Я розумів, що це наперед програшний варіант, але для мене принципово, щоб тернополяни перестали вірити обіцянкам, а навчилися сприймати реальне життя та реальні справи. Ми ж пам’ятаємо, що після зачарування обіцянками завжди наступає період розчарування. Тому я постійно слідкуватиму, як розвивається місто та звертатиму увагу на недопрацювання. Шкода, що немає коштів на фонтани, зменшені бюджети на медицину, культуру, освіту, благоустрій. Це все-таки наше місто і ми завжди будемо відповідальні за його розвиток. Проте, я  готовий надавати допомогу, якщо до мене звернуться.

–  В чому (або в кому) ви шукали розраду після того, як не здобули бажаного результату в ході виборів?  Хто підтримав, яким чином, якими словами? Чи можливо програш у виборах не став для вас чимось особливо негативним? Плюси програшу (інколи програш є великою перемогою ?)

– Для мене ніякого розчарування не було. Я ж протягом останнього часу думав про спокій – і от він настав. Хоча з іншого боку, я вже проходив шлях, коли у 2006 році я не мав ніякої підтримки від депутатів і ми постійно шукали спільні шляхи для вирішення питань громади. Якщо би я переміг, то не знаю, чи змогли би 32 депутати-свободівці переступити через партійні вказівки для того, щоб працювати для всіх тернополян, а не займатись популізмом.

– Як ви оцінюєте вибір тернополян в обличчі Сергія Надала?

Це вибір тернополян, тому я його сприйняв та поважаю. Я впевнений, що головну роль зіграла партійна приналежність. Ми таке вже мали у 2002 році, коли проголосували за представника популярної тоді партії Віктора Ющенка «Наша Україна» Богдана Левківа, а на наступних виборах він зайняв 4 чи 5 місце. Тому Сергій Віталійович має на що звертати увагу.

«Тепер я маю змогу приділити час своїй сім’ї»

– Які плани маєте на 2011 рік?

– Планую більше часу приділити родині. Також той досвід, який я отримав на управлінських посадах у бізнесі, владі та громадському секторі, є доволі цінним  і я хочу поділитися ним з іншими. Тому разом з однодумцями ми заснували бізнес, аналогів якому на сьогодні немає в Україні. Суть його полягає в нашій готовності брати бізнес в управління та показувати кращі результати діяльності підприємств у порівнянні з класичним менеджментом. Це тільки початок планів, а далі час покаже.

– Яке улюблене свято Вашої сім’ї? Як проводите вільний, позаробочий час?
Це, в основному, сімейні свята: Різдво, Великдень, дні народження. Ми з дружиною дуже любимо приймати гостей, яких я частую фірмовою юшкою. Також ми часто відпочиваємо на природі, їздимо в гори. До речі, відпочивати я вчуся заново, оскільки попередній темп роботи був такий, що навіть під час відпусток я робив певні помітки, які ми потім з командою обговорювали та все позитивне намагалися втілити в життя у Тернополі. Враховуючи, що мій старший син зараз навчається в Києві, тому ми цінуємо кожен день, коди він приїжджає додому та намагаємось побути разом.

– Що Ви побажаєте читачам «Погляду»?
– Читачам вашого сайту побажаю завжди бути в курсі всіх подій. А вам хочу нагадати, що те, що було вчора – це історія, те, що буде завтра – це фантастика. Журналістика – це сьогодні!