Орест Лютий: «Насамперед треба боротися з москалем всередині себе»

– Чому ви обрали псевдонім Орест Лютий? Ви дійсно лютий-лютий? Чи, може, ви таки добрий?

– Знаєте, Орест Лютий, це те, що жило в мені завжди, це те, що я хотів робити і те, що я роблю із превеликим задоволенням! Наш проект виник в 2012 році. В лютому. Тому й Орест Лютий. Я лютий лише з москалями і лише в питаннях, які стосуються нашої боротьби, боротьби за нашу країну. А загалом я Добрий!

– Як справи з українізацією? Скількох вдалось переконати?

– Ви знаєте, я не веду ніяких обліків чи статистики. Багатьох вдалось переконати, однак це нелегка справа.

– Поділіться досвідом: як правильно виловлювати і українізовувати москалів?

– Ха, та їх не треба виловлювати(сміється – авт.) Тут справа в іншому. От хто такий москаль? Москаль – це невихована, ненавчена тварина. І такий москаль є в кожному з нас. В першу чергу треба боротися з москалем всередині себе. Це як із жлобством – його потрібно викорінювати зі своєї душі.
Як саме боротися з нашим внутрішнім москалем? В першу чергу пам’ятати, що ти людина. А людина – це досконале творіння. Людина має робити лише добро. Так, це важко, але лише боротьбою із самим собою ми і наша держава зможемо стати кращими. Зараз час, коли така можливість є. Ще раз довести всім, що ми кращі не лише за якогось там брата, а й показати, що ми найкращі у всьому світі.

– У своїх виступах ви дуже часто використовуєте неетичні назви національностей, такі як «москаль», «кацап», «хохол»…

– У сучасному мистецтві зараз немає місця для етики. Пройшов той період, коли всі гарно говорили один з одним і били в спину. Зараз час, коли потрібно називати речі своїми іменами. Люди спраглі на правду. Тим паче, після останніх подій. Треба говорити правду. Зараз ми потребуємо щирості. Як і в буденному житті, так і в мистецтві. Зараз епоха Нової Щирості.

– А як же неоеститизм? Багато хто стверджує, що почалась епоха неоеститизму.

– Естетизм – це щось таке надумане, вигадане. Так, воно красиве, але ця краса не є справжньою. Це дійсно епоха Неощирості. Хоча вона недавно почалась, але вона прогресує: люди стають щирими одне з одними, митці стають щирими з людьми. Нам це зараз дуже потрібно. Людям обридло те, що їм «впарюють» з телеекранів, їм набридла та російська естрада, яку цілодобово крутять по радіо, і ті однотипні російські серіали про любов і міліцію.

– Ви не боїтеся, що вас через це можуть звинуватити у ксенофобії? Звичайно, влада помінялась і так далі, але ж усім не вгодити.

– Ви знаєте, в мене 5 дітей. Я вже нічого не боюся. Ну нехай собі звинувачують. Я все одно буду робити свою справу так, як вважаю за потрібне. Я просто називаю речі своїми іменами.

– Ви часто використовуєте лайку…

– Зазначте, лише на сцені!

– Звичайно, ви використовуєте російську лайку на сцені. До речі, нещодавно була опублікована стаття в журналі «Відрижка» про різницю між українською та російською лайкою. Чи не думали Ви над тим, аби замінити російську лайку нашою, рідною?
– Ні! Статті я не бачив, і не буду замінювати російські матюки українськими. Я ж висміюю образ такого кацапа, який п’є, багато матюкається, за все дякує Путіну і вважає Росію Большой Страной. Ця лайка якраз дуже підходить.

– А як щодо образу, точніше костюма, Ореста Лютого? Як він виник? Особисто мені ви нагадуєте такого собі німецького Робін Гуда.

– Насправді ніхто спеціально не працював над костюмом. Я знайшов ці штани, одягнув до них білу сорочку. Давніше прикупив собі такого капелюха і ходив з ним на полювання. Недавно випадково на ці окуляри натрапив. Орест Лютий не створювався стилістами. Костюм виник сам собою, а образ – це та поведінка на сцені, це ті пісні, це ті слова, які йдуть зсередини.
Зараз над проектом працює ціла команда митців, ми запустили цілу серію відео про українізацію на YouTube. Усе це дуже спонтанно. Виникає ідея – ми її втілюємо. Хоча багато пісень я написав дуже давно. Орест лютий це не звичайно, не для всіх, це не естрада.

– Ви хочете сказати – ви в андеграунді? 

– Та ні. Це швидше кабаре. Переодягання. Перевтілення.

– Скажіть, яким має бути день у справжнього українця?

– У вас такі філософські запитання… Та, звичайно, спочатку кожен українець має прокинутися, помолитись Богові, подякувати за новий день. Тоді, зробивши зарядку та поснідавши, взятись за роботу, милу серцю, і таку, яка буде приносити користь нашій країні. Кожен справжній українець має жити для своєї країни і своєї родини. Зараз кожен українець має бути як самурай: спокійним, врівноваженим, але готовим до того, що за наступним поворотом може бути небезпека, і добре робити свою роботу. Бо ми живемо в час війни. Нехай вона в такій латентній стадії, але це війна. Зараз вона тиха і спокійна, а завтра може бути інакше. Думаю, спокійно буде ще не скоро. Знаю точно – Крим ми відвоюємо. Тому зараз кожен українець має бути самураєм: пам’ятати про небезпеку і медитувати (усміхається – авт.)

– А якою, на вашу думку, має бути ідеальна українка? Або ідеальна бандерівка?

– Я не буду відповідати на це запитання. Знаєте, чому? Бо ідеалів у житті не існує. Вони лише на картинах та в книжках. У кожного свій ідеал. Кожен з нас ідеал. Унікальний, неповторний. От, наприклад, ви. Ви українка? Ви відчуваєте себе в душі українкою? Якщо так, то ви вже ідеальна українка. Бо ви неповторна. Бог всіх створив різними.
От, наприклад, хтось дивиться глянцеві журнали і думає, що люди, які зображені у них – ідеальні. Він сам робить з них ідеалів. Але ті люди такі ж, як і ми, у них можуть бути проблеми, про які ми навіть не підозрюємо. У цьому і вся краса. Немає двох однакових людей – немає загальних ідеалів.