Стюардеса на ім’я Роксолана бачила Азію, Африку, Європу, Австралію, Північну Америку

Якось один колега жартома дорікнув мені, що навіть друзів використовую для роботи. А що, середовище друзів у мене справді круте, кожен його представник особливий, цікавий, вирізняється у загальній масі. Мова йде про таких, як Роксолана Бережанська. Насправді її життєвий стиль резонує з прізвищем – ця дівчина не знає берегів у власному розвитку. Роксолана – магістр Львівського національного університету ім. І Франка за фахом викладач англійської, іспанської мов та світової літератури, бакалавр з маркетингу Львівської Політехніки. Торік у липні вона пройшла складний конкурсний відбір на роботу стюардесою у престижній авіакомпанії «EmiratesAirlines»в Об’єднаних Арабських Еміратах – тоді з 75 українок у фінал пройшло восьмеро. Уже майже рік Роксолана живе в одному з найбагатших міст планети – Дубаї. Нещодавно у Тернополі з’явилося багато вуличної реклами про набір стюардес в авіакомпанію ОАЕ. То ж це інтерв’ю може стати у пригоді тернополянкам, які бачать себе в амплуа стюардеси.

− Роксоланко, як тобі спало на думку обрати«робочий офіс» високо в небі – фах стюардеси?

− Ця думка до мене прийшла задовго до часу, коли мені насправді можна було стати стюардесою. В моїй компанії і в регіоні перської затоки (gulfregion) до іноземців діє вікова вимога – мінімум 21 рік, щоб подати заявку на роботу тут. Інші моменти – відповідний ріст (треба досягнути рукою на ростометрі позначки 212 см, не підстрибуючи:)), мати відповідне здоров’я – зробити багато вакцинацій і медичних тестів. Тому, як тільки зустріла 21-ий рік, наступного ж дня завантажила на сайт компанії резюме. Найбільшим мотивом був факт подорожей, без яких себе не уявляю в житті. Втім, у такому, уже широкому просторі для мандрівок, часто сумую за міні-подорожами за маршрутом Львів-Тернопіль.

− Для нас, «заземлених», подібна професія здається персонажем із кінофільмів, ніж реальним фахом. А ти зробила це! Які сходинки довелося подолати?

− Позаду – багато складних етапів, щоб влаштуватися на роботу в авіакомпанії ОАЕ. Перша графа моє історії – резюме, згодом –скайп-інтерв’ю, опісля поїздка в м. Кишинів (Молдова) на фінальну стадію відбору, через торішню політичну ситуацію в Україні. Зараз інтерв’юери знову повернулися до київської локації. Інтерв’ю проходило в три тури, серед них – інтеракція в групі, професійні завдання, тест з англійської. Вершинною сходинкою є фінальне інтерв’ю, яке відбувається віч-на-віч з рекрутером (фахівець, чия діяльність направлена на підбір персоналу для компаній клієнтів – ред.), після чого треба очікувати на дзвінок від компанії про свою успішність чи ні. Працюю за контрактом, його тривалість – 3 роки, після чого можна його розірвати чи продовжити знову на той же термін.Треба бути досить сміливим і сильним духом, щоб покинути все вдома і податися в арабську країну, бути і космополітом, бо доводиться співпрацювати з людьми майже всіх національностей.

− Який секрет успіху на інтерв’ю, оскільки відомо, що компанія наймає на роботу лише 4-5% від початкових аплікаційних форм?

− Відкрию простий секрет: треба бути собою і любити роботу з людьми.

−На якому рівні треба «пекти інгліш», щоб увійти в когорту стюардес?

− Англійська повинна бути на вільному розмовному рівні. І хоч на інтерв’ю вона у формі тесту, інтеракцію в цій професії виключити неможливо. Знання інших мов вітається, але не є обов’язковим.
− У яких країнах і континентах вже вдалося зачекінитися?

− Завжди почуваю вдячність своїй компанії за можливість бачитися з друзями по всьому світу. Відвідала Азію, Африку, Європу, Австралію, Північну Америку. Залишилась лише південна Америка і Нова Зеландія. Питання “а яка країна/місто найкраще?” чую від кожного, хто вперше дізнається, де працюю. У таких випадках чесно зізнаюся:не знаю. Країни дуже різні. Одні розвинуті, інші потребують апгрейду. Різні люди, ментальності, мови, ритм життя, гострота національної кухні – тут важко проводити паралелі. Мабуть, спрацьовує, все-таки, формула індивідуального вподобання. Зі свого боку, намагаюся відкривати в кожній з них найкраще.

− Варто сказати і про шкідливість від роботи стюардесою.

− Хоч молоко нам не дають (усміхається – ред.), але робота дійсно має шкідливий вплив на здоров’я. Це заняття – виключно для фізично витривалих людей – коли постійно на ногах, у кабіні інший тиск і значно сухіше повітря. Інколи залишаєшся без сну на 1-2 доби. Це стосується нічних рейсів і ультра-довгих, як до США, Канади чи Австралії. Це коли 14-16 год знаходишся у повітрі, а для нас зміна починається майже за 3 год до рейсу і закінчується за 2 після. Іншим сумним фактором є зміна часових поясів. Тому, приміром, в Америці доводиться бути активним і харчуватися, коли в Дубаї ніч, і спати – коли вдома день. Так званий «синдром вічного джетлагу» (джетлаг – збій роботи організму через раптову зміну часового поясу).

− І хоч молоко за шкідливість праці стюардесам «EmiratesAirlines»не дають, яка фінансова компенсація за ці випробування?

− Розмір зарплати виглядає дуже привабливо, коли дивишся на неї в момент подачі заявки з України. Дубаї дуже дороге місто, тому базові витрати тут високі і складають майже половину заробленого. Хоча, вважаю, що заощадити вдається кожному, хто дійсно має це на меті.

− У Тернополі останнім часом з’явилося багато реклами про набір стюардес в ОАЕ – там справді є великий попит на українок?

− Попит на українок, звісно ж, є, бо – красиві, розумні і працьовиті (усміхається – ред.). Тернополяни теж переїжджають у Дубаї. Цілком випадково недавно зустріла в Дубаї тернополянку, яка працює на рецепції готелю в центрі міста. Під час конкурсного відбору у Молдові випробувальне інтерв’ю зі мною проходила тернополянка Наталя. Зараз вона теж у Дубаї, літає. Загалом велика кількість українок є в компанії, і українців в Дубаї теж. Є навіть спільнота “українці в Еміратах”, яка налічує більше тисячі людей дуже різних вікових категорій і професій. Намагаємося триматися разом на чужині…

− Що далі?

− У нашій компанії можливо побудувати кар’єру. За досить короткий час є шанс стати лідером на борту літака чи перейти на наземну роботу в офісі. Як на мене, то в будь-якому випадку це дуже цінний досвід, як і для резюме, так і особисто. Працюючи в мультикультурному осередку, навчаєшся розуміти специфіку і особливість кожного напрямку роботи і толерувати з певними моментами. І хоч компанія вимагає лише середню освіту, багато моїх колег, українці зокрема, освічені люди, в яких є плани і цілі. І ця професія – чудовий трамплін, вважаю. Тому багато хто повертається опісля додому, чи просто обирає місце, де хотілось би жити і займатися улюбленою справою. В моїх планах – отримати ще одну освіту закордоном і розвиватися в цьому напрямку. Мені здається, що після того, як зав’яжу з польотами, буде достатньо матеріалу, щоб написати книжку.

− Ми обов’язково про неї напишемо!:).

− І наостанок: не забороняйте своїм цілям і мріям високо літати!

− Ну добре:)

Розмовляла Ірина ЮРКО.

Світлини з приватної галереї Роксолани БЕРЕЖАНСЬКОЇ.