Вільчинський написав про мулатку з галицькою вимовою

Тернопільський письменник Олександ Вільчинський стверджує, що першим, в сучасній літературі, виписав образ покинутої української темношкірої дитини.

„Цю тему навіяли групи темношкірих студентів в місті. Та й, насправді, кілька таких покинутих дітей в нашому краї є. Моя героїня – мулатка Анжелка, виросла в інтернаті. Мама її кинула одразу після народження, а тато поїхав до себе в Африку. Оскільки виросла тут, то говорить по-українськи, до того ж з підкресленою галицькою вимовою”, — розповів автор, під час презентації свого роману „Дерева на дахах”.

Головний герой роману – фотограф Яків, який працює охоронцем в редакції газети. Має проблеми з головою, після того, як у Празі, де був на заробітках, отримав по черепі пляшкою.

„Яків – неформал. Має довге волосся і бороду. Це щось нереалізоване в мені. Мені на другому курсі, як тільки надумав панкувати, прийшлося постригтися, бо почалася воєнна підготовка. В 25 років я вже став головним редактором в газеті. В 94-ому був наймолодшим депутатом в міськраді Тернополя. Мусив носити галстуки і костюми, хоча мені це не дуже подобалося”, — каже Вільчинський.

Олександр Вільчинський, як письменник, став відомим на початку 2000-них. За роман “Суто літературне вбивство” став лауреат “Коронації слова-2002”, Роман “Останній герой” отримав Ґран-прі і першу премію “Коронації слова-2003″.

В Тернополі Вільчинського найбільш знають за книгою „Віагра для мера”.

„Там є частина правдивої історії міської ради – такого не вигадаєш. Але образ міського голови – збірний. Ця книга до сьогодні актуальна. Особливо фрагмент про вибори. Воно й досі так – компанія зводиться до того, хто кого перший назве жидом. В нас на Галичині від такого звинувачення вже не відмиєшся”, — каже автор.

На Форумі видавців у Львові письменник презентуватиме свою повість „Криївка”, – пише Gazeta.ua.