За що я люблю Тернопіль

Ми не підходимо одне одному. Так, нам треба припинити ці стосунки. Хоча ми стали майже рідними, треба не бачитись, або зустрічатись зрідка, як старі знайомі. Найважче визнати, що ми різні люди, і не можемо дати одне одному нічого. Спочатку буде боляче, навіть дуже. Свіжа рана пектиме, можливо, навіть захочеться поплакати, але.. Так буде краще, ти теж відчуваєш це, нервовими закінченнями свого серця, але так не хочеш відпускати. Якими б не були твої аргументи, вони викликані лише страхом втратити мене. Знай, ти не втратиш. Те, що в нас було, не може ні зникнути, ні забутись. Воно житиме вічно, проте, в наших спогадах…

Я й сама довго сумнівалась. Чи потрібно робити аж такий радикальний крок? – питала себе. Можливо, ще можна було щось придумати для того, аби освіжити наші стосунки?.. Але здається, ця ватра давно перегоріла, і зараз лише жевріла сумним вогником сподівань.

Так, в мене є інший. Я не зраджувала тобі, тому що не можу бути нечесною із рідними. Він просто нахабно заповнив весь простір моїх думок. Я не можу забути. Довго намагалась викинути його з голови, в мене ж є ти. Але це не вдається. Розриваюсь на мільйон шматочків, роблячи цей вибір. Я люблю тебе, ти близький мені, а він – палке кохання, яке не дає мені спокою. Поки не спробую – не буду знати. Він дає мені більше  можливостей, більше простору, більше насичення життя. А ти інертний і флегматичний, не здатен на щось грандіозне. Визнай, з ним я можу мати більше. Можливо це надто егоїстично, можливо я корислива, але хочу бути з ним. Ти й сам колись зрозумієш, що так буде найкраще.

Наші ритми ніколи не співпадали, я для тебе зашвидка, занадто ініціативна, завжди хочу стрибати високо. Тобі важко було встигти за мною, шукати шляхи для здійснення моїх бажань. Але мушу визнати, ти старався. Можу лише подякувати, а просити вибачення не буду, не відчуваю за собою вини. Кожен з нас насправді розумів, що цей день прийде. І навіть якщо не сьогодні, то завтра, через тиждень, чи рік.

Не думай що той, на кого я тебе проміняла, кращий, він просто інший. А ти – залишишся великою і значною частиною мого життя… Ти завжди будеш коханням мого життя.

P.S. Тернопіль, я безмежно люблю тебе, і хоч можу покинути заради спокусливого Києва, ти завжди будеш найрішнішим .

Зоряна Биндас