“Золоті діти” впливових тернополян

Діти відомих та впливових тернополян – що ми знаємо про них? Дехто називає їх «мажорами», вважаючи, що вони розбещені батьківськими статками. Інші пліткують про те, що кар’єри у «мажорних» дітей надто стрімкі та успішні, і пояснюють це саме впливовістю батьків. Та чи так це  насправді?

Можливо не все залежить від фінансової спроможності батьків, якщо їхні діти є цілеспрямованими, цілісними особистостями, що прагнуть успіху та визнання? Щоб дізнатися відповідь на це запитання,  «Погляд» запросив відомих тернопільських батьків на відверту розмову.

«Мій син любить долати труднощі»

Богдан Яциковський. Син відомого тернопільського підприємця Ігоря Яциковського і засновниці та шеф-редактора газети «Місто» Оксани Яциковської нещодавно був призначений  начальником управління економіки Львівської ОДА.

«Він дуже цілеспрямований, наполегливий, старанний,  багато працює над собою, – розповідає про сина Богдана Оксана Яциковська. –  Не знаю чи у всіх питаннях, однак часто радиться зі мною або зі своїм батьком. Часто розповідає про різні ситуації із власного життя. Мене тішить те, що він знає, що таке справжня дружба, він і сам є хорошим другом.  Богдан пройшов хорошу школу: він уже працював з відомими людьми, з особистостями. Кожен з них по крупинці дає йому щось, кожен робить свій внесок. Можу сказати, що йому щастить в житті: зустрічаються люди, які йому допомагають, з якими він проходить певні випробовування. І він цінує це.  Богдан і в дитинстві був хорошим учнем (навчався у школі № 3) , таким є і сьогодні. Якщо потрібно було виконати завдання – то він вибирав найважчі, якщо «лего»  купував – то найскладніші. Мій син захоплювався шахами, тенісом. Він осилював такі складні завдання, які, здавалося, були йому не під силу.  Вступивши в університет, приміром, англійська мова йому вже була не цікавою, тому ускладнив собі завдання:  пішов у спецгрупу, де викладали шведську мову англійською, також освоїв німецьку», – розповідає Оксана Богданівна.

«Донька часом радить, як правильно діяти»

Серед впливових тернополян мер міста  Сергій Надал є одним із небагатьох батьків-щасливців, які виховують донечок.  Анастасія Надал сьогодні є ученицею тернопільської середньої школи №29.

«Донькою мера» себе ніколи не позиціонує, – розповідає Сергій Віталійович, –  Скоро їй  виповниться 16 років, а у перехідний період уникнути непорозумінь з підлітком неможливо. У неї багато обмежень, наприклад, бути вдома рівно об 11:00, тоді як друзі можуть мати більшу свободу.

Донька цікавиться політикою, вона все більше мені радить і мене вчить.  Ви ж знаєте, що діти завжди розумніші за батьків!  Але й радиться зі мною теж. Я й не помітив, як моя донька виросла, – скрушно зітхає пан Сергій. –    Коли почитає, що в Інтернеті  понаписують про мене, тоді критикує… Інтернет – її слабкість. Я часом її попереджаю: дивися, не загубися у тих соціальних мережах».

Попри все, донька  сумує за ним, адже вони рідко бачаться.  Сергій Надал йде на роботу ще до того, як донька прокидається, повертається – коли Анастасія готується до сну.

«Я дуже завинив перед ним»

Щиро про стосунки із власним сином Віталієм Цимбалюком  розповів в ексклюзивному інтерв’ю для «Погляду» і голова Львівської ОДА, екс-губернатор Тернопільської ОДА  Михайло Цимбалюк.

«Це для мене дуже тонка справа, адже  він – основний зміст мого скромного життя. Я завжди відчуваю, що завинив перед ним.  Я мало часу приділяв йому все своє життя.  Працюючи на керівних посадах, йшов на роботу, коли він ще спав, повертався, коли він вже спав. Тож вихованням в більшій мірі займалася його мати.   Віталій виховувався, знаючи домашню роботу. Часто бував в моєї мами на Івано-Франківщині, на усіх канікулах. Горджуся, що він перейняв любов до гір, до Карпат, до села, до родини, до України.  Коли я йому  раджу поїхати подивитися на світ, то відповідає, що кращої за Україну країни все-одно немає.   Зараз ми з ним спілкуємося не лише як батько і син, але й як чоловік з чоловіком, тобто можемо обговорювати найрізноманітніші теми.  У нього дуже тонка душа, цим він пішов у маму.  Разом з тим, він може приймати жорсткі рішення, у дечому буває незгідним зі мною, хоча не уникає порад.  Однак я ніколи не вказував, що йому робити далі, він самостійно робить свій вибір. Хоча інколи відчуваю свій обов’язок навіть жорстко попередити про можливі наслідки його дій, однак всі рішення він приймає особисто.

Певний  час я не підтримував його позиції відносно того, щоб він йшов у політику. Але згодом зрозумів, що це його покликання та переконання,  і змирився з його вибором. Хоча завжди казав йому, і казатиму надалі, що це невдячний шлях.  Він би міг не цим займатись.  Та я прийму будь-який вибір сина.  Дуже горджуся тим, що він привів у сім’ю донечку, про яку я завжди мріяв – свою дружину.  Хочу побажати їм, щоб зробили мене дідусем декілька раз, хоча б три-чотири.  Сподіваюся, що онукам я зможу приділяти уваги значно більше, аніж приділяв синові».

«Син не хоче в політику…»

Голова обласної ради Олексій Кайда також дуже рідко бачиться із власним сином, адже його родина мешкає у Львові.  Богодар Кайда, який зараз  навчається у десятому клас  класичної гімназії при ЛНУ імені Івана  Франка, не лише не уявляє себе в політиці, але й не має наміру вступати до вузу. Як розповів Олексій Петрович, Богодар мріє бути кухарем ,тому прагне вступити до училища.

«Він відразу сказав, що не буде політикою займатися, адже хоче кухарем бути. Я підтримаю таке його рішення. Інколи  він дивиться якісь передачі зі мною, інколи нервує, коли чує, що про  наших героїв говорять негативне. Навіть бувало казав, що взяв би автомат, щоб ніхто не паплюжив нашу культуру», — розповів голова облради.

«Діти – наші найважливіші інвестиції»

Сини Романа та Оксани  Заставних –  їхня гордість. Старший, Петро, студент, навчається у Києві, освоює ази юриспунденції. Та мама і на відстані тримає дисципліну. Як розповідає Оксана Заставна, вона кожного ранку дзвонить до сина, замість будильника.

«Він сам про це просить. В нас дуже тісний зв’язок, дзвонимо одне до одного по декілька разів на день. При чому, ми у дітей виховали відчуття, що дзвінок батьків – це важливий дзвінок. Слухавку брати – обов’язково. Немає такого: «а, це мама, передзвоню потім».  Я завжди в курсі, чим займається мій син, які в нього плани на вечір, приміром.

Молодший, Андрій, учень десятого класу. Як будь-яка молодша дитина в сім’ї, він довше залишався «маленьким», однак зараз став більш активним, дорослим. Полюбляє грати футбол, займається «самбо» (спортивне єдиноборство), мріє бути медиком.

На загал хлопці радяться зі мною про все. Роман Йосипович – вимогливий батько, але справедливий. Він з тих, хто задарма не покарає».

Є і «мажорні» діти?

Та, на жаль, статки, хороше виховання та прагнення батьків дати дітям все найкраще не завжди дають змогу зібрати хороші плоди.  Тернопільський міський відділ внутрішніх справ за скоєння злочину розшукував Інака Максима Олеговича. Таке оголошення з’явилося на сайті управління МВСУ в області.

«Резонансна подія трапилася у Тернополі на Великдень. Увечері в центрі міста молоді чоловіки гасали автомобілем вулицею Сагайдачного, від магазину «Молоко» до пам’ятника Іванові Франку і назад. Їм зробили зауваження відомі тернопільські спортсмени – біатлоніст, призер юніорського чемпіонату світу Олександр Починок та плавець, учасник двох Олімпійських ігор Олександр Волинець, котрі прогулювалися поряд. У відповідь молодики побили Починка, зламавши йому носа та… відкусивши частину вуха. Потовкли нападники і авто спортсмена, стрибаючи по ньому.

За цим фактом було порушено кримінальну справу. Як згодом розповів сам потерпілий, травм йому завдав син відомого тернопільського бізнесмена Олега Інака».