Галина Ніженко: «Завжди кажу собі: виправляючи чужі помилки, не роби власних»

Нині для рубрики “Обличчя Тернополя” ми запросили тернопільську журналістку Галину Ніженко. 

Тернопіль імпонує мені своїм затишком і розміреністю, міські вулички й закапелки зберігають у своїй пам’яті безліч цінних спогадів. Уранішнє Файне місто пахне кавою, прохолодними подихами вітру та швидкими сніданками його жителів. В обідню пору тернопільські вулиці просякнуті ароматом швидкоплинного часу. Коли життя кожного мешканця утворює постійний марафон: сім’я, турботи, друзі, робота, прагнення – реалізація. Головне – встигнути!

Найкращими сувенірами із Тернополя можуть бути магнітики із зображенням міста, футболки, оригінальні фоторамки або чашки. Простіше кажучи, все, що береже у собі часточку душі Файного.

Тернополяни відрізняються від жителів інших міст своїм галицьким колоритом та жартівливістю.

У школі в мене найкраще виходило жити літературою. Читати за шкільною програмою і просто для задоволення. Взявши книжку до рук, щораз розпочинала «нове життя»: потрапляла у різні століття, країни, міста, раділа, плакала, мучилася… Безліч емоцій вдавалося відчути, поки дочитала певний твір. Та й зараз не покидаю цієї звички.

У дитинстві ким я тільки не мріяла стати! У третьому класі, коли зварила свій перший суп, захотіла стати кухарем, у п’ятому – вчителем світової літератури, в одинадцятому – адвокатом. Але журналістика сама мене обрала. Як кажуть, від долі не втечеш.

Теперішню роботу люблю за вміння бути уважною, не ухвалювати поспішних рішень. Завжди кажу собі: виправляючи чужі помилки, не роби власних!

Якби я могла обрати, яке життя прожити, то прожила б тільки своє. Повертаючись до тих моментів, які, на жаль, тепер є лише спогадами. Щирі посмішки, теплі обійми, такі бажані перемоги, зрідка поразки, розчарування, усе це робить нас сильними, розсудливими. Не розумію, як можна не любити свого життя?!

Настане час і я куплю собі рудого кота, який буде домашнім улюбленцем сім’ї.

Найбільша помилка, якої не можна допуститися, зрадити близьких людей, зробити їм боляче. Найгірше, коли людині ще вірять, а вона вже того не варта.

Мені подобається бути собою, нікого не наслідувати, не квапитися навздогін за чужими переконаннями. Є хороший вислів: «Ти народжений оригіналом, не помри копією».

Найчастіше сумую через швидкоплинність часу. Години, дні, роки «втікають»  наче пісок крізь пальці. Сьогоднішня подія вже завтра буде спогадом. Кажіть рідним частіше, як сильно ви їх любите, обіймайте близьких людей, не витрачайте часу на суперечки та образи, будьте щасливими зараз.

У старості уявляю себе люблячою матір’ю та бабусею. Людиною, яка прожила дане Богом життя не тільки для себе.