Арешт «Кобзаря» у Тернополі, або Невідомі сторінки Шевченкіани Богдана Лепкого
Нашого земляка Богдана Лепкого знаємо як людину багатьох талантів і різнобічних зацікавлень. Бог поклав на його чоло печать генія, котрий органічно виявив себе у поезії, прозі, публіцистиці, літературно-критичній діяльності, перекладацтві, малярстві, редакторській і видавничій справі, громадсько-культурній сфері.
Окремо можна говорити про Шевченкіану Богдана Лепкого, бо він з великим пієтетом ставився до Тараса Шевченка, шанував його поетичну, прозову і малярську спадщину, боронив її від різного роду нападок, перекручень і цензурних втручань, зрештою, вважав себе учнем великого попередника, батька нашої нації і розвивав у собі таланти словесно-художній і малярський, суголосні з хистом Тараса Шевченка.
Про Шевченкіану Богдана Лепкого писали Євген Пеленський, Володимир Дорошенко, Василь Лев, Григорій Вервес, Микола Сивіцький, Василь Ратич, Микола Ткачук, Наталія Гавдида, її окремі аспекти порушено в розвідці Богдана Остап’юка «Богдан Лепкий в Тернополі» («Новий шлях», 1966, 1 жовтня). Проте в ділянці Шевченкіани нашого земляка з’являються раніше невідомі відомості, потребують нового, поглибленого вивчення старі.
По-перше, наш земляк упорядкував, підготував до друку і видав у різних видавництвах цілу низку творів Тараса Шевченка, до багатьох із них написав передмови і післямови, коментарі і примітки, навів різні варіанти поетових творів та подав доповнення.
На думку польського літературознавця, професора Ягеллонського університету Яна Зілинського, серед численних літературно-критичних праць нашого земляка «найбільшу наукову вартість має видання всіх творів Шевченка, листів, коментарів і критичної біографії».
По-друге, у доробку Богдана Лепкого є ряд художніх творів, присвячених Шевченку. Серед них поезії. Наш земляк створив поетичний життєпис Тараса Шевченка, він вийшов окремим виданням під назвою «За люд» (Краків, 1914) і «В Тарасові роковини» (Відень, 1915). У віденському виданні опущено вірш «Літ по тому сто» і додано поезію «В Тарасові роковини». Майже кожен вірш супроводжує прозова ремарка, яка пояснює сюжет твору. Микола Ільницький, упорядковуючи видання «Богдан Лепкий. Твори у двох томах» (К., «Дніпро», 1991), вмістив цей поетичний життєпис під назвою «Шевченко» у першому томі. Тут він має характер циклу і складається із 17 поезій.
Деякі з цих віршів у 20-их роках, ще за життя Богдана Лепкого, окремо друкувалися у різних періодичних виданнях. Наприклад, «В столітє уродин Шевченка», вірш, виголошений 9 і 10 березня 1914 року на Шевченківському святі у Львові і перевиданий окремою брошурою цього ж року у Кракові; «Суд над Шевченком»; «Шевченко на смертнім ложу» («Вісник Союзу визволення України», 1915, березень, ч. 11-12); «Шевченкові похорони» («Шлях», 1920, 6 березня); «В соті роковини уродин Т. Шевченка»; «В 50 роковини смерти». До художніх творів зарахуємо і сценічний пролог «На Тарасовій могилі», поставлений у Бережанах 2 червня 1902 року, виданий цього ж року окремою брошурою у Тернополі і удостоєний рецензії Володимира Гнатюка у «Літературно-науковому віснику» (1902, кн. 8), перевиданий у Львові в 1903 році і в Кракові у 1910 році.
Олександр АСТАФ’ЄВ, лауреат літературно-мистецької премії ім. Братів Лепких.
Коментарі вимкнені.