Чому тернополяни на «Цвіт вишиванки» не одягнули народні вбрання?

12 травня у Тернополі розпочав свою роботу V всеукраїнський фестиваль «Цвіт вишиванки». Для участі у ньому приїхали десятки учасників, які представляли свої роботи. Здебільшого це були майстри з Івано-Франківська, Рівненщини та Тернопільщини.

Учасники фестивалю зі своїм крамом розмістилися на театральному майдані. Якраз перед офіційним відкриттям вони дообладнували свої намети, щоб якнайкраще презентувати тернополянам свої вироби.

Щодо відповідності фестивалю назві, то була багато представлена українська вишивка. Вишивані речі цього дня можна було придбати різноманітні і за будь-яку ціну – рушники, сорочки, плаття від 300 за сорочку до 5 тисяч гривень за плаття ручної роботи.

Крім нових речей тернополяни мали змогу купити речі із «бабусиної скрині». Як розповідає продавець Михайло, що він їздив по селах і купував старі вишивки, яким уже є й 90-100 років і сьогодні продає їх за 500-600 грн.

–       Скільки старих вишиванок спалюють, – розповідає Михайло. – А так ми купуємо їх на Тернопільщині, Івано-Франківщині, Буковині та потім унікальні зразки вишиванок купують люди.

Проте не всі старовинні речі на фестивалю продавалися, адже на колекцію «Борщівської сорочки» від Віри Матковської можна було лише споглядати. Бо вони не продаються. Пані Віра також зізнається, що навіть не знає ліку усім вишиванкам, але борщівських, чорних, сорочок є близько сто тридцяти.

–       Особливості борщівської вишивки, що вона вишивається чорною ниткою, яка бралася із молодого ягняти, – розповідає пані Віра. – Нитка не фарбована, тому вона не втрачає колір.

Щодо вишивки уже сьогоднішньої, то найбільше представників було із Івано-Франківщини. Як розповідають майстри, що там вишивають цілими родинами, разом із сусідами. Коли є якийсь фестиваль, то хтось один везе усі роботи на продаж.

Хоч фестиваль то вишиванок, проте на ньому можна знайти і різні речі національного вжитку від ляльок-мотанок до керамічних виробів та різьби.

Придбати ляльки-мотанки можна за ціною від 30 грн. і більше. А усі бажаючі мали змогу ще й виготовити український оберег власноруч. Цьому навчала майстер народної творчості Світлана.

–       Робити ляльки-мотанки перейшло у захоплення, – розповідає майстриня. – Хоч спочатку почала їх виготовляти, бо потрібні були гроші. Сьогодні це роботи, у які кожен майстер вкладає свою душу, і є різні техніки, що відрізняють одну ляльку від іншої.

Киянці Світлані також припала до душі лялька-мотанка. Вона сьогодні була першим учнем народної майстрині. Як розповідає киянка, що на фестиваль приїхала налюбуватися українською вишиванкою спеціально.

–       Ви подивіться, які ляльки красиві, – розповідає Світлана. – Просто не відірвати погляду. Тепер от роблю ляльку і привезу подарунок своїй дочці.

Цікаву колекцію становить художня кераміка, яку привезли із Рівного. Хлопці, які продавали вироби, на цей фестиваль приїхали вперше.

–       У Рівному над виробами працює ряд майстрів на протязі шість років, – розповідає продавець Олег. – Та й у робіт крім позитивного настрою є наша фішка – це ніжки зі шнурочків у фігурах тварин, адже ми цю тему розробили і започаткували саме у такій формі.

Хоч фестиваль проходить у традиційно українському дусі, проте дуже мало тернополян пришли у вишиваних сорочках. На театральному майдані лише поодинокі краяни та учасники фестивалю прогулювалися  у вишиваних нарядах. А от гості з інших міст про цей український атрибут не забули. Киянка Світлана приїхала у вишиванці і гостя зі столиці зізнається, що подібний фестиваль прекрасний привід, щоб одягнути українську вишивку.

 Мар’яна Зварич, Погляд

Фоторепортаж з дійства  можна переглянути ТУТ