Чому у Тернополі все можна робити і архітектурно псувати місто?

Наболіло

Подорожуючи, крім емоційних вражень і нових знань, стараюся зрозуміти і зафіксувати, що нам, українцям, потрібно зробити, щоб кардинально поміняти наше життя на краще. Про все що бачу і, що можна впроваджувати у нас пишу на цій сторінці ФБ. Виявляється не все так просто. Зрозумів одне, що саме МИ ПОВИННІ ВИМАГАТИ, щоб все, що робиться в місті мало найперше і найголовніше призначення — ДЛЯ ЛЮДЕЙ! Не для звіту чи галочки, а продумувалося і робилося так, щоб найкраще слугувало потребам людей.

Ось декілька моментів як там і як у нас.

Вокзал. Каса.
У них: віконце зроблене на рівні обличчя середньостатистичної особи. Для зручності користування платіжними картками всі термінали винесені перед віконечком і зручно розміщені. Добре працюють гучномовці. Черга організована так, що до віконця людина підходить одна, решту людей стоять за 1,5 — 2 м далі. На вимогу касир може дати роздруківку маршруту, якщо потрібно робити пересадки. Касири розмовляють на декількох мовах.

У нас: віконця розміщені не зручно, треба трошки, а в деяких місцях і добре пригнути спину, щоб спілкуватися з касиром. У більшості випадків терміналів на платіжні картки немає. Якщо ж є, то його просовують у віконце, щоб ввести пін-код. Наступний у черзі стоїть так, що дихає у потилицю і заглядає у ваш гаманець, коли розраховуєтесь за квиток. Гучномовці, останнім часом почали працювати, але якість звуку бажає бути кращою. Якщо маршрут складний і потребує пересадки, то ти повинен запам’ятати, що скаже касир і вже по-ходу самому орієнтуватися на пересадочних станціях. Рідко який касир, не столичний, володіє другою мовою.

Другий приклад.

Таксі. У них: якщо замовив таксі і маєш багаж, то водій обов’язково тобі допоможе його розмістити у машині і потім вийде, та сам відкриє багажник і подасть речі, щось гарне побажає і подякує.
У нас: те саме, але все потрібно просити. Рідко хто з таксистів бачачи, що у руках багаж, сам виходить і допомагає.
Здавалося б така дрібниця, але вона кардинально міняє відношення: там для людей, а у нас, щоб заробити копійку.

І, на сьогодні, останнє. Архітектурний образ міста — нашого Тернополя. Я так думаю, що давно потрібно ввести мораторій на забудову центральної частини. Тема будови в цій зоні має бути особливим питанням. Тільки після детального проектування, розгляду і узгодження можна давати добро на якусь будову чи реконструкцію. Так зроблено у багатьох країнах. Ось фото Будапешту. Подивіться — центральна частина міста. Там ніхто не додумався, на вільному місці, всадити багатоповерхівку чи 100% скляну будову. І синього даху ніхто не поставив. Чому у нас все можна робити і по-суті архітектурно псувати місто?

Я і далі буду продовжувати писати про побачене за кордоном, може хтось, особливо перед місцевими виборами, використає цю інформацію і запровадить щось краще у нас.
Олег Качало