Депутат міської ради Михайло Окаринський про проект «100 кращих тернополян»

Пропонуємо нашим читачам познайомитись ще з одним кандидатом у список “100 кращих тернополян”. Це  підприємець, депутат міської ради Михайло Окаринський.

Вашу кандидатуру було висунуто тернополянами до участі в громадському проекті-праймерізі «100 кращих тернополян». Чи знали Ви про це та чи очікували таку підтримку, адже до фінального голосування допущені лише ті, хто набрав п’ятдесят та більше висунень?

Особисто я висунув зо два десятки кандидатур, дехто з них пройшли в другий тур. Агітував за тернопільських організаторів і активістів молодіжного Євромайдану на своїй сторінці у “фейсбуці”. Те, що висунули мене і проголосували більше 50 людей — це, звичайно, тішить моє самолюбство. Мабуть це результат того, що у мене доволі широке коло спілкування.

Яка Ваша думка в цілому про громадський проект «100 кращих тернополян»?

Це нова ідея, яка може розвинутись у щось справді вартісне. А може стати черговим розчаруванням для організаторів і учасників, яких використають політичні коньюнктурщики.

Ми намагаємось знайомити читачів з номінантами даного рейтингу і тому пропонуємо Вам трішки розповісти про себе. Який Ваш основний рід занять? Які інші сфери інтересів? Хто Ви за професією?

За освітою — вчитель математики, інформатики і фізики. Викладав у школі і вузі. Від 2001 року — у приватному бізнесі в сфері видавництва і дизайну. У 2010 році мене обрали депутатом міської ради Тернополя. Це цікавий досвід, але продовжувати його не збираюсь.

Яка Ваша думка про ситуацію в країні? Як вважаєте: країні та владі потрібен час на зміни та реформи, чи все ж при ефективному керівництві революція вже мала дати успішні результати?

Влада і суспільство, як і раніше, по різні сторони барикад. Партіям і політикам, які на спині Євромайдану влізли в теплі владні кабінети, були потрібні не реформи, а схеми, які напрацював режим Януковича. За цей рік політики не втратили можливостей збагатіти, але Україна втратила шанс для вагомих змін. На жаль, чуда не відбулось. У нас немає еліти — провідної верстви, яка мислить категоріями служіння власному народові. Радянська система цього не вчила. При владі зграя мародерів, які знають “віднімання і ділення”, але не здатні на “додавання і множення”. Україна тримається на фанатизмі волонтерів і геополітичних інтересах західної цивілізації.

Є чудовий вислів Стіва Джобса: “Смерть — це найкращий винахід життя”. В Україні повинен померти “совок” у всіх його проявах — в культурі, побуті, політиці, в головах людей — тільки тоді почнеться розвиток. “Совок” живучий, його не вбити шуфльою з-за кута, він помре природною смертю. Нажаль, для цього треба ще трохи часу — може років п’ятнадцять, може — двадцять. Мойсей водив свій народ по пустелі сорок років, і це не метафора, — він чекав поки вмре останній, народжений у рабстві. До влади всіх рівнів має прийти покоління Незалежності, тільки тоді почнуться реальні зміни.

Що думаєте про поточний стан справ у Тернополі? Якщо варто щось змінювати, то що саме?

В 1970-1980-х роках населення Тернополя зросло зі ста тисяч до двухсот. Новоприбулі дали життя радянським індустріальним гігантам, великим виробничим підприємствам. Сьогодні на місці “гігантів” – пустка. Частина тернополян — роз’їхалась по світах, на заробітки. В місті, де за роки Незалежності не створено жодного потужного виробництва, будуються лише багатоповерхівки. Сьогодні в місті живе 218 тисяч городян. Де вони мають заробляти гроші?Чекати на грошові перекази від родичів з-за кордону? Головні доходи тернополян — пенсії і заробітна плата в бюджетній сфері. Над містом висить Дамоклів меч безробіття і занепаду. Якщо тут не запрацює реальна економіка — виробництво, інформаційні технології, інновації — нас не чекає нічого доброго. Ми маємо бути містом, відкритим для іноземних інвестицій. Пріоритетом “номер один” повинно стати створення нових робочих місць.

Якби мали можливість звернутися до більшості тернополян, що б їм побажали чи запропонували?

Очевидно, треба набиратися терпіння — дорога попереду довга і непроста. Але не варто чекати, сидячи перед телевізором. Мусимо проявляти активність. Наприклад — вчити іноземні мови, здобувати освіту за кордоном, повертатись в Україну і змінювати її. Або — створювати власний бізнес, заробляти самим і давати роботу іншим. Варіантів багато, головне не чекати а діяти.

Підтримати Михайла можна ТУТ