Факти злочинних дій влади на Тернопільщині

Березень 1944 року. В результаті Проскурівсько-Чернівецької наступальної операції,  війська Червоної армії  звільнили частину Тернопільської області від німецьких окупантів. Бої  були жорстокими і кровопролитними. Тому наша місцевість  зазнала величезних руйнувань. Так  Тернопіль був настільки зруйнований, що в ньому не могли працювати обласні органи влади. І нових, так званих “визволителів”, які представляли більшовицьку проросійську владу, жителі Тернопільщини не зустрічали так радо, як у 1939 році. Насильство над українським народом, депортація в Сибір, масові арешти, безжалісна розправа над українськими патріотами, більшість яких становила молодь, винищення десятків тисяч безвинних людей в місцевих тюрмах у 1941 році,  нашими людьми не забулося. Та Червона армія під керівництвом комуністичної партії, яка вступила на наші землі, не прийшла визволяти, а розпочала знову проводити насильство над мирним населенням. Коли переглядаємо документи за 1944-1950 роки, то бачимо вражаючі факти грабіжництва, страшних мордувань, відкритого бандитизму з боку червоноармійців і їх офіцерів до місцевого населення. А новопризначені працівники районних партійно-радянських структур та співробітники каральних органів здійснювали побиття  мирного населення нашої області, демонстрували відкрито знущання над ними, брутально  принижуючи їхню людську гідність. А вбивство  мирних людей  стало повсякденним звичаєм і проходило часто безкарно. Все це комуністична влада легко пояснювала і допускала розголосу. Це війна, пояснювали вони. Це воєнні дії. Це робота провокаторів. Але пам’ять наших людей не забуде тих страшних злочинів.

7 березня 1944 року. Збаразький район. Місцевий провокатор скликає молодих хлопців з села Стриївка у ліс для обговорення подальших дій. Неозброїних, мирних юнаків, окружили червоноармійці і відкрили по них вогонь. Всі  32 жителів села Стриївка  загинули.

13 травня 1944 року. Теребовлянський район. В селі Слобідка п’яні червоноармійці без причин спалили 109 будівель, гвалтували місцевих жінок і дітей і ніхто не поніс відповідальності.

22 травня 1944 року. Збаразький район. Уповноважений РВ НКВС В. Кудряшов добре випивший, захотів ще спирту і поїхав в село Зарубинці, де в селі підняв стрілянину і вбив місцевого жителя І.Романюка.

22 жовтня 1944 року Чортківський район. В село Кривенке прибуло 60 бійців РВ НКВС під керівництвом майора Полянського та лейтенанта Молдаванова. Без причин підняли стрілянину і вбили 10 жителів, віком понад 60 років. Крім  вбивств, варвари ще там займались мародерством, грабуючи мирне населення. За діями енкаведистів спостерігали начальники районних відділів  НКВС і НКДБ Беляєв і Костін. Вони нічого не робили щоб призупинити страшне свавілля радянської влади над беззахисними жителями  села Кривеньке. Перелік злочинців: майор, комуніст Полянський, боєці Беляєв, Карселян, Халілов, Литвяк, Коновалцев, Скорпухін, Носов, Хасанов,Фірсов,Починець. Мародерці знущались над жителями, забирали одяг, продукти харчування, домашні речі та палили житлові будинки. А хто захищав своє добро, кидали живцем у палаючий вогонь. Після страшного насильства, п’яна банда перейшла у сусіднє село Сидорів, де спалили ще дві хати. Більше ніж через місяць після  звірських подій  Тернопільський обком партії  спромігся розглянути ці діяння комуністів і надати не дуже суворі  покарання за вбивство і розбій мирного населення.

26 жовтня 1944 року. Великобірківський район. Група енкаведистів  на хуторах повністю спалила 14 господарств, тим самим лишила жителів без засобів на виживання. В сім’ях були малі діти. Знову ніхто не поніс ніякої відповідальності.

31 жовтня 1944 року. Бучацький район. Група, до складу якої входили два працівники райкому партії Івашков та Шиян і працівнки  РВ НКВС Конобелев та Єфремов перебуваючи в нетверезому стані розстріляли трьох жінок, які працювали на полі  з села Костільники.

2 листопада 1944 року. Мельниця-Подільський район. Група енкаведистів вчинила стрілянину, внаслідок якої загинув мирний житель Мирон Гуцалюк.

4 листопада 1944 року. Білобожницький район. Уповноважений РВ НКВС Бондаренко в селі Звиняч спалив два господарства та вбив жительку  села.

17 листопада 1944 року. Коропецький район. В селі Задорів випивши, енкаведисти вчинили перестрілку і вбили мирного жителя Кришталя.

20 листопада 1944 року. Борщівський район. Енкеаведисти бувши добряче на підпитку увірвавшись в будинок, вбили цілу сім’ю, а саме бабцю, маму та двоє дітей 10 і 12 років. Щоб замести сліди, хату спалили.

22 листопада 1944 року. Теребовлянський район. Енкаведисти в селі Струсів підпалили три будинки і вбили 65-тирічну жінку.

16 лютого 1945 року. Золотківський район. Енкаведисти разом з працівниками райкому партії  на чолі з першим секретарем райкому партії Холявкою в селі  Росохуватець, зібрали  схід села та почали розглядати питання  щодо боротьби з українсько-німецькими націоналістами. Щоб продемонструвати свою силу, заарештували п’ять мешканців села, які були на зібрані, вивели їх на двір та коло сільської ради розстріляли. Вбивав цих людей місцевий житель Данилишин, який потім отримав посаду у райвиконкомі. Через дві години, вбивці затримали ще п’ятьох жителів села  і знову розстріляли. Вбитих залишили лежачими коло приміщення сільської ради і поїхали в район. На другий день  перший секретар райкому партії Халявка  викликав до себе в кабінет працівника райкому партії Батракова і наказав розстріляти ще двох жителів села Плоске.

17 лютого 1945 року Вишневецький район. У понеділок на ринковій площі зробили шибеницю. Яшу Гупенюка, повстанця одягли в лахміття, повісивши на груди великий плакат з написом «бандит». Його, безсилого, підвели до шибениці і накинули на шию мотузку. Юнак стояв на автомобілі і дивився всім у вічі гордо, бо не зрадив ні побратимів, ні Україну, лише сказати не міг нічого, бо мав вирізаний язик. Навкруги було багато людей. Кагебісти зігнали усіх на цей «виховний» захід. Тут зібралося й біля 50-ти енкаведистів, переодягнених у цивільний одяг, та майже всі сексоти району. Поруч стояли мама та брат Якова. Як тяжко було їй, найріднішій, дивитись на смерть сина! Бідна, нічого не бачила і просила в Бога, щоб припинив страждання її кровинки. Водій завів машину і швидко рушив. Та в цей момент мотузка у Якова на шиї обірвалась, і він упав на землю. Люди закричали: «помилуваний!». Мама першою підбігла до сина і впала на нього. «Він живий!» – кричала вона. Та озвірілий енкаведист відкинув Ганну і мотузкою задушив юнака. Після цього кати підвісили бездиханне тіло на шибениці. Біля нього виставили охорону. Увечері НКВС під грифом «секретно» передало у всі вищі інстанції повідомлення, скільки було людей, скільки дітей і як вони реагували на цю подію.

23 лютого 1945 року. Золотниківський район. У районному центрі вбивці з РВ НКВС та РВ НКДВ розстріляли 13 жителів району. Щоб приховати свої злочини проти мирного населення району оформляють фіктивні документи,  нібито під час затримки ці вбиті жителі застосували зброю, і тим самим чинили опір.

24 липня 1945 року. Вишневецький район. Енкаведисти протягом дня на допитах закатували молоду дівчину Левенець Марію і щоб замести сліди вивезли у ночі в рів та закопали, а родичам повідомила що відправили в тернопільську тюрму.

9 січня  1946 року. Підгаїцький район.  В селі Завалові  лейтенант «Смершу»  Рябкін в нетверезому стані зробив декілька вистрілив   по дітях які катались на санках з гори. Був вбитий хлопчик віком до 10-ти років Мороз Ігор. Факти розстрілу п’ятим вбивцею ніхто не розслідував.

24 квітня 1946 року. Вишневецький район. Повертаючись з навчання з міста Кременець  Штонь Іван, студент лісотехнікому, попав під облаву Вишневецьких енкаведистів. Не маючи плану. Вони вирішили оформити  по документах 16 річного юнака  бандерівцем, що ховається в криївках. Коли вели його до міцевої катівні то сильно били.  Юнак від побоїв у ночі помер.

2 квітня 1946 року. Підволочиський район. Енкаведист Шиваков в селі Токи вбив молодих хлопця та дівчину і ще одну поранив дівчину. Потім сам підпалив сім житлових будинків та 15 господарських приміщень.

12 травня 1946 року. Новосільський район. В село Клшляки прибув енкаведист Катанцев . В обід ходив по селі випивший і погрожував жителям села зброєю. Через деякий час розстріляв місцеву жительку і щоб замести сліди вивіз в поле де і лишив. А в рапорті написав що вона мала зброю і йому погрожувала.

1 червня 1946 року. Кременецький район. В селі Богданівка випивший енкаведист вбив молодого хлопця, який був на фронті тричі пораненим і повернувся два дні тому з лікування. Знову складено представниками влади фіктивні акти.

5 вересня 1946 року. Чортківський район. В село базар прибули переодягнені в повстанців група енкаведистів і вбили мирного жителя Олексу Бобовського. На другий день прибули у енкаведиській формі і заарештували дочку Бобовського, щоб дала свідчення, що батька вбили повстанці.

4 листопада 1946 року. Вишневецький район. Енкаведисти затримали коло села дитину віком 14 років і привели у місцеву тюрму. Там проводили допити і потім затребували від мами викуп. Манзій Гнат зазнав жорстоких катувань вогнем, після цього став інвалідом.

Невідомо, скільки   було на  Тернопільщині вбито під час мобілізації в Червону армію молодих хлопців. В літку 1944 року 5486 осіб уникли мобілізації. У зв’язку з тим призов на фронт мав насильницький характер. Були масові випадки по селах Тернопільщини де одного, або двох затриманих за небажання йти до армії привселюдно розстрілювали без суду, для того щоб налякати інших. Начальник  Скала-Подільського райвоєнкомату  заявив, що коли об’єм 3000 то 600 підуть самі в армію. У  селі Кунинці Вишневецького району щоб залякати призовників розстріляли батька з сином без суду. І все владі можна було робити. Це питання навіть не розглядалося на засіданні Вишневецького райкому партії. А перший секретар Агеєв та начальник РВ НКВС капітан Авдохін  схвально відмітили цю подію. Дикунська поведінка гарнізонників-енкаведистів щодо всього українського населення прибирала особливо звірських форм щодо українського жіноцтва. Часто в полі чи коло лісу жінку п’яний і часто венерично хворий енкаведист вважає за свою здобич. На зґвалтування  вони заарештували десятки й сотні молодих дівчат, ночами вдиралися у хати, ловили жінок на полях і вулицях. Часто гвалтували малолітніх, а також зовсім старих жінок, на очах матерів гвалтували дочок, на очах дочок матерів, ґвалтуванням замучували свої жертви. По всіх районах області квартируючі більшовицькі частини були розсадниками венеричних не­дуг, що до цього часу тут цього не було.

І цю злочинну владу наш народ поважав і шанував. Доглядав їхні могили і розвішував портрети. А вже старих пенсіонерів енкаведистів, які за свої злочинні дії не втекли з Тернопільщини, запрошували  за часів радянського Союзу до школи, щоб розказали малим дітям, як вони визволяли наш край.

Але злочини ніколи не забуваються людьми, і за них треба нести відповідальність.

МАТЕРІАЛИ ПІДГОТУВАВ ОЛЕГ КРИВОКУЛЬСЬКИЙ

Comments are closed.