Хто має тернополян за худобу? (фото)

“Казав москаль право, та й збрехав браво”.
У будь-якої людини зі здоровим глуздом, коли вона бачить цей бренд, виникає запитання: “А чому обувь? Чому не взуття?”. У мене було саме так, коли побачила щит на стіні приміщення видавництва “Збруч”. На ньому величезними буквами написано “ЦентрОБУВЬ”.
Зайшла всередину, запитала, чи так складно змінити вивіску.
Молоденька продавчиня знітилася: “Знаєте, я й сама про це вже не раз думала”. “А чийого виробника взуття?”. “Китайське” – щиро, не моргнувши оком, відповіла дівчина. Інша працівниця написала на папірчику номер телефону і порадила: “Дзвоніть на гарячу лінію”.
Номер був київський, я зателефонувала. Якщо ви ще й досі не знаєте, що таке гаряча лінія “ЦентрОБУВЬ”, можете також подзвонити і запитати те ж, про що запитувала я. Запевняю – буде й справді ГАРЯЧЕ. (044-500-80-80).
На тому кінці особа через моє питання дуже занервувала: “Ви что, нє понімаєтє? Ето наш бренд, а бренди не пєрєводятся! Попробуйте перевести бренд Адідас!”.
Я зіграла вар’ята і “перєвєла”: “Кажу, так, Адідас не перекладається, а обувь – перекладається, буде – взуття”. І тут почалося! Жіночка ніяк не хотіла второпати, що я від неї хочу і де, зокрема, громадянська позиція «фірми», коли в країні війна.
Вона мені втовкмачувала про папери, якісь закони, а потім взагалі прокричала у слухавку: “Я нє собіраюсь вам тут лікбєз чітать!” – і відключилась.
Я ж гадаю: як бабусі з села донести, що “обувь” – це бренд і ніяк не може бути «взуттям»? Не має бабуся Інтернету, де б могла прочитати, що бренд – це «тавро».
Історія бренду тягнеться з часів, коли таврували… велику рогату худобу. От і виходить, що нас з вами, перепрошую, дехто має за худобу? Бо як розтлумачити той факт, що торгова марка “ЦентрОБУВЬ” – це сітка майже 130 магазинів по всій Україні…. з Росії?
Насправді бренд має давати інформацію про походження товару. І коли я запитала про це у київського менеджера, то вона від обурення аж підстрибнула (судячи з інтонації) і поставила мене перед фактом, що вона не зобов’язана мені про це докладати.
Це мене теж уже зачепило за живе. Я зателефонувала у товариство захисту прав споживачів, і мені популярно розтлумачили, що вищезгадана пані таки ЗОБОВ’ЯЗАНА дати всю належну інформацію про товар, навіть, уявіть собі, адресу і вулицю, де знаходиться фабрика чи цех, який “штампує” сумнозвісну «обувь».
Але з “легкої” руки нашого прем’єра, який сказав: “Якщо до вас прийшли перевіряючи, женіть їх в шию” і згідно з новим законом, товариство захисту прав споживачів тепер не може перевіряти скарги стосовно якості.
Словом, виходить, як у прислів’ї: “Казав москаль право, та й збрехав браво”. Дурять нас,  шановні українці, ой, дурять…
Валентина СЕМЕНЯК, Терен
Фото автора.