Московський патріархат зайнявся у Почаєві силовим захватом приміщень

– Півсотні робітників і з 15 священнослужителів підбігли до будинку, де раніше діяв відділ міліції. Частина ввірвалася всередину, інші вилізли на дах – здирали покрівлю. Руйнували крокви перекриття. Під’їхав бульдозер і завалив одну стіну, – так описує захоплення Лаврою комунальної будівлі депутат почаївської міськради Микола Замковський.

Події, про які телефоном розповів депутат, відбувалися 5 вересня.

Документи шукали 23 роки

Зупинити братію та робітників вдалося після приїзду міліції.

– Це захоплення комунального майна, – каже пан Замковський. – Там був райвідділ міліції. Він переїхав у нову будівлю. А цей Лавра вирішила собі забрати.

Аби розібратися в ситуації, кореспонденти “20 хвилин” виїхали на місце. Просторий одноповерховий будинок із цокольними приміщеннями й справді виглядав потріпано: проламаний дах, зруйнована стіна, вибиті вікна. Всередині дім не занедбаний. Привертають увагу пофарбована підлога, штори на вікнах, стільці, диван, шафки. На вікнах – грати, біля входу — напис “Чергова частина”.

– Згідно з документами, від 1957 року цей будинок належить громаді, тобто міській раді, – розповідає Микола Замковський. – Штурмували його з дев’ятої ранку, знищили відсотків на 25. Щодо самої будівлі, то вона на вулиці Возз’єднання, впритул до Лаври. Можливо, віряни отримали інформацію, яка зараз шириться містом, що тут буде відділ територіальної оборони. Він там доречний, бо ж у приміщенні і кімната для зброї є. А може, просто територію розширюють.

Депутат повідомив, що “освоєння будівлі” монахи почали не на рівному місці, а озброївшись документами ХІХ ст. (про це далі – прим. ред.).

– Хочуть забрати ще одну частинку нашого майна, – каже співрозмовник. – Дозволів не мали. Це безчинство. Під час руйнування прибула міліція, усе зафіксували, склали акти.

Місцевий житель Іван Цьома переконаний, що так діяти не можна.

– Тут не питання у конфесіях чи вірі, – продовжує посадовець. – Чинити треба законно, а не займатися, як “ДНР” чи “ЛНР”, захопленням будівель і територій. Якщо будівля громадська, то громаді і вирішувати. Можна навіть слухання провести і все цивілізовано вирішити.

Через надзвичайну подію депутати Почаївської міськради мали зібратися на позачергову сесію. Перед тим кореспонденти завітали до в. о. голови міськради Володимира Заболотного.

– П’ятого числа я був у відрядженні й отримав дзвінок від депутата щодо цієї події, – каже пан Володимир. – Я зателефонував заступнику. Одразу почали з’ясовувати ситуацію. Скликали комісію, склали акт про пошкодження. Це була п’ятниця, але в маленькому містечку такі події викликають величезний резонанс. Тож на понеділок призначили сесію, а працівники усі вихідні сиділи і шукали документи. Не повірите, за 23 роки не могли знайти, а тут усе знайшлось. Щось – у наших документах, щось — у Кременці, частину з Лаври дали.

Кажуть, була лаврська аптека

У мерії є два комплекти спірних документів. З одного боку — інвентарна справа на вказану будівлю, від 1957-го. У ній зазначено, що титульним власником є міськрада. Також є лист Держкомагентства про те, що земля також належить мерії. З іншого боку — від Лаври — надійшли папери, в яких зазначено, що будівля збудована братією і належить їм. Мова йде про план-схему території монастирного комплексу 1933 р. (тоді Лавра не була московського патріархату, а входила до Польської православної церкви – прим. ред.). За схемою, спірний будинок розташований у межах релігійного комплексу. Ще один “документ” – праця професора Ніжинського інституту Хойнацького А. О. “Почаєвская успенская лавра історіческое описание” 1897 року (тоді Лавра була московського патріархату), де будівля зазначена як аптека при Лаврі. Праця була надрукована, до слова, у лаврській типографії.

– Ми отримали лист від настоятеля Свято-Успенської Почаївської лаври владики Володимира, написаний 3 вересня, – каже в. о. міського голови. – Отримали поштою на декілька днів пізніше. У листі Володимир попросив розглянути питання повернення будинку Лаврі. Надав аргументи, чому ця будівля має бути їхньою, а також витяги з законів, згідно з якими вільні будівлі, які належали релігійним організаціям, мають бути їм повернені. Ми зустрічалися. Будинок поки що не чіпатимуть.

Духовенство виявилось непослідовним – попросити повернути, а самі почали “освоювати”.

– Будемо думати сесійно, що з цим робити, – каже пан Заболотний. – Може, знайдемо порозуміння – хтось за передачу, хтось проти. Так може і до суду дійти. До речі Лавра має намір провести капремонт та облаштувати у будівлі музей Т. Шевченка. У дворі хочуть встановити пам’ятник закатованим, бо ж на тому місці НКВД замордувало чимало людей. Щодо наших планів на будівлю, то чітких задумів не було. І якщо чесно – в бюджеті немає коштів навіть на консервацію будинка, не те що на ремонт.

Позачергова сесія не відбулась. Із 36 депутатів прийшло тільки 13. Прибули в зал засідань і міліціонери. Правоохоронці доповіли присутнім, що проводять слідчі дії.

– Подія зареєстрована, зараз усе перевіряємо, – сказав міліціонер-доповідач. – Маємо 30 днів для прийняття рішення про порушення кримінальної справи.

Присутні депутати дійшли висновку, що на черговій сесії обговорять це питання, заслухають роз’яснення юристів, фахівців земельного відділу та відділу комунального майна.

Та чергова сесія, яка відбулась 12 вересня, питання конфліктного приміщення оминула. Натомість в. о. голови мера оголосив про громадське обговорення.

– Питання було на порядку денному, але його оминули, – каже депутат Микола Замковський. – Його ігнорували зумисне. Повернемось до нього на наступній сесії. Тим часом у неділю, 14 вересня, відбулись дуже дивні слухання. Їх оголосили у п’ятницю, оголошень майже не було, тож говорити про долю приміщення прийшли в основному прихильники Лаври. Чоловік 150-160 було. Це анекдот, бо майже всіх туди запросили після богослужіння у святині.

Слухання не є остаточним рішенням. Своє слово таки має сказати сесія. Депутат почаївської ради звернувся у прокуратуру району, а один із депутатів Тернопільської облради написав звернення у прокуратуру області. Сподіваємось, правоохоронці вивчать питання і поставлять законну крапку. Ми відстежуємо цю тему, продовження буде.

Все “зав’язане” на Лаврі

Частина депутатів та чиновників Почаївської міськради займають, і не лише в цьому конкретному питанні, сторону Лаври або ж не перечать їй. Причина, якою пояснюють не на диктофон свою позицію, проста – життя в Почаєві крутиться довкола релігійного комплексу.

– У Почаєві немає ні виробництва, ні бізнесу, – каже один з народних обранців, який просив не називати його ім’я. – Все зав’язане на Лаврі: торгівля, інфраструктура, туристи, життя міста. Взимку, приміром, комплекс дає техніку для прибирання міста і заїздів до Почаєва. Допомагає з ремонтом і облагородженням вулиць, дає робочі місця. Тому часто доводиться йти їм на поступки і проявляти розуміння. Інакше не вийде, бо місто бідне, а помочі від держави дуже мало.

Коли питання дійсно принципові, переконують депутати, вони займають свідому позицію. Коли ж для громади від того “ні зимно, ні спекотно”, діють за ситуацією.

– А що, кричати: „То наше!” і рвати сорочку? – підсумовує чоловік. – А потім що? Лишитися з проблемами наодинці? Навіть у питанні тієї ж будівлі – вона стара і понищена. Лавра ж її не закриває, а навпаки, готова відремонтувати і дати доступ людям.

Андрій Шкула, “20 хвилин“