100 “квадратiв”… солом’яної нерухомостi

Володимир Липко, економiст за освiтою, звiв двоповерховий котедж iз 500… солом’яних блокiв

У будинку Володимира Липка завжди комфортно: у тридцятиградуснi морози — тепло, а спекотного лiта — прохолодно. Сухi стiни пахнуть свiжим вапном i житньою соломою. Господар переконаний, що жити у такому особняку корисно для здоров’я.

У селi Кам’янка його будинок знає кожен. Ще б пак, такого дива мiсцевi жителi не бачили. Приїхав якийсь чоловiк з мiста i заходився будувати хату зi… соломи. I смiялися, i кпили з нього. А вiн затявся на своєму — зроблю й квит. Тепер чимало землякiв по-доброму заздрять експериментатору. До Володимира Липка, економiста за освiтою, який звiв двоповерхового котеджа з нетрадицiйного будiвельного матерiалу, їдуть звiдусiль — вивчати технологiю та переймати досвiд.

Загальна площа “палацу” зi соломи майже 100 квадратних метрiв. На першому поверсi — вiтальня з камiном, кухня, спальня, санвузол i котельня, а на другому — три спальнi, душова i туалет.

“Солома — екологiчно чистий натуральний утеплювач, який має позитивну енергетику, — пояснює господар. — Свого часу на фундамент культових споруд обов’язково клали цей природний матерiал, який захищає вiд геопатогенних впливiв. Спочатку я думав, житло зi соломи — ненадiйне, недовговiчне i пожежонебезпечне. А коли почав грунтовнiше дослiджувати тему, зрозумiв, що це — чудовий будiвельний матерiал i теплоiзолятор. Такi будинки легкi й добре конструктивно зв’язанi. Експлуатувати їх можна до двохсот рокiв, адже спресована в тюки та поштукатурена глиною i вапном солома — пожежобезпечна, не гниє й не руйнується”.

Усi несучi конструкцiї екобудинку — дерев’янi, а стiни змонтовано iз 500 солом’яних блокiв. Щоправда, зовнi вiн майже не вiдрiзняється вiд хат, споруджених за традицiйною технологiєю — отиньковано глиною, вапном i цементом. Вартiсть такого будинку “пiд ключ” — втричi нижча вiд вартостi кам’яницi. Та й зводити його недовго. “За пiвроку я i стiни “змурував”, i дах накрив металочерепицею, i склопакети поставив, i два котли — електричний i той, що опалюється дровами, i водогiн зробив, i каналiзацiю,
— каже пан Липко. — У кiмнатах тюки спочатку оббив дошками, опiсля затинькував”.

На солом’янi стiни пан Липко витратив 3000 гривень, ще 37 тисяч — на дерев’янi бруси, якi змонтував самотужки. Загальна вартiсть будинку з усiма побутовими вигодами — трохи бiльше як 150 тисяч гривень.

“Власне, тюки житньої соломи можна купити i дешевше, — розмiрковує господар. — Менi продали по шiсть гривень кожен. Чому саме житню, а не пшеничну? Цей матерiал не їдять гризуни. От i весь секрет”.

Поруч iз будинком за такою ж технологiєю кмiтливий чоловiк збудував i хлiва. Тепер вiн не нахвалиться своїми апартаментами: у кiмнатах дихається легко, i спиться добре. “I знаєте чому? — усмiхається спiврозмовник. — Солома має тороїдальнi поля, якi гасять негативну енергетику. Iншими словами — патогеннi зони. Жити в такiй оселi неабияке задоволення. Я вже нiколи не погоджуся промiняти свою екохату на кам’яницю чи залiзобетонну “шпакiвню”!

Володимир IСАЄВ, Експрес