Фестиваль «Повір у себе» подарував позитивні емоції присутнім, але не зацікавив перших осіб області

Сьогодні вісімнадцятий раз відбувся фестиваль для дітей з особливими потребами «Повір у себе».  Традиційно організатором заходу є Тернопільська обласна державна адміністрація, Тернопільська обласна рада, Тернопільський обласний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.
Привітати та підтримати творчість особливих дітей прийшли люди, яким не байдуже їхнє життя. Серед учасників лауреати районних етапів аналогічного фестивалю. Більшість з них діти, які не мають батьків – сироти. Які виховуються в інтернатних закладах, від яких відвернулися рідні зате стали матерями та бабусями зовсім інші люди, які є їхніми вихователями, учителями, директорами….
Представники влади та бізнесу показали свою небайдужість до соціальних проектів. Обласну владу представляли Олег Боберський та Богдан Рокочий, які привітали учасників та нагородили  дипломами учасників фестивалю. Вражає байдужість до цього фестивалю перших осіб області, адже неодноразово наша центральна та місцева влада декларує турботу про соціально незахищених дітей, зокрема сиріт. Проте такі заходи є лакмусовим папірцем істинного відношення суспільства та влади до такої верстви населення. Шкода, що і бізнесмени, передали свої цінні подарунки не особисто, а через представників.

Адже, діти в свою чергу подарували присутнім свої пісенні та танцювальні номери та масу позитивних емоцій. Особливо вразили тріо брата і сестер з Гримайлівської спеціалізованої-школи інтернату, які виконували акапельно колядку  «Спи Ісусе» в залі в цей час її виконання бриніли сльози у присутніх. Також, викликала сльози в залі пісня «Рідний край» у виконанні Дяченко Ірини, яка представляла Петриківський обласний комунальний дитячий будинок-інтернат. А особливі емоції у присутніх викликала пісня про Сині очі у виконанні дітей з Теребовлянської загальноосвітньої школи для глухих, виконана на мові жестів. Кожен з номерів був сповнений любові до життя, до навколишніх. В залі панувала атмосфера взаємопереживання та підтримки від дітей, та розуміння, в деякій мірі подвигів, від дорослих.
Вражає прагнення і жага до життя та творчості в діток, які з самого дитинства не знали своїх рідних батьків в силу різних причин є інвалідами фізично, але надзвичайно багатими духовно і творчо.

Олена Беднарська