Казантип пережив нашестя татар і фанів електронної музики…

«Казантип» більш відомий як молодіжний фестиваль у Криму, який щороку вабив до себе любителів електронної музики, цілодобових веселощів та жовтих валізок (символ «фесту»). Щоліта на мисі Казантип збиралися тисячі молодих людей з Росії, України, країн Європи, залишаючи за собою гори сміття, пляшок, шприців… А п’ять років тому молодіжна тусовка змінила місце прописки — на село Попівку Сакського району. Перенесли фестиваль на західне узбережжя насаперед через численні скарги відпочивальників і жителів прибережних міст та сіл, порушення членами «Жовтої Республіки» норм поведінки, дозволеної поблизу природоохоронної території…

Місцеві жителі пишаються багатою на рідкісні види рослин та тварин природою, багатою історією мису, колоритом легенд та цікавих місцин, вартих уваги, і великою кількістю не відкритих для всіх таємниць, – пише Високий Замок.

На початку XX ст. біля східного краю сучасного села Мисового було татарське, а біля західного – російське поселення. Тому і бухти, що прилягають до «шиї» Казантипу, названо відповідно Татарською та Руською. Між ними на тоненькому перешийку видніються багатоповерхівки дивного міста Щолкіно. Там є три мікрорайони, але немає вулиць. Нумерація будинків заплутає навіть місцевого жителя. У пошуках потрібного номера можете обійти тричі усе місто. Наприклад, біля №1 раптом стоїть №93-б, причому №93-а – в іншому кінці міста… Тут мала бути атомна електростанція, місто хотіли зробити закритим. Тому і вулиць немає, і нумерація така – аби ввести в оману заїжджого шпигуна. Через Щолкіно донині не ходить жоден прохідний автобус – місто розсекретили, а легалізувати забули.

Не тільки Щолкіно дивує туристів. Куди більш таємничий сам мис Казантип. Він приховує чимало загадок як для вчених, так і для езотериків та екстрасенсів, що бувають тут нерідко. Існує версія, що Казантип – це кратер допотопного вулкана. Казантип справді нагадує кратер. Назва його перекладається з кримськотатарської як «великий казан».

Весь мис, як стверджують екстрасенси, – величезний осередок виходу енергії. На Казантипі є місця, де хочеться провести вічність, роздумувати про важливе та почуватися щасливим. Езотерики пояснюють це неоднорідністю поверхні та географічним розташуванням мису. Казантип лежить відразу на двох півостровах – Кримському і Керченському. Він круглий, мов п’ять копійок, і тільки одним, південним кінцем чіпляється за суходіл, щоб не вкрало його Азовське, хоч і мілке, як сусідній Сиваш, та все-таки море.

«Казантип – античне місто, – розповідає кореспонденту «Високого Замку» науковий співробітник Казантипського природного заповідника Наталія Литвинюк. – Його по праву називають Археологічним узбережжям. Тут постійно працюють археологи. На Казантипі відшукали давні поселення античної людини: будівлі, рештки посуду, оборонних споруд, скелети людей. Виявлено підземний хід, що веде до берега моря. Населений пункт з’явився в ІІ столітті до н. е. і загинув у ІІІ столітті н. е., ймовірно, під час вторгнення готів. Археолог Кругликова ідентифікує його з городищем Геракліт, яке згадували Страбон і Птолемей».

Окрім давньої історії, Казантип славиться незвичною флорою і фауною. Попри те, що в межах Казантипського заповідника немає жодного деревця, флора тут багатша за фауну. Багато видів рослин занесено до Червоної та Зеленої книг України. На території ростуть 16 видів рідкісних рослин, які трапляються лише на Казантипі. Особливість мису, що робить його унікальним, – поширеність тут «вставляючої» трави. Достатньо з’їсти жменьку малесеньких ягідок, схожих на нерозкриті бутони ромашки, як перед очима попливуть галюцинації. Під час проведення на Казантипі фестивалю цю рідкісну рослинку ледь не викосили повністю…

Природа Казантипу довгий час приховувала від людського ока ще одне чудо – метеликів. Тут їх 414 видів! Як розповіла Наталія Литвинюк, тільки 10 відсотків їх можна зустріти вдень. Варто згадати і про дивну для морської місцевості долину мальв. І вона приховує таємницю. Легенда каже, що в давнину їх садили поруч з будинком для захисту від нечистої сили. Тепер на Казантипі давно ніхто не живе, а мальви ростуть, як і раніше.

Про цю цікаву місцину можна говорити багато, адже «котел вітрів» (ще одна назва мису), впевнена, приховує набагато більше, ніж дозволив про себе дізнатись. Казантип – ще одне диво Таврії, про яке мало написано, однак ніхто, побувавши тут, його не забуде.