Концерти для тисяч глядачів, збірку поезій та аудіодиск привіз у свої 60 років до Тернополя Степан Галябарда

3 грудня своє 60-річчя концертами в “Березолі” відзначав уродженець тернопілля, заслужений діяч мистецтв України, поет-пісняр Степан Галябарда. 
Зараз він знаний не тільки в Україні, а й за кордоном. У його творчому доробку – безліч текстів пісень, що стали надзвичайно популярними. Тому й глядачів на концерт прийшла не одна тисяча.

На сцені палацу культури “Березіль” виступали Василь Зінкевич, Лілія Сандулеса, Іво Бобул, Степан Гіга та інші відомі українські виконавці-солісти та окремі гурти, загалом близько двох десятків зірок естради. Ювіляра вітали й керівники області, Тернополя, його земляки із Гусятинського району.

Відзначаючи 60-річчя від дня народження Степана Галябарди, у Копичинцях, працівниками бібліотеки для дорослих, проведено літературно-музичну годину «Хай душі наповнює світ любові». А бібліотекарями з рідного Суходолу проведено літературно-тематичний вечір «Нащо вам, люди, слава після смерті, ви за життя по-людськи проживіть». В Клювинецькій бібліотеці проведено годину любителів поезії «Красиве і високе поетичне слово».

В бібліотеках розкрито викладки літератури «Степан Галябарда – гордість Гусятинщини». В районній бібліотеці проведено поетичну годину «Пісенний диво-сад його душі» та розкрито викладку літератури «Поверни мене, доле, шляхами, у дитинство мене поведи».

Спеціально до свого творчого вечора Степан Галябарда видав книжку “Роса любові”, основу якої складають власні поезії. Збірку з аудіодиском вперше презентовано у Тернополі.

 

Довідка

Степан Петрович Галябарда народився 2 грудня 1951 року в селі Суходіл Гусятинського району.

Закінчив філологічний факультет Чернівецького університету в 1973 році.

Працював директором першої в Україні незалежної комерційної радіостанції «Радіо Roks» у Києві.

Уже давно мешкає в Києві.

 

Більш, ніж десять років тому написав вірш, присвячений Тернополю:

На перехресті доль, надій і вір
Стоїть Тернопіль майже в центрі світу.
Колишнього шляхетного повіту
Він досі зберігає ще манір.

Його ще пішки можна обійти,
Вітаючись із друзями за руку.
Тут можна чути дзвін копит по бруку
І озеро уплав переплисти.

Тут гідності зерно ще посівне
Не проросло в складських церковних мурах.
На ринку слів нікого тут не здуриш,
Хай навіть обіцяє неземне.

Тут кожен пам’ятає ще село,
І височить над душами Почаїв,
І перевеслом батьківських звичаїв
Сумління ще Тернопіль обвило.

Ніхто тут рідним словом не встидавсь,
Тому й хоругви наші не злиняли.
Хоча й не раз вітри над ним мінялись,
Та він усе ж Тернополем зоставсь.

Над ним ясніє небо голубе,
І він стоїть таки у центрі світу.
Прийшов сюди в одне далеке літо
І вже нікуди звідси не піде.