Нардепам дозволено ігнорувати світлофори, тротуари й пити за кермом

Співробітникам ДПС ДАІ вже два роки запропоновано сприймати народних обранців як напівбогів, для яких не існує правил дорожнього руху.

Те, що окремим народним депутатам ніякі правила неписані, у країні здогадуються багато. Однак реальність виявилася набагато комічнішою – існує внутрішній нормативний акт, який забороняє співробітникам ДПС навіть штрафувати депутатів за перевищення швидкості або бажання проїхатися на червоне світло, заїхавши при цьому на тротуар у машині без номерних знаків.

У розпорядженні “Коментарів” опинилися офіційні відповіді з боку Департаменту ДАІ МВС і Мінюсту щодо зверненн з приводу окремого положення внутрішньої Інструкції для співробітників ДПС Державтоінспекції.

Як розповів “Коментарям” автор звернення, адвокат Клим Братківський, зокрема, Інструкція з питань діяльності підрозділів ДПС Державтоінспекції МВС, затверджена наказом № 111 від 27 березня 2009 року за підписом профільного міністра Юрія Луценко по суті забороняє співробітникам державної автоінспекції залучати народних депутатів України до адміністративної відповідальності за порушення ПДД у несудовому порядку.

Ця заборона закріплена ч. 1 п. 28.11. документа. Іншими словами, народні депутати України можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності за порушення ПДД тільки на підставі рішення суду.

При цьому, в офіційній відповіді Департаменту ДАІ стверджується, що співробітники автоінспекції в праві складати протоколи про адміністративне правопорушення щодо народних депутатів. Проте, навіть якщо представити, що співробітник ДАІ, склавши протокол на депутата, все-таки відправить його до суду для розгляду по суті, існує цілий перелік правопорушень, за які народного обранця за буквую закону взагалі не можуть притягти до відповідальності.

Справа в тому, що до адміністративної відповідальності особа залучається на підставі рішення компетентного органу. Залежно від статті або частини статті Кодексу України про адміністративні правопорушення (КоАП), рішення щодо адміністративної справи можуть ухвалювати або суд, або безпосередньо органи внутрішніх справ.

І суд не має компетенції розглядати справи про адміністративним правопорушенням і ухвалювати рішення щодо статей і частинам статей КоАП, які, згідно зі ст. 222 Кодексу, прилічені до компетенції органів внутрішніх справ.

Одночасно, ні співробітник ДПС, ні його начальство також не можуть покарати народного депутата, що порушив певний перелік статей і окремих частин статей КоАП, що підпадають під компетенцію МВС, тому що це, у свою чергу, заборонено внутрішньою Інструкцією, яка вже була згадана.

Таким чином, народний депутат фактично може безкарно:

– перевищити встановлене обмеження швидкості руху більш ніж на 20 км/год, але менш ніж на 50 км/год;

– ігнорувати сигнали світлофора;

– рухатися тротуаром або пішохідними доріжками;

– виїжджати на залізничний переїзд на заборонений сигнал світлофора або при закритому шлагбаумі;

– користуватися машинами, що не пройшли обов’язковий техогляд;

– пересуватися на автомобілях без прав, а також без номерного знаку.

І це не повний перелік. У реальності ж, ризикнемо припустити, що навряд чи який-небудь співробітник ДПС насмілитися скласти протокол на депутата і передати його до суду з інших адміністративних правопорушень.

Ще комічніше виглядає п. 28.13. зазначеної Інструкції, який фактично дозволяє народному депутатові (а також і судді) випити перед тим, як сісти за кермо.

Цей пункт говорить, що якщо народний депутат або суддя управляє транспортним засобом у стані сп’яніння, то співробітник ДПС зобов’язаний йому запропонувати припинити керування автомобілем. Огляд на визначення стану сп’яніння в медустановах проводиться тільки у випадку згоди зазначених осіб.

У випадку ж відмови від проведення медичного огляду на стан сп’яніння, у присутності двох свідків повинен бути складений протокол з вичерпними відомостями про особистість правопорушника, його стану та наявним ознакам сп’яніння.

Після чого співробітникові ДПС забороняється ухвалювати будь-які заходи щодо затримки або інші примусові дії відносно п’яного депутата або судді. Інструкція ставить за обов’язок служителям правопорядку запропонувати їм скористатися послугами таксі, будь-якого попутного транспорту або ж надати можливість викликати іншу машину або водія.

Таким чином, поряд із закріпленим у Конституції забороною на залучення народних депутатів до кримінальної відповідальності, затримка або арешт без згоди Верховної Ради, у реальності ще існує й заборона щодо залучення їх до адміністративної відповідальності. Хоча, згідно з роз’ясненням Конституційного суду від 26 червня 2003 року ч.3 ст. 80 Конституції щодо гарантій депутатської недоторканності, народний депутат може бути притягнутий до адміністративної відповідальності, якщо це не пов’язано з застосуванням стосовно нього арешту або затримки.

І як показують офіційні відповіді з Департаменту ДАІ МВС і Мінюсту, звернення з приводу перегляду окремого суперечного Конституції положення вищезгаданої Інструкції натрапляють на добре налагоджену бюрократичну машину. Так, у відповіді Мінюсту зазначено, що пунктом 28.11. Інструкції “враховані положення ст. 27 закону України ” Про статус народного депутата України” щодо депутатської недоторканності”. Очевидно, той факт, що зазначена стаття закону обмовляє винятково питання карної відповідальності, затримки, арешту й обшуку, юристи міністерства не помітили.