Покоління нероб?

Міжнародна організація праці б’є на сполох – рівень безробіття серед молоді у світі «зашкалює». Раніше експерти очікували, що безробіття серед людей віком від 15 до 24 років піде на спад у 2010-11 роках, але цього не сталося, – пише Високий Замок. Зараз безробіття серед молоді становить 13%. Тобто у світі налічується 81 мільйон молодих людей, які ніде не вчаться і при цьому не працюють. Соціологи навіть охрестили це покоління «поколінням нероб», оскільки більшість молодих людей навіть не намагаються знайти роботу. Найгірша ситуація в Іспанії. Там 42,8% молоді не працює. У Греції не має роботи майже кожна третя молода особа. В Італії серед людей віком до 25 років – 29% безробітних. В Україні також високий рівень безробіття серед юнаків та дівчат віком від 16 до 24 років. За словами першого заступника міністра соціальної політики України Василя Надраги, у цій віковій групі не працюють і не вчаться 19% осіб.

«Молоді люди найменш конкурентоспроможні на ринку праці, – каже завідувач відділу економіки праці Інституту демографії Лариса Лісогор. – По-перше, у них немає досвіду. Тому роботодавці не завжди радо беруть саме молодих спеціалістів.

По-друге, заробітна плата, яку платять молоді, значно нижча, ніж та, яку платять людям в економічно активному віці (від 25 до 45 років). По-третє, молодь соціально незахищена. Страхового стажу немає (для отримання виплат з безробіття у належних розмірах). Молоді люди погоджуються йти на роботу на тих умовах, на які не погоджуються інші працівники. Наприклад, випробувальний термін. Інколи з претендентами не підписують угоди, і вони не отримують навіть ту заробітну плату, на яку вони напрацювали. Але це проблема не лише України. Молодь не захищена і у країнах Європи”.

У тому, що підвищення пенсійного віку для жінок лише погіршить ситуацію, експерт не впевнена. Адже люди різних вікових груп претендують на різні посади. “Старші працівники мають досвід, виваженість, відповідальність у виконанні виробничих завдань. У молоді є те, чого бракує працівникам старших вікових груп, – вони легше адаптуються, творчо підходять до вирішення завдань, ініціативні, мають краще здоров’я. Тому це зрівноважує шанси на ринку праці. Ті функціональні обов’язки, які можуть покладатись на молодь, не завжди можуть виконувати працівники старшого віку, і навпаки”, – каже Лариса Лісогор.

За даними кадрового порталу hh.ua, знайти роботу у категорії «Студенти/початок кар’єри» найважче. У першому кварталі цього року на одну «студентську» вакансію претендувало 8 шукачів. Порівняно з докризовим періодом, кількість пропозицій від роботодавців для студентів впала у 4,5 раза. Натомість кількість студентів, які шукають роботу, збільшилась у чотири рази. У 85,4% випадків компанії готові брати на роботу студентів без досвіду роботи. Решта вакансій вимагають хоча б мінімального досвіду. При цьому експерти порталу вважають, що влаштуватись на роботу спеціалістам без досвіду роботи заважають амбіції. Зарплатні молодих кандидатів, як правило, не відповідають їхньому досвіду і навичкам. «Закрити вакансію початківцем не так вже й просто, – каже hr-менеджер Міжнародного кадрового порталу hh.ua Ілона Цивінська. – Кандидати без досвіду роботи не часто погоджуються на умови роботодавця і не можуть адекватно оцінити свою вартість на ринку праці».

За словами Лариси Лісогор, високий рівень безробіття серед молоді пов’язаний з неузгодженістю попиту та пропозиції на ринку праці. “Західні країни теж мають ці проблеми, але вони намагаються якось координувати динаміку зміни попиту та пропозиції. Треба враховувати, яка кількість яких спеціалістів виходитиме на ринок праці і за якими спеціальностями треба готувати більше людей. Це стосується і проблеми державного замовлення. Якість освіти гарантує, що випускник після закінчення вишу буде затребуваний. У нас значна кількість навчальних закладів готує юристів, економістів тощо, вони виходять на ринок праці, але при цьому роботодавці відчувають нестачу у працівниках”, – каже Лариса Лісогор.

“Проблема у тому, що у нас практично немає молодих спеціалістів. Молоді люди з дипломами є, спеціалістів немає. У великих компаніях часто влаштовують претендентам екзамени з профільних предметів. І навіть відмінники їх провалюють, – каже менеджер з підбору та підготовки кадрів Катерина Соріна. – З іншого боку, нерідко буває, що людина проходить конкурсний відбір, влаштовується на роботу з хорошою зарплатою і через два тижні звільняється. Мовляв, надто важка робота: треба ж відпрацювати по вісім годин п’ять днів на тиждень! Більшість випускників хотіли б пересісти зі студентської лави відразу у крісло директора. Покоління виросло на американських фільмах, у яких, щоб розбагатіти, потрібен лише щасливий випадок. Надивляться шоу, де за місяць з будь-кого зроблять зірку, і думають, що у реальному житті так само. Вони не уявляють, скільки доводиться “пахати” зіркам шоу-бізнесу у студіях, спортзалах, на репетиціях і концертах, чи скільки триває робочий день високооплачуваного топ-менеджера. Не останню роль відіграло й те, що багато молоді виросло у сім’ях заробітчан. Якби дитина бачила щодня, які втомлені батьки повертаються з роботи, о котрій їм доводиться вставати, вони б розуміли, якою ціною дістаються гроші. А так вони вважають, що працювати за півтори тисячі гривень на місяць – соромно. А сидіти на шиї у батьків – ні. Є категорія “вічних учнів”, які здобуватимуть другу, третю освіту, аби тільки не йти на роботу. Другу освіту є сенс здобувати, якщо це потрібно для кар’єрного зростання. Інакше це лише псує резюме. Бо якщо у 20-23 роки кандидат без досвіду роботи – це нормально. А якщо у 25 у тебе два дипломи, але жодного стажу – це роботодавця насторожує”.