Рік президента Януковича – погляд з-за океану

Під таким заголовком було опубліковане інтерв’ю Миколи Сірука (г. День, № 21, 8.2.2011) з американцем Б. Джексоном. У вступному тексті йдеться про широко відомого американського лобіїста, колишнього розвідника, який займав чимало поважних і відповідальних посад у США, але автор статті чомусь наводить лише одну – Президент Проекту перехідних демократій.

Коли б пан Сірук повідомив читача, що Брус Джексон є також лобіїстом кількох країн (лобіїстам за звичай платять в середньому біля 70 тисяч амер. доларів в рік), що він був головою Комітету для визволення Іраку (за яке заплатили життям понад 500 тисяч іракців) , віце-президентом стратеґії та планування Lockheed Martin Corporation (займається продукцією військових літаків) , що він працював стратеґом у збанкротілому, четвертому по величині у США, інвестиційному банку Lehman Brothters, то може б читач сприймав по іншому „погляд з-за океану”.

Дуже можливо, що пан Джексон вже заанґажований лобіїст Януковича і це б повністю пояснило його „погляд” на діяльність „реформатора” Януковича. У словнику перекладено слово lobby – „обробляти”, підкуповувати депутатів. Пан Джексон, як дорадник, ативіст ще перед виборами президента Буша мол. та після виборів, відомий також як успішний лобіїст у Сенаті.

Отже, висловити „погляд” на ситуацію в країні після одногодинної розмови з президентом (не зазначено, з перекладачем, чи без) та може години з його адміністрацією, без жодного контакту з кимось із опозиції, чи просто з не владного боку, було для пана Джексона справою „рутини”. А коли б гість з-за океана хоч приглянувсь до міністрів та посадовців, які бажають відновити совєтські часи в освіті, міліції, в СБУ, в радіо та телебаченні, то може б не вживав слово „реформи”, а вжив би інший вираз – для нього це, напевно, не проблема. Він навіть не помітив, що Янукович „проводить реформи” з коаліціантами комуністами. А щодо „покращення” промислових показників, він забув додати „покращення” життя вже сьогодні, це повинно б належати до „погляду заокенця”, бо інакше ті, що хочуть гречку купити, що змушені за дорогий газ платити – не повірять жодному заокеанському „авторитетові”.

Якщо пригадати долю згаданого збанкротілого великого америнського банку, в якому Б. Джексон був стратеґом, то може так він зможе „допомогти” і „реформістській” владі, яка на старих і хворих конях вдалася на невідому дорогу.

Пригадаймо прислів’я: Скажи мені, хто твій приятель, а я скажу – хто ти. Ото ж, пам’ятаймо: якщо за рік президент не помітив куди провадить освіту його міністр; які завдання перед СБУ ставить її шеф; які вказівки та накази видає міністр ВС; як переслідують чесних журналістів (зниклого й досі не знайшли), то цей рік не був успішним.
Результати політики нової влади мали б змусити президента до реформ, які починають із кадрів – призначати тільки фахівців, а не за партійною (чи родинною) приналежністю. Країну з одною партією вже будували і ми знаємо результати, а щоб набратися розуму, то вистачає розумів в Україні і не треба слухати „спеціалістів” за гроші. Про реформи не балакають – їх запроваджують без лобіїстів!

Йосиф Сірка, Торонто, 18.2.2011 р.