Шахрайство… на всі смаки

27-річна жінка із середньою освітою вирішила шахрайську стежку протоптати у сфери вищої освіти і працевлаштування. Навіть вибудувала своєрідну піраміду: її жертви, ні про що не відаючи, допомагали спритниці залучати нових майбутніх потерпілих по кримінальній справі. Мабуть, жінка вміла викликати довіру, симпатію, маніпулюючи почуттями людей. Бо чимось іншим інакше годі пояснити, чому їй без сумнівів віддавали тисячі євро, місяцями чекали обіцяного, та ще й потім на першу ж вимогу крутійки додавали по дві-три тисячі євро.

Усі афери жительки обласного центру стосувалися переважно одного з місцевих вишів, хоча при нагоді, як засвідчили матеріали судової справи, «комбінувала» й щодо інших освітніх установ. Вона називала себе начальником навчального чи контрольно-ревізійного управління вишу, до якого насправді не мала жодної причетності. Але жертв запевняла, що має впливових колег та дуже велику зарплату.

Найбільші кошти спритниця виманювала з тих, хто мріяв працевлаштуватися у виші та отримати гуртожиток чи відомчу квартиру. Одна родина віддала шахрайці понад десять тисяч євро — за обіцянку влаштувати на роботу батька, дочку та невістку, водночас забезпечивши їх житлом. Пропонувала шахрайка посади лаборанта, викладача, начальника відділу. Цікаво, що лиходійка й справді вивчила всі ходи-виходи, принаймні свідки розповідали, що її часто бачили у коридорах вишу. Жінка вдавалася до ризикованих дій, аби впевнити своїх «протеже» в спроможності виконати обіцяне. Скажімо, дівчат, яким вона задурила голову лаборантськими посадами, сміливо вела у комп’ютерні кабінети, відрекомендовувалася начальником навчального управління і пропонувала працівникам комп’ютерних кабінетів навчити претенденток на посади комп’ютерної грамоти. І вони працювали з дівчатами, адже жінка правильно називала навчальний підрозділ, в якому начебто працювала, а тому в них не виникало сумніву у її словах. Аби створити видимість успіху справи, жінка вручала претендентам на посади різноманітну навчальну літературу, щоб готувалися до майбутньої роботи. Роздавала для заповнення анкети.

Час минав, а обіцянки зависали в повітрі. Шахрайка якомога довше відтягувала момент істини. Вона навіть вирішила платити ошуканим… зарплату. Розповідала, начебто вони вже працевлаштовані, зарплату їм нараховують, але з виходом на роботу треба почекати. Чому так діяла? По-перше, відтягувала час викриття, а по-друге, поки люди не дізналися, що ошукані, на її прохання шукали претендентів «на вільні посади». Аби не викликати підозр, приїжджала до обманутих, заспокоювала, запевняла, обіцяла щось нове і… знову виманювала гроші.

Зловмисниця не цуралася і дрібнішого заробітку, пропонуючи за 150 євро «здати» сесію. Але обман розкривався під час першого невдалого іспиту, бо гроші не спрацьовували… Цікаво, що багатьом ошуканим студентам вдавалося забрати свої кошти: чомусь перед претензіями студентів лиходійка відступала. Проте одного студента таки виключили з вишу за не складені іспити.

…Заяви в міліцію посипалися тоді, коли жінка перестала відповідати на телефонні дзвінки. Правоохоронці затримали зловмисницю. На своє виправдання та скромно пояснювала, мовляв, гроші потрібні були, щоб забезпечити гідне життя двом маленьким дітям.

Суд кваліфікував дії жінки як шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах, і покарав її п’ятьма роками позбавлення волі з конфіскацією майна.