У Малашівецький полігон «зариють» 1 мільйон гривень

Чим ближче весна, тим частіше жителі Тернополя переймаються темою побутових відходів. Занадто вже допекла нам дворічна «сміттєва війна», котра ледь не кожного городянина зробила експертом такої специфічної галузі. Пригадується, все почалось весною 2009 року, коли жителі Малашівців перекрили дорогу та не пустили сміттєвози на звалище. Це при тому, що місто виграло всі  суди і з чистою душею могли вивозити свої відходи геть подалі від власних очей. По суті, завдяки досвіду Тернополя жменька селян продемонструвала Україні, що громада – це сила, і якщо з нею не рахуватись, то ще не відомо, чиє місце… на звалищі. Проте політики тоді просто використали людей для своїх інтересів. І що тепер?

Малашівський полігон треба засипати ще рік

Коментуючи «сміттєву» ситуацію, міський голова Тернополя Сергій Надал визнав, що планував вирішити все до весни. Не вийшло.

– Сьогодні місто виступає заручником доброї волі малашівської громади, хоча є всі суди, котрі забороняють жителям села проводити будь-які акції, – зазначив мер. – Так, сьогодні я виступаю в ролі прохача, а вони диктують умови, але якщо завтра ми перейдемо на інший полігон, вони (жителі Малашівців – авт.) першими прийдуть до нас просити продовжувати засипати яму. Бо проблему сміття нами буде знято раз і назавжди.

На останню сесію міськради було винесено питання виділення 1 млн. грн. для громад сіл Ігровиця і Малашівці.

– Більша частина з цієї суми піде виключно на роботи з рекультивації – засипання та трамбування ями полігону. Крім того, окремо закладено кошти жителям кожного з цих двох сіл. Основну масу закладено на Малашівці, оскільки сміттєзвалище знаходиться на території Малашівської сільської ради. Але до мене приходила сільський голова Ігровиці і пояснила, що їхнє село знаходиться ближче до звалища, відповідно обласний центр повинен дещо зробити для села: надати машину для вивезення сміття, придбати музичний центр для клубу, забезпечити деяких жителів села путівками на оздоровлення. Тобто є ряд питань, які ми намагатимемось вирішити, не витрачаючи коштів місцевого бюджету, – підкреслив пан Сергій. – Найцікавіше, що там, у Малашівцях, аби повністю зробити рекультивацію, потрібно ще цілий рік возити суміш та засипати яму полігону.

Крім того, з міського бюджету кожному жителю Ігровиці та Малашівців планується  виплатити по тисячі гривень компенсації, при цьому Сергій Надал визнав: заради вирішення цього пункту доведеться звернутись по допомогу до підприємців.

У травні буде новий полігон?

– До квітня цього року ми однозначно перейдемо працювати на інший полігон, – запевнив Сергій Віталійович. – Є конкретні полігони. Не хочу називати ці місця, щоб не будоражити місцевих мешканців (в законному полі відбуватимуться громадські слухання), але запевняю: Тернопіль застрахований від сміттєвої кризи – її не буде! Якщо завтра мешканці Малашівців почнуть незрозумілі дії, ми маємо куди везти сміття. Вже обладнано полігон. І це недалеко від обласного центру, приблизно на відстані Малашівців.

Паралельно ведуться переговори, щоб місту передали у комунальну власність один із полігонів, розташований неподалік обласного центру. Але навіть якщо і тут виникнуть непорозуміння чи затримки, Тернопіль має місце, куди вивозити відходи, переконує міський голова. Ця ділянка перебуває у приватній власності і є погодження, що її можна використовувати під полігон.

– Крім того, Тернопіль може стати першим містом, де реалізують загальнодержавний інфраструктурний проект «Чисте місто» (будівництво заводу – авт.) за програмою державного комунального партнерства. Це означає, що Тернопіль виступає як учасник і надає земельну ділянку. Держава ж виступає як гарант реалізації інвестиційного проекту. До цього залучаються інвестори, які готові вкласти в програму свої кошти. Вже розроблено технологію діяльності такого заводу, – каже мер. – Ми вже підготували відповідні звернення до Тернопільської обласної ради щодо виділення ділянки для створення повноцінного комплексу збирання, переробки та захоронення твердих побутових відходів.

При цьому завод із переробки відходів заплановано збудувати вже в 2011-му.

– У Тернополі розробляється проектно-кошторисна документація, і найближчим часом передбачено фінансування побудови сучасного сміттєпереробного заводу вартістю  24 млн. гривень, – наголосив Сергій Віталійович. – Спільно з керівництвом області нині уточнюємо місце розташування підприємства. Протягом найближчих двох-трьох місяців розпочнеться його будівництво. Сміттєсортувальна лінія, котру на Львівщині придбала облрада, стане частиною сміттєпереробного комплексу.

Наразі затримка за виготовленням необхідного пакета документів та виділенням землі, при цьому міський голова також не назвав точної площі ділянки. Як і те, де саме вона розташовується. Координати полігону та ділянки під завод, аналог побаченого в Любліні (Польща), влада тримає в секреті. І це зрозуміло, варто  пригадати події попередніх років: тільки-но губернатор чи мер Тернополя знаходили земельну ділянку, як вже на наступний день у селі з’являлись політичні опоненти і після «розмови» громада категорично відмовлялась від подальшої співпраці з владою. Окрім того, не так легко виділити землю: потрібно дотриматись певної процедури, провести громадські слухання, отримати висновки експертів. Саме над цим зараз працює міська влада, підкреслив пан Надал.

Сміття і в Любліні не вельми ароматне

Коментуючи ситуації, міський голова С. Надал неодноразово нагадував про досвід Любліна в боротьбі проти сміттєвої навали. Технологія така: сміття сортується – скло, метал, пластик, пресується і везеться на вторинну переробку; все несортоване йде на переробку і з нього виробляють брикети, надалі його використовують як паливо для цементних заводів або котелень з твердим видом палива.

– Однак за будь-яких технологій залишається частина відходів, котрі не можуть бути повністю перероблені. За даною технологією приблизно 10% відходів потребують захоронення. Саме для цього ми зараз шукаємо полігон, де їх можна буде утилізувати, – каже пан Віталій. – Звичайно, можна спробувати це зробити простіше – одночасно під час рекультивації Малашівського сміттєзвалище, але, по-перше, ми вже мали проблему з цією громадою; по-друге, будемо відвертими: звалище закрите, тому ми знайшли місце для нового полігону. Я ж для себе поставив завдання, щоб його запустили не пізніше травня цього року.

Собака зарита у «ГрінКо»?

Тим часом у підприємницьких колах містах вже відкрито звучить про розпочатий командою мера новий перерозподіл «ринку сміття». Фахівці давно вже визнали: це такий собі клондайк для комерсантів. Навіть особливого вміння не треба, щоб з нічого зробити гроші.

Як ще рік тому з «Альтфатером», тепер досить безцеремонно поводяться з фірмою «Катруб» і К. Адже насправді ціна питання не така вже й мала. Після дворічної сміттєвої облоги тернополяни сумирно погодяться на підвищення тарифів із вивезення непотребу. Плюс введення платні за утилізацію побутових відходів, зважаючи, що нині це робиться задурно. Для порівняння: сьогодні кияни платять за це майже 30 гривень. У Тернополі проживає приблизно 230 тисяч жителів, отож не важко уявити, про які кошти йдеться.

І тут на світ божий виповзає мураха, точніше, символ однієї тернопільської громадської екологічної організації, що з’явилась буквально напередодні виборів. Тодішній мер Тернополя Роман Заставний на прес-конференції зауважив: занадто галицька мураха нагадує емблему столичної компанії «ГрінКо», котра спеціалізується на вивезенні та утилізації сміття у найреспектабельних мікрорайонах Києва, Конча-Заспи та й взагалі у багатьох обласних центрах. Цій фірмі не звикати до скандалів. А, як відомо, мурахи дресируванню не піддаються. Зрештою, галицький вуйко може почесати потилицю та проректи: «Мені вшистко єдно, аби в хаті не смерділи». Тим паче, що все одно працюватимуть на сміттярках наші, місцеві хлопи…

Жанна Попович, НОМЕР ОДИН