“Помаранчевий дарунок” від знаменитої збаражчанки Надійки Геріш – про тата у казці

Саме перед Різдвом вийшла нова книжка збаражчанки, авторки бестселерів «Теплі історії до кави» й «Теплі історії до шоколаду» Надійки Гербіш «Помаранчевий дарунок». Маємо нагоду дізнатися більше про найприємніше та найочікуваніше — диво.

Тато у казці

 Знаю, що ти й раніше писала казки для дітей, а чи змінилося твоє бачення того, якими мають бути історії для наймолодших, відтоді як перебуваєш в очікуванні свого дива?

— Саме перша частина казки про Мишенятко «Помаранчевий дарунок», яка вийшла днями, була написана ще в 2008 році. Три наступних частини — вже цьогоріч. Настрій та стиль, мабуть, не особливо змінилися, але змінилася одна дуже важлива деталь: роль тата в житті героя. Доволі часто в текстах для малечі присутній образ мами, а ось тато помітний хіба що на тлі історії, або ж узагалі там не з’являється. У період очікування дива я особливо оцінила важливість і незамінність свого чоловіка як батька в житті малюка. Тож тепер у всіх моїх дитячих казках образ тата промальований набагато яскравіше, і відповідальності в нього значно більше.

— Які у тебе критерії оцінки якості книжки?

— На мій погляд, будь-яка книжка, а дитяча тим паче, має давати надію і приносити радість. Це — основний критерій.

Щоби не боятися…

— Я не помиляюся, твоє мишенятко вже було в одній історії?

— Так, це оповідання вже колись з’являлося в «Різдвяній чудасії». Ми настільки потоваришували з головним героєм, що захотілося написати продовження для його казки. Отак і виникла ідея серії. Насправді ж я дуже боюся мишей. Хоча коли років з дванадцять тому працювала в дитячому літньому таборі, то зуміла на якийсь час подолати свій страх заради маленьких дівчаток, з якими жила в одному будиночку й за яких відповідала. Під нашою долівкою поселилася мишка, і щоби діти не боялися засинати, я щовечора вигадувала їм казки про неї. Завершилося все тим, що вони почали її підгодовувати. Лише повернулася додому, знову почала боятися мишей. Зате залишилося бажання подарувати їм власну казку…

— А помаранчі мають для тебе якесь особливе значення?

— Дуже люблю Різдво. А помаранчі та мандаринки в мене чомусь асоціюються з цим світлим періодом святочного очікування. Як і бабусині рогалики з горіхами, до речі.

Запитувала Анна ЗОЛОТНЮК, Вільне життя, фот Н.Гербіш

Comments are closed.