Проти корупції мобілізували Апостола з Тернопільщини
Розкрити і довести до прокуратури та судів глибокі корупційні схеми у сільському господарстві України, переважно зосереджені навколо Мінагропроду. Таке завдання отримав радник міністра внутрішніх справ України Михайло Апостол. Відомий фермер і екс-нардеп. Про це пише газета “Агробізнес Сьогодні”.
З Арсеном Аваковим він день-в-день стояв на Майдані. Тепер Михайло Володимирович отримав карт-бланш – попри всі перешкоди наводити порядок у галузі, в якій спеціалізується і яку знає достеменно, не зважати на жодні чини, імена, зв’язки, партійність: «Мені дали зелене світло. Кладу руку на серце, що не зупинюся. Рішучості мені вистачить».
Фахівців теж ДІСТАЛО
- Михайле Володимировичу, під таке серйозне завдання, як подолання корупційних схем збирали спеціальну нову команду?
Насправді величезний масив матеріалів вже напрацьовано класними спеціалістами. Інша річ, що підсумкам їх роботи, розслідувань не давали ходу. Каралися хіба що пішаки, а головні персонажі та, власне, самі схеми залишаються. Таке гальмування, відсутність того, що ми називаємо політичною волею, чесно кажучи, ДІСТАЛО фахівців найвищої категорії, матеріали яких не доходили до прокуратури, судів. Зараз така можливість відкрилася. Не раз чую від спеціалістів, що такої свободи дій, як зараз, у них досі ніколи не було.
- Можете навести приклади задавнених розслідувань, яким тепер дадуть хід?
Це, зокрема, сумнозвісна компанія «Украгролізинг», де занадто вільно на державних грошах почували себе батько і син Шпаки. Через що маємо збитків на 356 млн грн. Чудову ідею і створену для її реалізації структуру, завдяки якій можна було підтримувати малих і середніх агровиробників, а також вітчизняні підприємства з випуску сільгосптехніки та обладнання, насправді підлаштували під особисті інтереси і годувалися завдяки прикриттю у верхах, депутатському статусу. Замість тисячів тракторів, агрегатів для дрібних господарств закуповували дороговартісне обладнання для власних фірм, при цьому не збираючись повертати лізингові платежі. Провертали афери і з племінною худобою, закупленою за кордоном, тощо.
Мені особисто давно знайома ця справа. Ми навіть свого часу заслуховували молодшого Шпака на профільному комітеті Верховної Ради. Змінювалися керівники, але не суть. Завдяки початку революції буквально в останні години вдалося врятувати 30 млн грн, які намагалися заховати на своїх рахунках вже наступні лізингові «дерибанщики». Сказати, що нинішня команда в керівництві цієї структури змінила принципи, теж не можу. Нещодавно без укладених договорів перерахували два транші на 8 і 12 млн грн нібито під фінансування елеватора на житомирський завод, де співвласником є колишній агроміністр Микола Присяжнюк. Схема, очевидно, жива. І свідчить про те, що непокаране зло розв’язує руки наступникам. Моя справа честі – довести цю тему до логічного кінця.
- Яка форма господарювання, на Вашу думку, убезпечить цю і подібні структури від корупції?
Головне – що це державне підприємство. І у якій би формі воно не існувало, управлінці мають усвідомити, що в його основі – бюджетні гроші. Натомість досі бачу, що у них складається бачення, ніби держкошти були лише на початках, а згодом менеджмент заробив на них девіденди, тому вже може розпоряджатися на власний розсуд. Треба суворо і жорстко нагадати таким керівникам: все, що ви заробили на державній основі, залишається виключно державним. У тому числі, відсотки, отримані, зокрема, на лізингових платежах, які ідуть на утримання штату лізингової компанії. Показове завершення справи «Украгролізингу» повинно розставити крапки над «і» – щоб іншим не повадно було. Це справа принципу.
Нагадаю, навколо аграрного міністерства існує 471 держпідприємство. А це: щонайкращі землі, споруди, інфраструктура, кадри. Ніколи і ніхто не робив повну інвентаризацію земель, що належать держструктурам.
Насіння, коні, люди – вигідні схеми безладу
- Про які саме обсяги земель йдеться?
Загалом маємо в країні 42 млн га сільськогосподарських земель, 30 млн га з них розпайовано, решта 12 млн – землі державної власності, про яку фактично достеменно нічого не відомо. Тому їх легко і досі розтягують на корупційні схеми.
От, скажімо, порушувалося кримінальне провадження стосовно держпідприємства «Конярство України». Можу уточнити ціну питання: це 3 іподроми, 15 заводів, племінні станції, а головне – 40 тис. га землі. Абсолютно збиткове утворення, фактично нікому не підзвітне, оренди не сплачує. Рекомендує і затверджує керівників для нього міністерство агрополітики. Нещодавно відбувся так званий відкритий конкурс у закритій кімнаті. Озвучили вимоги для претендента: «громадянство України; вища освіта; досвід роботи з управління підприємством». Обрали 24-річного юнака на це проблемне ДП. Будемо і там наводити порядок.
- До нашої редакції звернулися представники обласних філій державної системи охорони прав на сорти рослин. Так само скаржаться на руйнування цілої служби через створення на їх базі ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу». До реформування ця система мала 70 млн грн на рахунках, а також продукцію на складах. А вже 2013 рік закінчила зі збитками у 5 млн грн. На очах знищується матеріальна база, порушуються сівозміни, виводиться з ладу техніка, звільняються фахівці, а у тих, хто залишається, катастрофічно зростає заборгованість із зарплатні. На прохання про допомогу співробітники міністерства лише опускають очі. Водночас неофіційні джерела свідчать, що відомство активно сприяє скандальному ДП – і люди в регіонах це бачать.
Можу заспокоїти рядових професіоналів, які б’ють на сполох: ми вже в курсі цих подій і активно працюємо, щоб зупинити деструктив. За міністра Швайки вже була спроба завадити злочинним діям, вийшов Наказ про скасування реорганізації держсортонагляду. Правда, діяв він недовго – вочевидь, тоді і новій команді нагадали, що схеми залишаються непорушними. Новий міністр поки що мовчить.
- Справді мовчить. Хоча посланці з цієї структури вже зверталися і особисто до нього.
Маємо справу саме з такою класичною схемою, про яку я вже казав. Тепер вже знаємо, як вони зароджувалися десь у 2009-2010 роках. Смак землі тоді відчули ділки, які тоді займалися лише промисловістю, металом. Аж раптом відкрили для себе таку вигідну годівницю – землю. Супер: 100% рентабельності, а ще ж можна уникнути плати за оренду, чи простісінько захопити безплатно за допомогою потрібних людей наверху, та ще й з приміщеннями, технікою, худобою, пальне ніхто не рахує, худобу, хімію… Хіба голова не запаморочиться від успіху?! З конярства – 40 тис. га, з сортонагляду – 22 тис. га чудових земель.
І таких схем багато, над якими працюємо. Я усім даю свої контакти, запрошую на сторінку у Фейсбук. Збираю свідчення. Листи і дзвінки ідуть постійно – наш робочий день часто закінчується опівночі. Головне, що не просто підтримку маю від міністра, а конкретний наказ діяти результативно.
Постанова за ціною у мільярд
Суть подібних схем – відчуження об’єктів державного майна шляхом створення штучної заборгованості. Легко простежити її дію на прикладі Національної академії аграрних наук України. Головні діючі особи: Микола Безуглий, котрий був і президентом НААНУ, і першим заступником міністра агрополітики. Наступні персонажі-змовники у цій справі: сам екс- агроміністр Микола Присяжнюк та керівництво ТОВ « Торговий дім «Украгропром», яке напряму пов’язують із відомим олігархом Сергієм Тарутою. Традиційно разом реалізували схему на 27 держпідприємствах системи академії наук, на 111 тис. га чорноземів, з інститутами, насіннєвими станціями, відповідними інфраструктурами. Встигли найняти і оплатити роботу аудиторської компанії, ревізія якої довела: якщо інвестори вкладатимуть кошти у ці буцімто збиткові підприємства, то вони одразу вибухнуть надзвичайною ефективністю. 2 роки спільного «господарювання» обійшлося у 38 млн збитків. Накопичилося 300 млн грн боргів на зарплатню.
Усе йшло за планом. З’явилася підкріплююча постанова Кабміну Азарова № 113-р від 6 лютого 2012 року «Про погодження передачі в оренду цілісних майнових комплексів державних підприємств», згідно із переліком 27 жертв у додатку – дослідних станцій та господарств з усіх регіонів України. Ділки сценарій почали реалізовувати, але остаточно його втілити завадили Майдан та революція. 8 червня 2014 року новий Кабмін азаровське злочинне розпорядження скасував. Так само, як і у справі з держсортонаглядом, працювати працювали, але остаточно все зафіксувати у держактах, земельному кадастрі, фонді держмайна не встигли. Проте набираються нахабства вимагати компенсації за внесені ними 300 млн грн погашення зарплатної заборгованості. Мовляв, на той час діяли законно, адже був чинним зручний документ Азарова.
Я, теж господарник, часто замислювався: як це люди так швидко, за кілька років стають мільярдерами? Виявляється, дуже просто: наприклад, ціною однієї постанови. Кабмінівська постанова з цієї схеми принесла б її персонажам мільярд. Така вага одного документу.
Зрівняти плату за землю
- Як же запобігти таким схемам?
Для початку ми пропонуємо прості, але, переконаний, ефективні кроки. По-перше, треба зрівняти нарахування сплати як за розпайовані землі, так і за державні. Усі виплати, податки, які сплачує фермер, нараховувати і за землі державної власності. Хай це, скажімо, буде в середньому 4% від грошово-нормативної оцінки.
- Для цього потрібне рішення Верховної Ради чи уряду?
Вірогідніше, рішенням Кабінету Міністрів, прийняттям змін до податкового кодексу. Навряд чи за сьогоднішніх розкладів такий документ пропустять через парламент. Рахуйте самі: 12 млн га земель державної власності. Якщо з них взяти десь по 1 тис. грн/га, то вже до кінця року до бюджету надійде 12 млрд грн. Ці ж землі і зараз кимось обробляються, оформляються через «договорняк», а чисті прибутки розкладаються по кишенях. І так упродовж 20 років. Звичайно, є ті, хто чинитиме опір.
Якщо ж легалізувати плату за користування державними землями, то надходження підуть місцевим громадам, на територіях котрих ці ділянки розташовані.
- Чи сприятиме вашим задумам прийняття Закону №1159, який вже так довго обговорюють?
Так, звичайно, це вже хоча б якийсь крок до самостійності місцевих громад. Тут біда в іншому. Упродовж останніх двох років наш держкомзем такого напрацював, а ще раніше місцеві адміністрації, що може раптом з’ясуватися: деяким сільським радам вже не буде чого передавати. Потрібно буде відсуджувати поля, які раніше роздані у довгострокову оренду тощо. Часто хазяям, котрих ніхто і ніколи й близько не бачив. Не секрет, що у деяких селах навіть нема з чого викроїти 50 соток для цвинтарів.
На дерибан землі і далі кидаються величезні кошти. Система і далі опирається, це відчутно.
- Можливо, люди чекають кілька гучних справ, що викривали б авторів злочинних схем?
Які б гучні справи не розкривалися – то буде лише крапля у морі. Хоча й демонстративна. У такий спосіб ми заберемо лише дрібниці. Потрібні рішучі, принципові законодавчі кроки.
Повторюся: запровадити однаковий рівень плати за землю – як комунальну, так і державну. Усе піде в бюджет.
А по-друге: необхідно чимшвидше довести до кінця повну інвентаризацію всіх земель. Із точним з’ясуванням, не тільки скільки її, але й у чиїх вона руках, з точними кадастровими номерами. Робити це обов’язково публічно, відкрито. Досі цього не зроблено. Процес ніби започаткований, але не доведений до кінця, натомість заплутаний, а гроші на нього вкрадені. Потрібен елементарний порядок у нашій хаті.
Продаж землі – це продаж суверенітетуГоловне ж наше завдання – вберегти наше найбільше багатство – землю від розпродажу. Ні у кого в світі, хто себе поважає, ніде земля не є товаром. А на наші землі вже інвестбанкіри налаштували свої портфелі. Уже й на верхівці прикидають ціни – чи то тисяча баксів наш гектар вартує, чи то більше.
Земля Богом дана нам, невдячним українцям. Назавжди, а не тимчасово. І не маємо права продавати те, що нам не належить. Бо успадковане від наших пращурів, щоб передати нащадкам. Шматок землі є – ніколи не голодуватимеш. Коли газ, нафта, усе решта закінчиться. Розподіляти свої 60% світового чорнозему маємо право хіба що внутрішньо, серед своїх. Держава може створити свій земельний банк і давати в оренду – достойним, професійним, освіченим, ще й на відкритих конкурсах. При цьому спитавши у громади.
Продаж землі – це продаж територій, фактично – продаж суверенітету. Якщо продаватимемо, то навіщо тоді наші хлопці на фронті стоять?!
Колись, аби знищити українця, забирали хліб, хату, а його самого вивозили до Сибіру. Теперішня стратегія страшніша – забрати землю. А її заберуть, бо фермеру купити не по кишені. От і пряма загроза територіям. Бо є готові інвестори з Китаю, арабських країн (заїдуть і навіть пенсій не проситимуть!). Чи з тієї ж Європи. Невже у когось є ілюзії, що вони забезпечать роботою наших 80% безробітних селян чи потурбуються про пенсії для мільйонів сільських пенсіонерів?
Дрібний бізнес відродить території
- Чи є у вас бачення, яким чином, у якій формі мають організуватися сільські території в Україні?
Так, активно і системно працюємо з аналітиками, науковцями. Сподіваюся, для більшості вже стало очевидним, що таке утворення, як агрохолдинги швидше демонструє викривлену економіку і не вирішує проблем сільських територій. Нам потрібно стимулювати розвиток малого і середнього бізнесу в селах. Це біда, коли сьогодні лише 8-10% нашої економіки формує малий та середній бізнес. У решті цивілізованого світу ця частка становить 90-92%. У нас частіше йдеться про ліві, тіньові схеми. Простий факт від науковців: від малих і середніх агрогосподарств отримується в середньому по 1000-1100 грн податків і зборів з гектара землі, натомість з агрохолдингів у результаті мінімізації податків – 100 грн/га.
Величезним резервом могли б стати 7-9 млн наших заробітчан, котрі виїхали за кордон, але хотіли б повернутися. Вони мають деякі кошти і набули досвіду. Варто стимулювати їх до повернення. Скажімо, запропонувати їм відкривати власний бізнес, при цьому вкладати лише 10% власного капіталу – решту 90% додасть держава у формі довготермінового кредиту на 25-30 років. Будує ця людина хату, народжує одну дитину – списується певна кількість відсотків її кредиту. Прогресує – умови ще пом’якшуються. Років 5 треба гарантувати такому бізнесу відсутність перевірок. Байдуже, який бізнес розвиває – переробку чи вирощує сад, ягоди, овочі – головне наповнює бюджет, гроші працюють в Україні, а не в офшорах. Упевнений, за таких умов відсотків 30-40 наших заробітчан повернуться, і разом із бізнесом самі відродять й соціальну структуру, вони бачили кращі європейські зразки.
Черга дійде до всіх
- Ваша група отримує розуміння серед керівників аграрної галузі?
Одне з наших завдань – показати, що частину ключових проблем можна позбутися дуже швидко і просто, а саме: внести зміни у законодавство, дати людям можливість працювати на землі.
Від міністра Олексія Павленка поки що жодного реального кроку у бажанні змінити щось радикально не бачив. Таке враження, що є намагання бити мух в той час, коли поряд ворони сідають. Старі схеми, на жаль, кардинально не порушуються. Бачимо це на прикладах, скажімо, сумнозвісного ДПЗКУ: приходять більш професійні та витончені молоді менеджери, які їх «удосконалюють» – вже створили логістичну компанію, без конкурсів та тендерів, і качають державні гроші на тлі старої структури. Або ж Аграрний фонд, який мав би виступити регулятором на ринку, коли серед людей почалася продуктова паніка через стрибки валютного курсу. Ви бачили такі дії? Ні, навпаки, Аграрний фонд сприяв патовій ситуації і наживався. Ми фіксуємо все.
Найбільше сподіваємось на професіоналів, аналітиків, на громадянське суспільство. На підприємців, котрі перестануть підтримувати злочинні схеми, зокрема, самі не даватимуть хабарів.
Хочу звернутися до всіх селян. Зараз є люди, цілі служби, котрі готові боротися з корупціонерами і хабарниками у нашій галузі, відгукуватися на ваші скарги. Будьте певні, що до кожного зловмисника дійде черга. Головне, що ми хочемо донести до аграріїв: у боротьбі з корупцією ви не самотні.
Розмову вела Ірина САДОВА
Як пан Апостол буде діяти, якщо дізнається про те, що син голови сільської ради отримав земельну ділянку у власність в розмірі 2 га за розпорядженням голови РДА Щепановського, якого колись також звинувачували про зловживання…та вже про нього забули…? То ЦЕ – корупція? зловживання службовим становищем? чи ні?