Різьбяр Ігор Кравчук з Тернополя: “Якщо ти подорослішав – ти попав!”

Тернополянин Ігор Кравчук, скільки себе пам’ятає, завжди знав, що на нього чекає особлива життєва місія. Тому у 30 років, залишивши позаду велику кількість професій, він самотужки освоїв мистецтво художньої різьби.
Першим його виробом став самурайський ніж. “Я у той час займався айкідо, тому виготовив його собі для тренувань, – згадує майстер. – А мій вчитель з бойового мистецтва, до речі, був закоханий у нецке – мініатюрні японські статуетки. Відомо, що обдаровані монахи вирізали їх навіть у дорозі, поки йшли з одного монастиря в інший. Але я вирішив шукати свій напрямок, бо не люблю копіювати”.

Різьбяр і досі розминає суглоби за спеціальною східною методикою, щоб у всьому тілі добре циркулювала енергія. Можливо, це один з секретів магнетизму його робіт. Проживає чоловік у селі Підгороднє. Кожного дня він прямує до лісу із своїм чотирилапим помічником Джоні. “Такому великому псу мисливсько-тягової породи потрібні навантаження. Отож іноді Джоні за мотузку тягне додому гілки, з яких я потім роблю скульптури”, – розповідає майстер.
Сьогодні у пана Ігоря велика творча спадщина і статус народного майстра України. Виготовляє він дерев’яні  фігури, речі домашнього вжитку (підноси, столи, лавки, шафи, ключниці, скрині і т. д), а також ікони та кіоти. Часто художню різьбу він поєднує із металопластикою, що надає виробам особливого шарму. Можливо, тяга до гарних речей перейшла митцю у спадок, адже він походить із знатної родини. Доказом цьому є старовинні купчі на землю та закордонний паспорт дідуся пана Ігоря, виданий ще за часів Австро-Угорської імперії. Також, за словами чоловіка, йому часто сняться розкішні замки! “Вважаю, що митець має почувати себе розслаблено, тільки тоді він зможе наділити виріб правильною енергетикою. Тому не женуся за заробітком. Мені вистачає пенсії колишнього військового, щоб безбідно жити. Окрім різьби, люблю добре їсти, міцно спати, читати книги і частувати гостей домашнім вином”. Філософія Ігоря Кравчука дійсно працює. Адже всі його ікони наче випромінюють тепло і блаженний спокій, а людські фігури виглядають ситими і задоволеними.

Ви звернули увагу, що люди мистецтва – мрійники? Пан Ігор не виняток, він не планує зупинятися на досягнутому, хоче придбати байк і податися у мандри. Мабуть, ніщо так не надихає на творчість, як нові ландшафти. Усім початківцям чоловік бажає мати здорові амбіції, не обмежувати себе ніякими рамками і не бути жадібними.  “Треба у житті бути дитиною, радіти дрібницям і постійно відкривати для себе щось нове. А якщо ти подорослішав і не цікавишся нічим, окрім грошей, – ти попав!”- підсумовує митець.

Валерія Чічірко

Джерело: Хата