Що пояснював начальник управління транспорту Тернополя на громадських слуханнях щодо підняття вартості проїзду (відео)

–          По тій активності, яку я бачу в залі, куртки теплі треба зняти, бо тут зараз буде жарко так трохи, – такими словами розпочав громадські обговорення в сесійній залі міської ради начальник управління транспорту, комунікацій і зв’язку Ігор Мединський 28 лютого.

Бажаючих обговорити проект рішення виконкому міської ради про встановлення тарифів на перевезення пасажирів виявилося чимало – загалом більше сотні перевізників, водіїв, контролерів, представників громадських організацій, журналістів, пересічних тернополян. У сесійній залі не було жодного вільного закутка, не кажучи вже про стільці. Щоправда, за дві години (для когось напружених, а для когось – нудних) обговорень, у цьому приміщенні залишилися лише найстійкіші, а також ініціатори даного зібрання: ГО «Асоціація перевізників» та управління транспорту міської ради.

Уже з перших хвилин офіційного початку обговорень виникли непорозуміння. Деякі тернополяни думали, що тут відбудуться громадські слухання, а виявилося, що це лише громадське обговорення, яке має зовсім іншу процедуру та юридичну силу. Головуючий – Ігор Гірчак – голова Тернопільського Громадського Об’єднання “Асоціація споживачів”, пояснив, що міська рада ще не затвердила положення про процедуру проведення громадських слухань у статуті міста. Тому громадські слухання відбуватися не можуть. Тоді представники громадської організації «Наш дім – Тернопілля» почали звинувачувати депутатів міської ради в бездіяльності. «Гикалося» цього дня усім – і міському голові, і депутатам. Люди обурювалися, чому в залі нема жодного представника від міської ради, жодного народного обранця.

–          В законі України про засади державної регуляторної політики немає чітко вказано, що мають бути обов’язково проведені громадські слухання, – кілька разів наголошував Ігор Гірчак. – Є норма про те, що будь-який проект регуляторного акту має пройти процедуру громадського обговорення. А це – навіть банальна публікація його в місцевій газеті. Не вводьте в оману людей.

Стримуючи шквал обурливих реплік, запитань та коментарів щодо процедури проведення, Ігор Гірчак сказав, що ці обговорення взагалі могли б і не проводитися. Ні в такому форматі, ні в іншому – ні тут, ні на площі. Але, оскільки чиновників таки цікавить думка громади міста, вони й організували ці обговорення. Це додаткова ініціатива, щоб залучити більшу кількість громадян до обговорення, сказав Ігор Гірчак.

Та не всі присутні остаточно погодилися з прозорістю цього зібрання. Люди вважали, що по місту мали б бути розклеєні оголошення з анонсуванням даного заходу, та більше реклами, щоб дізналося ширше коло мешканців міста. Крім того – робочий день та невдало підібрана година автоматично відсіює значну частину бажаючих внести пропозиції в проект рішення виконкому щодо підвищення вартості проїзду.

Коли ж ці «пристрасті» навколо «підміни понять», вляглися, нарешті розпочалася «найсмачніша» частина обговорень.

З доповіддю виступив начальник управління транспорту, комунікацій та зв’язку міської ради Ігор Мединський. Він надзвичайно живописно, емоційно, місцями театрально та драматично, але стримано та толерантно пояснив ситуацію, через яку в Тернополі постало питання підвищення ціни на проїзд, зачитав ціни на перевезення у інших обласних центрах України, спокійно відповідав на запитання із залу. На закиди про те, що в більших за Тернопіль містах проїзд дорожчий оправдано, бо там водії роблять набагато більше коло по одному маршруту, Ігор Мединський сказав, що там більший кілометраж кола, але натомість автобуси роблять меншу кількість кіл. Ігор Григорович часто вживав слово «панство», звертався до перевізників, аби ті підтвердили, що всі малозабезпечені сім’ї, які зверталися в управління, отримували проїздні квитки. Також просив перевізників підтвердити слова, що він «тримає їх в дисципліні» і має на них «важелі впливу», аби їхні водії не з’їжджали з маршрутів без поважних причин.

Ігор Мединський пояснив, що коли у підприємців виникали критичні ситуації щодо нерентабельності маршруту, то управління на рівні міського голови шукало вихід з ситуації. Так, наприклад, аби не припиняти обслуговування на маршруті №28, автобуси «пустили» до ТРЦ «Подоляни», щоб власнику окупився даний маршрут.

Але, констатував пан Мединський, буває й таке, що перевізники розривають договір достроково. Так, зник з міста маршрут №36, а резерву Тернопіль не має. Тому, за словами посадовця, через збитки перевізників, в першу чергу страждають пасажири. Адже, якщо бодай один автобус сходить з маршруту – замінити його нема чим.

Ігор Григорович вкотре розповів історію, коли до нього щоранку дзвонила пасажирка і жалілася, що водій певного маршруту поводиться не так ґречно, як би їй того хотілося. Коли ж після енної кількості попереджень водія таки звільнили з роботи, жінка уже дзвонила в управління зі скаргою, чому це «сьогодні не було моєї маршрутки». Коли ж їй пояснили, що просто немає водія, вона сказала «Ну навіщо ж було приймати таке радикальне рішення?».

Пан Мединський запевнив, що читає «всю пресу» і в курсі усіх порушень водіями, щоразу піднімає це питання на плануваннях. Він каже, що куріння в салоні та розмови по мобільному перевізники з водіями уже майже викорінили. При цьому, присутні в залі тернополяни скаржилися ще й на жахливий технічний стан автобусів. На це начальник управління транспорту відповів, що всьому виною дорожнє покриття . Також пояснював, шо придбати нові автобуси вітчизняного виробництва перевізники не можуть – це надто дорого – більше мільйона гривень. Тому тернополяни користуються хорошими автобусами, що були у вжитку. Пан Ігор також зазначив, що норма швидкості маршруток – до 50 км/год. Але через погані дороги в Тернополі вони їздять повільніше.

Після доповіді начальника управління транспорту, та його відповідей на деякі (смішні в очах перевізників) запитання тернополян, до трибуни по черзі виходили представники різних громадських організацій, пересічні пасажири, колишні водії.

Тривала друга година обговорень…

На закінчення “цієї комедії”, несподіванкою стало те, що більшість таки була “За!” подорожчання проїзду в місті. Але при цьому люди перелічили обов’язкові умови, при дотриманні яких вони були б згідні на підняття тарифів: суттєво має зрости по якості обслуговування,  зовнішній вигляд водіїв, безпека, якість і комфортабельність транспорту.

Люба Вовк, новини Тернополя “Погляд”