Інтуїтивний живопис Анни Петушинської представили у «Бункермузі»

«Живопис не потребує зайвих слів. Він контактує з глядачем на своїй хвилі, що не залежить від назви або опису. Живопис зачіпає найпотаємніші струни душі людини, зацікавлює, а потім проникає в свідомість», — переконана молода художниця Анна Петушинська. Її виставку цими днями відкрили у тернопільській галереї «Бункеруз». Народилась Анна в Полтаві, закінчила Національну академію образотворчого мистецтва та архітектури за фахом живопис, бере участь у всеукраїнських та обласних виставках, авторка двох персональних експозицій.

Власне назви виставка не мала, так само, як і не були підписані роботи. В тому – задумка, адже, на думку Анни: «Це спосіб звільнити глядачів, бо саме вони мають вирішувати, – що у «кадрі» – випадково спіймана мить чи якісь деталі, що мають потаємний сенс». На відкритті художниця уникала розповідей та пояснень концепції тої чи іншої роботи:

— Ці картини — відкриті для інтерпретації структури, вони уникають будь-якої конкретики, а тому вільні від мистецтвознавчих кліше і будь-яких назв. У мене є своє бачення цих робіт, я можу пояснити свої наміри й ідеї, закладені в роботі. Але нема ніякої гарантії, що моє бачення співпаде з тим, як сприймають ці твори глядачі. Я хочу, аби кожен взяв щось своє, розглядаючи ці картини. Я пишу роботи підсвідомо.  Такий самий підхід можна застосовувати і під час сприйняття робіт. Мені близька думка про те, що мистецтво, яке можна зрозуміти – не є мистецтвом. Ці роботи треба відчувати. Не треба розклади їх на складники, думати над їхніми образами – їх або відчуваєш, або ні.

Виставку склали твори різних серій, з різними образами й кольоровими домінантами:

— Я створюю роботи серіями – винаймаю на певний час майстерню і малюю. Потім можу кілька місяців не писати. Але це не означає, що на час перерви я забуваю про свої роботи – вони живуть у голові. Я готуюсь до написання, а потім починаю дуже інтенсивно малювати. Коли дивлюсь на свої роботи, мені здається, що вони створені у різних стилях, а буває, люди мені кажуть, що у них прослідковується один стиль. Я не можу себе об’єктивно оцінювати, але вважаю, що художник має бути все життя у пошуках стилю.

Анна Золотнюк.

Фото авторки.