“Мої картини – не для Росії”, – Олеся Гудима

Сьогодні гість «Погляду» – тернопільська художниця Олеся Гудима. Говорили про сім’ю (нещодавно Олеся стала мамою четвертої дитини), про творчість, натхнення, виклики, мрії… Приємного читання!

Народження четвертої дитини VS Творчість

Поява дитини змінила сприйняття дійсності. Це той випадок, коли чутливість, відсутність страху і самурайський спокій можна назвати синонімами. Все відбулося дуже різко, багато людей стали далекими, натомість на їхнє місце прийшли нові, які надихнули на створення нових колекцій картин – “Українська мадонна”, “Земля”.

“Українська мадонна”, 2016 р.
“Земля”, 2016 р.

Сходинки розвитку

Аби творчо розвиватися, потрібні сходинки. Насамперед, йдеться про малювання. Справжнім воно не буває без натхнення. Здавалося б, проста річ: маєш можливість і час – працюй. Але ні. На картині стане тихо, навіть пусто, її не відчують, не куплять…

Картини мають рухатися, творча людина – обмінюватися енергією.

Наступна сходинка – саме цей рух в просторі. Експозиції, спілкування, співпраця з галереями, які регулюють вартість, думка мистецтвознавців, і ще одна важлива річ – рейтинг. Його створюють люди, а не платні арт-видання. Рейтинг митця – це зацікавленість ним, кількість продажів полотен, його потрібність світу.

За десять років роботи я зрозуміла, що можна купити славу, популярність, навіть рейтинг, участь у виставках. Здавалося б, все продається. Але своєї потрібності і зацікавлення не купиш. Ніколи не заставиш людину придбати картини, якщо вони не відлунюють у душі покупця, не зачіпають за живе.

Тому ще одна сходинка – це резонанс. Щоб вразити, потрібно розвиватися в першу чергу як людина. Уникати тих, хто сіє сумнів в душі, мовляв, ти “не вартий”, “не зможеш”, не “не…”, і рухатися до тих, хто любить і потребує. А що означає любить? Це – не просто спостерігає, як ти цвітеш, переживаєш, страждаєш. Це – та людина, яка бере участь у твоєму розвитку. Саме активну участь, бо своїм відношенням вона дає силу переступати сходинку за сходинкою догори, і підтримує, коли здається, що падаєш. Такі люди біля мене, я бережу їх.

Для себе я зрозуміла одне – не було тієї сили, яка підняла б мене на ноги настільки, і розвинула відчуття відповідальності за кожний прожитий день, якби не діти, сім’я.

Про художні здібності донечки

Марічка працює в дещо іншому стилі, ніж я. Передусім, вона – графік, з фарбами ще не дружить. Дуже здібна і старанна дитина. Не можу за неї вирішувати, ким вона буде, але маю підозру, що малюватиме.

Художня робота доньки Олесі – Марії.

Про натхнення

Мене надихає музика і люди, яких люблю.

Якщо дивитися на роботу художника, як на певний різновид кар’єри, як це функціонує?

Це функціонує легко, якщо є пристрасть. Спочатку художник малює для себе тому, що хоче мати вдома саме такі картини. Потім дарує друзям, світу. Це вже рекламний період (усміхається – ред.). За цей час йде випробовування – іноді роками. Потім – період виставок, колекцій, співпраця з галереями, перші покупці. І так по колу: виставки, колекції, реклама… Єдине, що змінюється – зростають ціни. Авторські картини – це продукт, ціни якого ростуть у часі, залежно від діяльності митця, кількості публікацій тощо.

“Квіти для Ван Гога”, 2017 р.

Про цільову аудиторію

Моя цільова аудиторія – це люди, які люблять Україну. Бо малюю саме її.

В кожній картині є свій код. Людина розуміє його без слів, лише відчуттями.

Мої нові колекції картин “Українська мадонна” і “Земля” – справжні. Свого часу зачитувалася книгами Альфреда і Христини Шклярських, Аркадія Фідлера, Фенімора Купера, дивилася фільм “Той, що танцює з вовками”, а сьогодні проживаю подібні відчуття в реальності. Хочеться відвоювати свою землю, хоч у такий спосіб – у картинах.

“Ми маємо крила”, 2017 р.

Кажуть, для співаків, майстрів, художників нема території, на якій би вони не мали права реалізуватися. Так, але і ні. Є поряд з цим гідність. Гідність любить випробовувати залежність від почуттів, або грошима: чи не продасишся. Якщо її втратиш – втратиш все.

Картини Олесі Гудими – не для Росії

Мої картини з Росії не видно, ця країна заблокована сторінкою у Facebook Olesya Hudyma Gallery.

Про бажання

Якби з’явився Хтось і запропонував загадати одне – тільки одне! – бажання, я б попросила миру для України.

“Розплющ свої очі”, 2017 р.

Запитувала Ірина Юрко.
Фото з приватної фотогалереї Олесі Гудими.

загрузка...

Comments are closed.