Тернопільські каштани цвітуть без підтримки міського голови. Трава розкішно густа і зелена без відповідних розпоряджень міської ради

Тернопільські каштани цвітуть без підтримки міського голови.
Трава розкішно густа і зелена без відповідних розпоряджень міської ради, а ідеально вписаний у центр міста став – без участі головного архітектора.
Тернопіль прекрасний у теплу пору року.
Весна заввиграшки справляється з тим, що завдавало клопоту міській владі. Вона чепурить місто цвітом і зеленню, висушує калабані і темні місця, вигріває фасади будинків і зоряне освітлення згори дасть сто очок вперед натрієвим світильникам Ватри-Шредер.
Тернопіль красивий не завдяки, а всупереч.
Як загублене місто з книжок Жюля Верна, Тернопіль обділений увагою приїжджих, але безмірно люблений тернопільцями. І любов ця почасти незрима, як мамина до старших дітей – доросле ніби таке вже відношення, але раз од разу любовно поправити і пригладити чубчик, випрямити комірець і з гордістю дивитись збоку, коли не помічає.
Ми з тамованою гордістю зустрічаємо Тернопіль в рейтингах і переліках, і навіть коли вертаємось з мандрівки – либимось до міста і поправляємо йому комірець.
Місту шкодять постійні “покращення”. Численні “реконструкції” зупинок, які трансформуються в торгові центри. Переоформлення цільових призначень землі. Будівництва, будівництва, будівництва.
Тернопільським благоустроєм вимощена дорога до пекла.
(так, від цієї фрази в мене самого мурахи по хребту)
Влада міста бавиться в стару як світ гру в ножички. З пальця або ліктя мер вправно кидає ножичок в землю і відрізає шмат. Як вправний гравець з дитинства, мушу зауважити що рівнем його гри гордились би на усіх пасовиськах Галичини.
З того всього приходить чітке розуміння факту, що Тернополю краще не “допомагати”, він і сам справиться якось. З горем пополам.
Мати анархія, тато – шклянка мадери?

Володимир Гевко.