Тіньові схеми на пальному: де заховані бюджетні гроші

Відрахування від продажу паливно-мастильних матеріалів – одні з найбільших, які  наповнюють бюджети різних рівнів – від місцевого до державного. Однак маємо таку ситуацію, коли бюджети недоотримують значні суми. Про тіньовий ринок продажу пального розповів економічний експерт, колишній народний депутат, донедавна начальник управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області Володимир Бойко.

«В обласному центрі працюють близько десяти нелегальних заправок»

– Упродовж останнього часу громадські активісти та журналісти чимало разів піднімали питання щодо роботи нелегальних заправок у Тернополі. Наприклад, біля фабрики «Нова», на вулиці Микулинецькій тощо. За моїми даними в обласному центрі працюють близько десяти таких заправок. Одна з найбільших за об’ємами реалізації пального розмішена на вулиці Гайовій. Там постійно заправляються рейсові автобуси, які приїжджають із районів. Недалеко від автовокзалу, висадили пасажирів, заправилися і повернулися назад, очікуючи свого рейсу. Про обсяги реалізації можна лише здогадуватися. Автобус на 10 літрів не заправляється, хоча б 40 і більше. За день об’єми реалізації пального з цієї точки становили понад тисячу літрів. Ця заправка ніде не зареєстрована, не має ліцензії, а відповідно сплати коштів до обласного бюджету, також не сплачується акцизний податок із продажу в державний і міський бюджети. Тобто не отримують доходів одразу три бюджети! – розповів Володимир Бойко.

Коли про нелегальну заправку на Гайовій стало відомо громадськості, її «накрили», але покараний ніхто не був.

– У грудні 2018 року заправку на Гайовій нібито прикрили, про це в перших числах січня повідомили фіскали на своєму сайті. Я все чекав, що когось притягнуть до відповідальності. Тим більше, що самі фіскали повідомили про складений протокол про адмінправопорушення, передбачене статтею 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Однак, як виявилось,  протокол, про який повідомили 2 січня 2019 року, склали майже через два місяці після цього, тобто 28 лютого. А вже в суді з’ясувалося, що до матеріалів справи про адмінправопорушення не долучено доказів, які би підтверджували факт реалізації дизельного пального та дозвіл на проведення закупки. І взагалі у протоколі забули вказати, яку ж норму закону порушено. Тому суддя Тернопільського міськрайонного суду цілком обґрунтовано повернув матеріали справи про адміністративне правопорушення назад до Головного управління ДФС в області для належного оформлення. Але це вже мало кого цікавило, бо статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено тримісячний строк із дня вчинення правопорушення, протягом якого може бути накладене стягнення. Цей строк вже минув, – детально зупинився на ситуації довкола нелегальної заправки на вул. Гайовій пан Бойко.

Відчуваючи відсутність реального покарання, ділки нелегального паливного бізнесу повернулися на «насиджену» точку.
– Після Різдвяних свят, буквально через два тижні як “припинили діяльність” нелегальної АЗС, на тому ж місці знову почали продавати пальне. Якщо раніше це був металевий кіоск, у середині якого знаходились ємкості, то пізніше автобуси й інші транспортні засоби заправляли із фургона. А зараз це роблять у сусідньому боксі, – розповів економічний експерт і проілюстрував свої слова фотографіями.

«Частину громадського автопарку заправляють пересувні нелегальні АЗС»

Окрім стаціонарних, нелегально продають пальне і так звані пересувні АЗС.

– У Тернополі величезний автопарк громадського транспорту. За моєю інформацією, дуже багато перевізників ввечері, приїжджаючи зі зміни, заправляються безпосередньо в себе на стоянках, які є, скажімо, біля тролейбусного депо. Туди приїжджає пересувна нелегальна заправка, – повідомив Володимир Бойко й одразу проводить паралелі з тарифами, підвищення яких постійно вимагають місцеві перевізники.

– Перевізники говорять, що на тариф та їхні прибутки впливає вартість пального, та коли би їх попросили, щоб вони підтвердили свої видатки на пальне, більшість із них цього зробити не зможуть, тому що нелегальний продавець пального їм не надасть офіційних документів. А якщо документи якісь і будуть, то вони здебільшого підроблені, а це вже буде підстава для проведення детальніших перевірок контролюючими органами. Якщо ж вони покажуть, що заправляються, скажімо, на «Укрнафті» (одна з найдешевших заправок), UNP чи інших, пред’являть квитанції, договір тощо, то ці кошти можна враховувати при собівартості і далі за ними розраховувати тариф. Та вони не мають чим підтвердити, бо заправляються нелегально, тому й не можна вирахувати вартість прибутку і тарифу, не можуть подати нормальні документи для міської ради та управління транспорту для того, щоби цей тариф вираховувався і в подальшому затвердити, – розповідає експерт.

«Фермери кажуть, що купують солярку в оптовиків, а це суперечить законодавству»

Значні об’єми пального проходять за тіньовими схемами і в сільському господарстві. Сільські дороги руйнують зерновози та інша великогабаритна сільськогосподарська техніка. Щоби розбиті дороги ремонтувати – потрібні кошти, а таких у бюджетах місцевого рівня обмаль, бо є такі сільгоспвиробники (і їх чимало), які купують пальне у великих обсягах, з якого не сплачують акцизний податок.

Володимир Бойко провів простий розрахунок, щоби показати реальну ситуацію з кількістю використаного пального у с/г секторі.

– Спілкуючись із аграріями, ті розповіли, що затрати пального на гектар протягом  усього виробничого сезону становлять не менше 30 літрів. Статистика говорить, що в нашій області є близько одного мільйона гектар земель сільськогосподарського призначення. Відкидаємо деяку частину земель, які знаходяться в одноосібників і обробляються вручну або кіньми. Тобто для розрахунку беремо, і точно не помилимося, затрати 20 літрів на гектар. Цю цифру множимо на 1 млн. га земель і маємо приблизно 20 мільйонів літрів (або 20 тисяч тонн), які потрібно для того, щоби обробити весь земельний масив Тернопільської області. Головне управління статистики кожного місяця подає інформацію про кількість проданого пального. Скажімо, за квітень у загальному бензину та дизельного палива продали 4 тис. тонн,  середньостатистично за рік маємо 48 тисяч тонн. Але тільки 20 тисяч тонн мали би придбати с/г виробники і сплатити з нього акцизний податок, котрі займають невелику частку споживачів пального! Знову ж таки нестиковка. Фермери кажуть, що купують солярку в оптовиків. Але це знову ж таки нонсенс, тому що наше законодавство визначає два види торгівлі підакцизними товарами – оптова і роздрібна. Оптова – це купівля для подальшого продажу споживачам, роздрібна – купівля для споживання. Тобто коли фермер купив пальне як оптовик, то він його має тільки продати, а не споживати. Якщо він споживає, значить з того пального повинен сплатити акцизний податок, чого на практиці немає, – стверджує пан Володимир.

«Те, що мало бути доходом держави та громад, осідає в кишенях ділків»

За статистикою на Тернопільщині продовжують офіційно знижуватись обсяги продажу пального, і це при тому, що кількість транспортних засобів постійно збільшується.

– Згідно з офіційними даними, через мережі автозаправних станцій у квітні 2019 року продано 1 109,2 т бензину марки А-92 та 742,1 т бензину марки А-95. У порівнянні з квітнем минулого року це 87,3% та 84,6% відповідно. Дизельного палива у квітні цього року продано 2 134 т або 81,3% від реалізованого у квітні минулого року.
А це говорить про те, що зменшуються відрахування податків до державного бюджету та акцизу до місцевих бюджетів. Те, що мало бути доходом держави та громад Тернопільської області, осідає в кишенях ділків. Імовірно, це відбувається на взаємовигідних умовах для чиновників, правоохоронців і фіскалів. Усі знають, що в області діє мережа нелегальних АЗС, через які реалізовується пальне в обхід будь-яких дозволів та податків, порушуються норми екологічної та пожежної безпеки, земельні ділянки використовуються не за цільовим призначенням, але цього ніхто не хоче бачити. Голів обласних адміністрацій за останніх 10 років точно це питання не цікавило, всі дуже знають, як поділити гроші, куди їх витратити, а як їх акумулювати, заробити – не цікавить нікого! – підсумовує Володимир Бойко.

Віталій Попович

Джерело: Тижневик “Номер один”