Розглядаючи стару Теребовлю. Ярослав Ярошевський зібрав півтисячі давніх фото свого міста

«В Інтернеті й, зокрема, мережі Facebook дуже часто поширюють старі фото Теребовлі. Проте у підписах до світлин не рідко допускають помилки. Бувало, світлину 1955 року підписували 1905 роком. Але ж старі фото — це частина історії, а її не варто перекручувати. Всі фото, які я знаходив у мережі, завантажував, проте через якийсь час сам почав забувати, якого року та чи інша знимка, хто її автор. Так виникла думка систематизувати все знайдене, але не тільки у себе на ноутбуці, а так, аби це бачили і могли знайти інші. Схильність систематизувати інформацію в мене, напевно, від дідуся, котрий викладав в училищі бібліотечну справу та любив, щоби все було розкладене по поличках. Так одного різдвяного вечора з’явився сайт «Старе фото Теребовлі та околиць», — розповідає Ярослав Ярошевський із Теребовлі. Мій співрозмовник — волонтер-картограф, громадський активіст, засновник сайту-архіву «Старе фото Теребовлі та околиць».

Наша розмова зав’язалася навколо цього сайту. Та принагідно зазначу, що пан Ярослав бере участь у багатьох проектах як засновник і розробник. Серед них: «Цікаві пам’ятники України» (очікує перезапуску в новому форматі), «Технічні пам’ятники України» (очікує перезапуску в новому форматі), «Карта залізничних станцій», «Неофіційна довідка українською для Картограф Google» (підтримку проекту припинили у зв’язку із закриттям проекту в березні 2017 року),  «Карта пам’ятників Шевченку», «Карта покинутих костелів», «Геопростір України. Карти і все про карти в Україні», «Віртуальна подорож Тернопіллям».

— Що цікавить вас у минулому міста: люди, події, архітектура, побут, уклад життя етс.

— Спочатку мене цікавило саме місто: його краєвиди, окремі будівлі, те, який вигляд вони мали 50, 100 чи ще більше років тому. Так і створив перший варіант сайту — карту із прив’язаними до неї світлинами-точками. Нині мене цікавлять і жителі міста, тому особливу увагу приділяю фотографіям, де добре видно людей. Збираю такі фото і сторічної давності, й, наприклад, шкільні фото за останні 20-60 років.

— Яка буда відправна фотографія проекту?

— Це, напевно, кілька чудових знимок кінця позаминулого століття з Національної бібліотеки Польщі, які доступні на сайті polona.pl. Частину цих фото зроблено на альбуміновому папері. Це, можна сказати, магічна технологія, яка дає дуже високу деталізацію на світлинах невеликого розміру. І це додає ще більшої цікавості.

— Чому саме фото? Адже можна занурюватися у минуле з предметів побуту, мап, розповідей старожилів, мемуарів… 

— Предмети побуту дають знання тільки про частину минулого, а світлини дають розуміння, яким було місто, чим і як воно жило. Старі світлини це той факт, проти якого, як кажуть, не попреш. До речі, старі мапи часто дуже допомагають у дослідженні старих світлин.

Найстарше фото Теребовлі. 1865 рік.

— Звернула увагу, що в ФБ-групі зазначено часовий проміжок «1860 до 2000» – це той відтинок, який вас цікавить, чи той, який найоптимальніший для збору?

— Це дуже умовні рамки, які використані швидше для логотипу та опису. 1860 – приблизний рік появи фотографії в наших околицях (винайдення фото 1839, перше відоме фото Теребовлі – 1865). Орієнтовно у 2000 році з’явилася масова цифрова фотографія, таких фотографій багато, а історичної цінності у них мало.

— Чи є у вас пріоритети для збору фото? Приміром, куди сягають околиці Теребовлі?

— Багато цікавого було не тільки в Теребовлі, а й в навколишніх селах. Чого вартий графський палац у селі Сороцьке, який тепер можна побачити тільки на старих світлинах. Зараз «околиці» Теребовлі фактично обмежуються Теребовлянським районом, а зацікавлення виходять далеко за його межі та й області загалом.

Палац графа Баворовського в селі Сороцьке. Фото німецького офіцера Карла Мюлллера.

— Прочитала, що сайт діє рік, і за той час ви зібрали 500 унікальних знимок. Цікаво, власне в чім їхня унікальність?

— П’ятсот — дуже приблизне число. Зараз на карті майже 470 світлин і ще кілька десятків у статтях, до них просто не вдалося визначити точне розташування місця зйомки.

Унікальність їх не у тому, рідкість чи диковина, а просто одне оригінальне фото. Багато світлин є в різних варіаціях, трохи обрізані, з іншими відтінками, але в реальності це одне вихідне фото. Тому на сайті вони подаються не як різні світлини, а одна, унікальна світлина.

— Як ви шукаєте старі фото? Чи правильно я розумію, що частина з них віднайдена на різних інтернет-ресурсах?
— Фактично майже всі фото, що є на сайті, з різних інтернет-джерел. У Польщі та Австрії зараз оцифровують дуже багато фотографій та документів часів Першої Світової війни та викладають їх у публічний доступ. Це просто неймовірний пласт інформації. Так, зовсім недавно у Національній бібліотеці Польщі виклали у публічний доступ колекцію листівок Васильковського. А це більше 30 листівок і велика їх частину в мережі з’явилась вперше. Робота з приватними альбомами та музейними збірками ще попереду.

— А як часто трапляється, що листівки потрапляють від людей з їхніх сімейних альбомів. Наскільки активні у проекті теребовлянці?

— Люди у нас дуже неохоче діляться своїми світлинами. Хтось радикально, кажучи: «То моє, нікому не дам», хтось не хоче витрачати свого часу, комусь не цікаво, а хтось думає, що хочу забрати у них фото. Ні, мене цікавлять тільки цифрові копії фотографій. Зо два десятки фото з приватних альбомів користувачі завантажили на сайт самі. Було кілька людей, яким це було цікаво і вони телефонували та приносили на флешках свої надбання. Але я не дуже активно закликав ділитися своїми фотографіями. Найцікавіше фото, яке завантажили користувачі з власних альбомів, — зроблене 1954 року, на ньому зафіксовано процес руйнування веж-дзвіниць костелу. Хочу трохи переробити сайт, щоб можна було зручно додати фото без прив’язки до карти. Тоді й почнемо активніше збирати фотографії разом із Туристично-інформаційним центром та Музеєм-майстернею.

— Можливо, розкажете про кілька поштівок, які спонукають подивитися на Теребовлю по-іншому чи зауважити те, що мешкаючи у ній, випадає з фокусу?

— Багато людей уже знають, якими колись були ратуша, костели, мости. Але найцікавіше дізнаватись про роки побудови чи зникнення тих чи інших споруд. Російські війська в Першу Світову війну спалили магістрат із міським архівом, тому про багато фактів та дат ми дізнаємось зі спогадів жителів і світлин. Ось, наприклад, цікава історія останніх днів. Рік-півтора тому в мережу виклали фото з військових архівів часів Першої світової війни. Саме за цими світлинами ми й дізнались, що в Теребовлі в 1917 році були підірвані всі мости та віадуки. Про це не знали навіть автори книжки про Теребовлю, написаної в 1990-их роках. Вони писали, що «середній» (нині —  автомобільний міст), збудовано у 1930-их роках. Але на основі фото та листівок можна припустити, що його збудували приблизно в 1905-1910 роках. В 1917 російські війська підірвали одну частину мосту, а відновили її тільки наприкінці 1920-их, про що свідчить вибита дата під ним. Саме вона й збила з пантелику істориків. А старих фото, на яких було б видно підірваний міст, у них тоді просто не було. Це тепер є такі фантастичні штуки як публічні цифрові архіви. Така ж історія з ратушею. Точних дат не збереглося, але на поштівках зі штемпелями бачимо, що вежа ратуші з’являється 1901 року. В 1917-му вона згоріла, а відбудували її аж наприкінці 1930-их. Але найцікавіше — фото 1902 року, на якому видно старий великий ринок і ще багато прикметних будівель. У високій якості ця світлина в мережі не з’являлась, але в одній галереї знайшлося кілька фрагментів цього фото високої якості. Так і з’явився колаж, який вже переріс у ціле історичне дослідження.

Світлина 1902 року з фрагментів високої якості.

— Теребовлі теж не пощастило з тим, аби до нас дійшли всі архітектурі лігуміни й марципани. Цікаво було б дізнатися, чи є вас об’єкти, за якими найбільше бануєте.

— Напевно, найбільшими втратами архітектурних родзинок були ратуша 1900-1917 років, графський палац у Сороцьку та вежі-дзвіниці костелу Петра і Павла

— На останок. Чого вас вчить проект «Старі фото Теребовлі»?

— Історію треба знати, вивчати та поважати. Найголовніше у цьому захопленні старими світлинами та їх колекціонуванням, це ті подяки від теребовлянців, які живуть у місті, й тих, котрі мешкають далеко на чужині. Приємно, коли історики чи дослідники старих подій чи звичаїв запитують про деталі світлин. Приємно дивитись, як старші люди згадували щось зі свого життя, розглядаючи фото на виставці, яку ми проводили за ініціативою бібліотеки у парку Шевченка в Теребовлі. Приємно було бачити, як вчителі цілими класами приводили дітей доторкнутись до історії рідного міста.

Дякую усім дописувачам сайту, Туристично-інформаційному центру Теребовлі, Теребовлянській міській раді та Теребовлянській княжій книгозбірні за підтримку та цікавість до проекту.

Запитувала Анна Золотнюк.