Олег Шупляк з Бережан створив картину з потрійним змістом

Викладач Бережанської художньої школи, член Націо­нальної спілки художників України Олег Шупляк уже двадцять років малює картини з подвійним змістом. А недавно створив унікальне, єдине в своєму роді полотно з… потрійним змістом – “Наша дума, наша пісня…”

Картина нагадує традиційний український пейзаж. На схилі пагорба під сухою вербою сидить старенький кобзар, вдалині розкинулось старосвітнє село, долиною поміж пагорбами стелиться туман. На перший погляд здається – пейзаж як пейзаж. І нічого дивного тут не було б, якби не хитромудра ілюзія, в результаті якої старі стріхи та дерев’яна церква не явили б нам образ Івана Франка, а персонажі другого плану – Лукаш і Мавка – портрет Лесі Українки. Та й на тому магія картини не закінчується – всі ці дивовижні самі по собі ілюзії є лише фрагментами єдиного цілого – лику нашого геніального поета Тараса Шевченка. Три величні постаті наших Титанів Слова доповнює зримо-незрима подоба русалки Дністрової (на вшанування будителя України-Русі, просвітителя Маркіяна Шашкевича, 200-ліття якого відзначатимемо цьогоріч). А всі разом вони творять пафосний та величний символ духу української нації. Містика картини настільки потужна, що варто хоч раз вдумливо вглянутися – і вона залишиться в пам’яті назавжди.

– Картини з подвійним змістом, – каже автор, – не є чимось абсолютно новим. Але оригінальних схем, за якими вони створені, ще менше. А роботи, які помимо самої ілюзії несли б у собі ще й смислове навантаження, відповідне до зображуваного, а також мали б більш-менш пристойний художній рівень, можна порахувати на пальцях. Класиком цього жанру прийнято вважати Сальвадора Далі. Геніальний Сальвадор досить часто використовував такі прийоми у своїх полотнах з подвійним змістом. Але я спробував, вибачте за ще один каламбур, піти далі за Далі, – посміхається художник, – я створив картину з потрійним змістом. Лише в одній своїй роботі “Лице смерті” Сальвадор Далі намагався втілити цей прийом. Але там застосована досить проста схема – повторення одного й того ж об’єкта (черепа). У моїй же картині всі складові різні, немає повтору. Тому якщо хтось представить мені роботу, де застосовано такий же прийом, як і в мене (три­кратна ілюзія), – я з радістю подарую йому свою картину.

– Пане Олеже, як довго Ви працювали над цією роботою?

– Власне над самою картиною “Наша дума, наша пісня…” я працював відносно недовго, але матеріали для неї підзбирував упродовж двадцяти років. Її складено з моїх попередніх праць. Першу картину з подвійним змістом – “Портрет Шевченка” – я намалював у 1991 році. Вона й стала основою. У мене є ціла серія таких полотен. Деякі можна побачити на моїй сторінці в інтернеті (http://arts.in.ua/artists/MrOlik/f/9129/). У цих роботах для мене важливо досягти гра­ничної ясності та повноцінності обох “змістів” – як за логікою, так і за формою зображеного. Наприклад, я не користуюсь методом, який застосовували славнозвісний Ар­чімбольдо та його послідовники – вони створюють портрети, накопичуючи купу різних предметів, фруктів, морепродуктів тощо. Я вважаю: чим простіша   формула ілюзії, тим вона чистіша й унікальніша. Як у математиці чи хімії. Тому намагаюсь уникати надуманих деталей, щоб картина сприймалася природно, незалежно від закладеного у ній під­тексту. Також для мене є важливим застосувати власні, унікальні схеми та прийоми, які не використовувались ніким раніше. Якщо ж окрім змісту в роботу вдається внести якусь долю доброго гумору – тоді я особливо радію.

– Чи важко створювати такі оригінальні, непередбачувані картини-каламбури?

– Взагалі-то, зі­знаюсь чесно, я рідко звертаюся до цього  жанру. В основному працюю в постмодерно­вому напрямку, а це – абстракції, символічні композиції. Іноді повертаюсь до традиційного реалістичного пейзажу. А ідеї картин із подвійним змістом приходять час від часу якось самі по собі, ніби ззовні, чи, може, навпаки – з глибини підсвідомості. Мені лишається тільки їх творчо “мате­ріа­лі­зу­ва­ти”.

Тетяна БІДЗІЛЯ, «Бережанське віче»