Коли Кременець був центром фотомистецтва Волині: тогочасні світлини

Головним осередком розвитку фотомистецтва на Волині в міжвоєнні часи був Кременець, точніше Кременецький ліцей.

У 1929 р. у Кременці вперше організовано загальнопольську фотографічну виставку, яка завдяки допомозі батька польської фотографії Яна Булгака та відомого львівського фотографа Яна Ноймана пройшла на високому рівні. У ній брали участь найвидатніші майстри польської фотографії. Ця виставка стала поштовхом для розвитку фотографічного руху у кременецькому середовищі. Про це пише українсько-польський двотижневик “Волинський монітор”, ілюструючи публікацію рідкісними світлинами.

Серед видатних фотохудожників, пов’язаних із Кременцем, варто згадати Станіслава Шейбала. Він народився в Самборі в 1891 р., навчався в Академії образотворчого мистецтва в Кракові, а згодом у Празі, де працював у фотографічному закладі Ноймана. Під час Першої світової війни служив в австро-угорській армії, де теж займався фотографією.

Костел у Кременці. Фото Станіслава Шейбала

У 1927 р. Станіслав Шейбал переїхав до Кременця, а в 1928 р. створив фотографічну майстерню учнів Кременецького ліцею. Це був один із багатьох гуртків, які учні могли обрати відповідно до своїх вподобань. У ліцеї діяли столярний, кравецький та радіотехнічний гуртки, а також гуртки обробки металу і домашнього господарства. Фотографічний гурток мав цілком інший характер. Поряд із навчанням практично-технічного напрямку, основною його метою було передусім художнє й естетичне виховання. Майстерня отримала велике приміщення й достатню матеріально-технічну базу. В майстерні-фотостудії під наглядом досвідченого керівника працювали кілька десятків учнів. Багато з них, як пізніше згадував сам Шейбал («Wspomnienia. 1891–1970». Краків–Вроцлав, 1984), досягнули рівня, який дозволяв відправляти їхні роботи на державні й міжнародні фотовиставки. В деяких класах ліцею впровадили фотографію як обов’язковий предмет. Тоді кількість учнів, які відвідували фотомайстерню, значно зросла.

Під час занять у Кременецькому ліцеї. Фото шкільної фотостудії Кременецького ліцею

На уроці фізичного виховання у Кременецькому ліцеї. Фото шкільної фотостудії Кременецького ліцею

Для того, щоби поширити й поглибити педагогічну діяльність у сфері фотографії, в межах Кременецького ліцею розробили проект школи художньої фотографії, призначеної для талановитої молоді. Опрацьована Шейбалом організаційна концепція школи передбачала широкий діапазон художніх предметів і відповідала концепції виховання мистецтвом, головна роль у якому відводилася фотографії. Але через бюрократію в керівництві освіти цей проект не вдалося реалізувати до кінця.

Станіслав Шейбал згадував, що діяльність фотографічної студії учнів ліцею та її досягнення викликали живий інтерес серед кременецької громадськості й туристів. Останні часто купували фотографії учнів, що приносило непогані доходи, особливо важливо це було для учнів із незаможних сімей. Багато вихованців фотостудії Кременецького ліцею згодом стали професійними фотографами.

Будинок у Кременці. Фото шкільної фотостудії Кременецького ліцею

Сільська вулиця на Волині. Фото шкільної фотостудії Кременецького ліцею

Планер Волинської школи планеристів у Кременці. Фото шкільної фотостудії Кременецького ліцею

Кременець. Старий міщанський будинок. Листівка з фотографією, виконаною в шкільній фотостудії Кременецького ліцею

Однією з надзвичайно популярних фотографій Станіслава Шейбала того часу була зроблена ним у 1930-х роках світлина під назвою «Легенда про гору Бони», на якій зображено відьму, що летить на мітлі. Фото мало величезний успіх на різних фотовиставках, зокрема закордонних. Воно було представлене навіть у США та Японії. У відьму тоді перевтілився один з учнів шкільної фотостудії Кременецького ліцею, який одягнув халат своєї матері.

Легенда про гору Бони. Поштова листівка. 1930-ті рр. Фото Станіслава Шейбала

З ініціативи Станіслава Шейбала в 1930 р. було створено Фотографічне товариство в Кременці. Із 25 членів на початку воно розрослося до 40. В основному це були викладачі ліцею, а також аматори з різних сфер суспільства. Товариство знаходилося в приміщенні фотостудії ліцею й тісно з нею співпрацювало. Крім навчання членів товариства фотомистецтва, воно популяризувало фотографію серед місцевих мешканців. Значною мірою цьому допомагали тематичні статті, які публікувалися в часописі «Życie Krzemienieckie». Станіслав Шейбал був співзасновником і редактором цього журналу, створеного в 1931 р. Видання виходило спочатку щомісяця, а потім двічі на місяць.

Із розвитком фотографічного руху в Кременці Станіслав Шейбал запросив 1937 р. до співпраці учня Яна Булгака Генрика Германовича (народився 20 листопада 1912 р. у Вільні, помер 31 травня 1992 р. у Кракові). Германович на той час був фотографом-початківцем, проте дуже талановитим. У Кременець його запросили як інструктора для молоді. Після його прибуття до міста фотографічний рух почав ще стрімкіше розвиватися. Шейбал характеризував Германовича як талановитого фотографа, що мав незвичайну художню чутливість і творчу винахідливість, а також непогані організаційні здібності. У потужному розвитку Фотографічного товариства в кінці 1930-х років була значна заслуга Генрика Германовича. Потрібно теж додати, що поряд із Людвігом Гроновським та Станіславом Шейбалом він був одним із трьох найвидатніших фотохудожників, чия творчість безпосередньо пов’язана з Волинню.

Старий будинок у Кременці. Фото Генрика Германовича

Волинська церква. Фото Генрика Германовича

Дерев’яний костел на Волині. Фото Генрика Германовича

Богоявленський собор в Острозі. Фото Генрика Германовича

Серед найбільш активних членів Фотографічного товариства в Кременці варто відзначити згаданого вище видатного фотографа Людвіга Гроновського, який із 1930 р. працював викладачем креслення й алгебри в Кременецькому ліцеї. Його стараннями у Кременці 1933 р. з’явилася планерна школа, де навчалася, зокрема, Ядвіга Пілсудська, дочка Юзефа Пілсудського. На жаль, більшість фотографій Людвіга Гроновського та Станіслава Шейбала було знищено в роки Другої світової війни.

У післявоєнний час фотографічний рух у Кременці не згас, про що свідчить організована там у грудні 1969 р. виставка художньої фотографії «Мальовничий Кременець». Серед українських фотографів, мешканців Кременця, на ній були представлені роботи видатних кременецьких фотохудожників довоєнного часу Генрика Германовича та Станіслава Шейбала.

Віктор ЛІТЕВЧУК, “Волинський монітор”.