Локомобілі в Бережанах, або чим ремонтували дороги понад 100 років тому
Мобільні машини на паровій тязі у кінці ХІХ на початку ХХ століття були справжніми рятівниками. Їх можна було побачити в сільському господарстві, при ремонті доріг, розгортанні снігу, а також у промисловості. В часи Великої війни подібні машини використовували в ролі тягачів для важких калібрів артилерії. Іншими словами, локомобіль – універсальний солдат, гібрид потяга та трактора.
Спогад про локомобілі в нашому місті зберігся на кількох фотознімках часів Першої світової, зроблених на мосту вулиці Колійової (Івана Франка). Тут бачимо дуже цікаву модифікацію цього транспортного засобу, адаптованого до ущільнення й ремонту дорожнього покриття. Враховуючи масу до 15 тонн, подібна адаптація під ремонтно-дорожні потреби є оптимальною.
Така техніка потребувала неабиякої підготовки персоналу. Необхідно було слідкувати за заправкою води, вугілля, тиском пари. Основний робочий бак локомобіля в середньому вміщував до 300 літрів води, а середній розхід води на годину праці цього «монстра» – 62,5 літра. За цю ж одиницю часу при обслуговуванні котла спалювали до 50 кг вугілля. Все залежало від рельєфності й інтенсивності темпів роботи. Проте в разі дефіциту цього пального траплялись випадки дозаправки будь-якою деревиною чи навіть соломою. Це позначалось на потужності й іноді навіть шкодило системі локомобіля. Маневрування відбувалося за допомогою ланцюгової тяги та зубчатих валів.
Від опадів платформу водія захищав гофрований дашок, праворуч і ліворуч платформи містилась скриня з запасами вугілля, а також резервний водяний бак із насосом, який при потребі підкачував воду до основного бака.
Щодо швидкості пересування, то свою масу машина могла розганяти до 30 км/год. Та локомобіль, що зображений на наших фото, рухався із меншою швидкістю – лиш 10 км/год, і це при двох робочих передачах. За потреби механік перемикав оберти в іншу сторону та міг керувати машиною заднім ходом. При гальмуванні збавлявся тиск пари на поршні й використовувалось ручне гальмо коліс.
Рушієм локомобіля був жаротрубний котел, потужність якого могла коливатися від якості напалювання перед роботою та вмінь самого водія. Тиск пари приводив у рух колеса за допомогою механічно-поршневого вузла на два циліндри та масивного колеса-шківа. Ще до Першої світової подібні локомобілі для ремонту доріг володіли потужністю до 40 кінських сил. Про комфорт такої техніки не може й бути мови, адже практично всі операції із керування виконувалися винятково стоячи й у високому темпі.
Локомобілі – ще одна із сторінок повсякденної історії, яка переконує, що слід берегти місто й пам’ять про його минуле.
Ідея: Музичка М. (Михайло Музичка)
Ред. Хоптяк І.
Коментарі вимкнені.