У Підгайцях є найдавніше єврейське поховання на території України

Історія єврейського та українського народів – це історія боротьби за власну незалежність, державу й віру. Представники цих національностей з кінця XIV і до середини XX ст., тобто впродовж 500 років (вдумайся у цю цифру, читачу!) проживали на території Східної Галичини, будуючи міста, примножуючи самобутню культуру, протягом 300 років спільно захищаючи свою землю від татарських орд. Саме історію єврейської общини у Підгайцях досліджували члени експедиції, яка нещодавно завершилася і зробила чимало цікавих відкриттів, – пише ТП.

Головним об’єктом двотижневої міжнародної науково-дослідницької експедиції став кіркут (єврейський цвинтар), який жителі Підгайців називають окописко.
Чим же зацікавило старовинне поховання 15 студентів з Єрусалимського (Ізраїль), Санкт-Петербурзького та Російського гуманітарного університетів (м. Москва, Росія). Керівник групи – доктор історичних наук, професор Єрусалимського університету Борис Хаймович розповів, що члени експедиції вивчали кожну мацеву (пам’ятник) цвинтаря.
Тут слід відразу ж відзначити, що підгаєцький кіркут – історична пам’ятка міжнародного значення – одне з найдавніших єврейських поховань на території України, що найбільш збереглося. У 1926 році експедиція польських науковців Януша і Чоловського зафіксувала на Підгаєцькому єврейському кладовищі (кіркуті) надгробний камінь – мацеву, датовану 1420 роком. Проте цей факт був зафіксований ще раніше – його опис ми знаходимо у книзі М. Нєдвєскі “Powiat Podhajecki pod wzgledem geograficznym, statystycznym і historycznym z dotoczeniem mapy”, виданій у Станіславі (сучасний Івано-Франківськ) в 1896 році. На жаль, цей пам’ятник до наших днів не зберігся. Але сам по собі даний факт є доказом того, що станом на 1420 рік євреї вже ховали своїх одновірців на власному кладовищі, тобто підгаєцька іудейська громада володіла одним із головних своїх атрибутів – кіркутом. Відповідно поодинокі поселення євреїв у Підгайцях могли відбутися значно раніше. Можна припустити і більш раннє оформлення іудеїв у громаду, хоча документального підтвердження цьому немає.
Також, забігаючи наперед, скажемо ще й таке: експедиція професора Бориса Хаймовича зафіксувала, що станом на 2011 рік найстаріша з мацев підгаєцького єврейського цвинтаря датується 1599 роком. Від себе також можна додати ще і такий факт: таких мацев XVII-XIX століть, які є на підгаєцькому іудейському кладовищі, немає більше ніде у світі, окрім Месопотамії та Італії…
Вже завершуючи роботу над цим дописом, ми порахували за потрібне оприлюднити ще один дуже цікавий історичний факт. Автори Грейц і Дубнов стверджують: „У 1667 році Підгайці були місцем бойових дій, де польська армія під проводом польового командира і короля Яна ІІІ Собеського розгромили 30000-не військо козаків і татарів (під командуванням Петра Дорошенка – авт.). Козацько-татарська блокада була розбита і резиденти (оборонці – авт.) міста не тільки ліквідували можливість повторних нападів, а й разом з міськими євреями грабували загарбників, викрадаючи вночі десятки коней з татарського табору. Дане свідчення про залучення місцевих євреїв у боротьбу проти татар описане в хроніці Броніслава Заморського”. З цього свідчення ми можемо зробити висновки, що члени підгаєцької іудейської громади не тільки сприяли зміцненню оборонних можливостей міста (синагога оборонного типу була збудована біля стратегічно важливої в оборонному плані Галицької брами), а й брали безпосередню участь у бойових діях проти зовнішнього ворога…
Деякі студенти, а також Борис Хаймович – не вперше у Підгайцях. У середині 90-х вони вже були з таким самим візитом. Цього ж року дослідники вивчили у деталях кожну мацеву (форму, об’єм, шрифт, текст і візерунок), склали план поховань та провели геодезичну зйомку. Весь зібраний матеріал згруповується, укладається у відповідний текст і буде розміщений у мережі Інтернет з метою надання можливості кожному жителю Ізраїлю віднайти своїх рідних.
Керівник експедиції Борис Хаймович розповів, що ці дослідження дали дуже багато цінної історичної інформації. Наприклад, у XVII-XIX ст. у Підгайцях жили відомі равини, імена яких зустрічаються у Лондоні, Стокгольмі та інших країнах Європи і світу. Від себе наведемо такий приклад: на підгаєцькому кіркуті похований відомий рабин й автор багатьох фундаментальних праць з теорії іудаїзму Беньямін Аарон бен Абрам Сольник, бо поряд із залишками вхідних воріт знаходиться масивна плита у формі саркофага. На ній напис: “Цей пам’ятник і знак Великому Гаону, похованому тут. Всі пам’ятники на цвинтарі відреставровані і встановлені місцевим похоронним братс¬твом. 5691 рік (1931р.)”. Це і є могила Беньяміна Аарона Сольника.
Навіть серед самих євреїв про їх підгаєцьких одновірців ходили майже легенди: „Zydzi podhajeccy slyna ze sprytu do handlu i nieuczсiwosci” – „Євреї підгаєцькі відомі своїм розумом до гендлю і непоштивості”…
Але наші сучасні реалії доказують, що до історії народу, який впродовж п’яти століть жив поруч з нами і всіляко прилучився до розвитку міста, у нас своє, специфічне відношення. Бо у нас “комусь шось сі розходит”. Зразу ж з’явилися відповідні служби з «не дуже мудрими» запитаннями: хто такі? чому? звідки? Як в анекдоті: «Чи не москалі бува?» Хоча групою у відповідні терміни були подані певні документи до міської мерії.
Зрештою, із представників тих служб ніхто і ніколи того цвинтаря не доглядав, не облагороджував, не чистив, не обгороджував. Корови й кози “косили” траву, завдяки чому він не заріс непролазними хащами.
Вже неодноразово від євреїв, які в силу різних причин були у нас, ми чули: “Ви, українці, шануєте тільки свої, християнські святині, доглядаєте тільки свої кладовища”. Виходить так, що наше – то добре, а люди іншої національності і пам’ять про них, напевно, до таких не належать. Ми ж забуваємо доволі просту річ: євреї складали значну частину населення Підгайців, жили тут не одне століття. І невідомо, як склалась би їх доля і доля Підгайців у цілому, якби не війна 1941-45 рр., а особливо відношення фашистів до «єврейського питання». Не слід також випускати з уваги факт, що Тернопільщина в цілому та й Підгайці зокрема подарували світовій спільноті багато відомих людей…
Отож історію треба пам’ятати, її потрібно берегти та шанувати. І у великій мірі це залежить від об’єднаних зусиль як місцевої громади, так і влади.
– Щоб зберегти історичну пам’ять майбутнім поколінням, вкрай потрібно у Підгайцях утворення історико-архітектурного заповідника. Це, по-перше, дозволило б створити додаткові робочі місця, а, по-друге, і що найголовніше, змінився б сам статус міста. Для прикладу, можна порівняти, з тими ж нашими сусідами бережанцями, – зазначила заступник голови Підгаєцької районної ради Наталя Кравченко