Однойменні села Тернопілля: як з-поміж чотирьох Зеленів, п’яти Волиць, шістьох Новосілок віднайти найцікавіші

Турист ризикує залипнути в павутині однойменних, подвійних, потрійних сіл, а особливо, якщо його авто кероване хитрим джіпіесом.

Друже! Ось тобі текст-інструкція, як на карті Тернопільської області з-поміж чотирьох Зеленів, п’яти Волиць, цілих шістьох Новосілок віднайти найцікавіші.

 Сміливо плутайте Монастирки Борщівського і Бучацького районів!

У Монастирку Бо вас чекає скельний монастир над заплавою річки Серет, Монастирку Бу – руїни барвистого оборонного монастиря над річкою Стрипа.

Монастирок Борщівського:

 

і Бучацького районів

і Бучацького районів

Голігради vs. Горигляди

Голігради – село над Касперівським водосховищем. На високому правому березі –

Сад каміння, всіяний брилами пісковика. Село славне своїми археологічними пам’ятками ранної залізної доби, на його честь названа ціла половина ґава-голіградської культури.

Милуватися пейзажами Горигляд Монастириського району можна з потойбічного (відносно Дністра) села Одаїв, відомого комплексом карстових печер та місцем гніздування парапланеристів.  

ГоРИгляди.
ГоЛІгради

Таку ж “потойбічну” ситуацію маємо із Заліщиками – щоб вздріти відомий всім ефект “місто в петлі”, мусово дертися над прірвою біля села Хрещатик на буковинський берег. Остерігайтесь, щоб підступний джпс не привів вас до дублікату Заліщиків – однойменного села у Бучацькому районі.

дністерський зашморг на заліщицькій шиї

пейзаж Заліщиків Бучацького району

Печерна плутанина

 печера Млинкив Заліссі Чортківського району. Її не є в селі Млинки Бучацького району. Невдалою буде спроба знайти цю печеру і в с.Залісся Борщівського району, навіть незважаючи на те, що збігаються базові прикмети  – “печерний” район, поруч  кінцева станція дизелю “Тернопіль-Іване-Пусте”, а в найближчому до Залісся селі Збручанське навіть знайдеться ґрота із надихаючою назвою Цапова дюра (254 м.).

кристали в печері Млинки
печера Цапова дюра

Королівка

Найбільшу-у-світі-гіпсову-печеру – Оптимістичну (254 км) неможливо знайти в Королівці Заліщицького району. Лабіринти Оптимістичною розгорнулися під Борщівським районом, так що Млинки не влізаються.

печера Оптимістична.

Можна сплутати с. Угринь (де однойменна карстова печера) з с. Угриньківці, де є руїни костелу 1902 р.

печера Угриньська
руїни костелу в Угриньківцях

печера Озерна- ОзернА- Озеряни (2 шт).

Озеряни Борщівського району, костел св. Анни, середина XIX ст.

В Озерянах Бучацького району, з вартого уваги туриста – поворот на село Переволока, де є травертинова скеля і джерело смачної води.

В ОзернІй під Тернополем – смачна оперативна наїдальня.

травертинова скеля в с. Переволока
печера Озерна Борщівського району

Назва с.Збручанське до перейменування – Новосілка (наразі Новосілок в Тернопільській області залишилося всього шість штук). З атракцій у Збручанському-Новосілці (окрім печери Цапова дюра) – найдавніший храм Тернопілля, з другої половини XIV ст.

Збручанське-Новосілка, двері в церкву святого Миколая XIV ст.

Храм  – жертва  численних ремонтів, цікавіша для туриста Новосілка (з приставкою “Костюкова”) є у  Заліщицькому районі. Тут – мавзолей родини Шелінських у стані тотальної руїни, а ще майже розпарканена огнєм і мєчем “вежа Володийовського” (один із персонажів роману Генрика Сенкевича “Огнєм і мєчєм”).

Новосілка. Мавзолей Шелінських (1856 р.),
“вежа Володийовського

Ще одна прикраса Новосілки-Костюкової  – скульптурна група борців за українську незалежність. Майже ідентичний кенотаф – у селі Саджавка на Прикарпатті, між Коломиєю та Делятином на Прикарпатті.

Новосілка Борщівського
Саджавка Надвірнянського районів.

Долина Чортківського району водночас є тезкою і Долини-райцентру Прикарпаття, і села Долина Тлумацького району, де збереглася дерев’яна Церква Покрови Пр. Богородиці, 1882.

Втім, у від Долини Чортківського району крайнього села селі Стара Ягільниця – дерев’яна церква Церква Введення в Храм Пр. Богородиці, 1794!

церква в Долині Тлумацького
Старій Ягільниці Чортківського району

Мало того, у Теребовлянському районі +1 Долина,  де збереглися залишки замку та Троїцький костел (зараз тут церква УАПЦ) XVII ст.

Історична назва села – Янів, на честь Яна Гольського, брата Станіслава Гольського, фундатора костелу свого імені (св.Станіслава, 1619) в Чорткові. Первинно храми були дуже подібні, храм в Долині якраз цікавий тим, що ми можемо побачити, як би чортківський костел виглядав, якби не був перебудований на початку XX ст.

Долина, Троїцький костел у 1611-34 рр
Чортків, костел св. Станіслава, 1619.

Мімікрія під Прикарпаття

Косів Чортківського району дещо поступається природніми ландшафтами Косову на Прикарпатті:

вгадайте, де який Косів.

“Дівочі сльози”

Якихось 10 км  від Долини-над-Дністром – “Дівочі сльози”, водоспад на скелі.

Але так само, “Дівочими слізьми”, називається:

– природний об’єкт неподалік Джуринського водоспаду на Тернопіллі;

– джерело нижче с. Коропець;

– водоспад біля Яремчі. Думаю, Дівочих сліз значно більше; коли Kazka писала в свій плаксивий хіт, знала, що робила.

Дівочі Сльози біля с. Ісаків
біля Яремчі
“Дівочі сльзи” біля Джуринського водоспаду
над Дністром нижче Коропця

Від “Дівочих сліз” Тлумацького району 10 км нижче течією Дністра в с.Раковець – руїни замку XVII ст.

А на Тернопіллі є цілих дві штуки Раковця! У тому, що в  Збаразькому районі – синя-синя дерев’яна церква пресвятої Трійці, 1870:

руїни Раковецького замку
церква не в тому Раковці

А львів’яни обов’язково згадають про файне джерело під Львовом в с.Раковець, де не один набирає воду, щоб не пити кранівки.

*

Рогачин – Бережанського району – зовсім поруч райцентру Прикарпаття – Рогатина.

Рогачину підпорядковано с. Волиця, яке можна переплутати, окрім інших чотирьох Волиць на Тернопіллі, із Волицею Гусятинського району; за легендою, під шаром бляхи там переховується дерев’яна церква святої Ганни (1750 р.) (більше тут)

архітектура Рогатина
і підпорядкованої Рогачину Волиці

Після того, як Річ Посполита в 1772 р. поділилася об річку Збруч, побережні села подробилися на однойменні, кожне на своєму березі.

На Дністрі з таких подвійних сіл – хіба Хмелева. В правобережній Хмелевій є готель;  базуючись тут, в 2011 ДахаБраха записала свій альбом “Хмелева project”.

пейзаж Хмелевої
Берем’яни. Дністер з Червоної гори

Мімікрія Прикарпаття під нас

Сусіднє Хмелевій село – Берем’яни Бучацького району –  має Берем’яни-двійника в Коломийському районі. Там же – Підгайчики, на Тернопіллі ж їх цілих два, із них цікаве туристу –  в Теребовлянському районі:

Підгайчики, палац графів Козібродських.
Церква Воздвиження Чесного Хреста, 1910

А в Снятинському районі є ще один Борщів, де із атракцій знаю хіба футбольну команду, мій колєга їм пропускав м’ячі, стоячи на воротах.

 

***

 

Товсте Заліщицьке і Товсте Гусятинське

У Товстому  між Заліщиками і Чортковом око туриста вшпильнеться двома храмами столітньої витримки –  греко-католицької церкви св. Архистратега Михаїла і римо-.. костелу св.Анни.

костел св.Анни
греко-католицька церква св. Архистратига Михаїла

Товсте на Гусятинщині може похвалитися певними гончарними традиціями, панорамами Медоборських пагорбів і спорудою костелу Успіння Діви Марії (1763):

костел в с.Товсте фото – castles.com.ua

Порохова – село між Бучачем та Коропцем. Тут є цікавий грот в травертиновій скелі

Порохова. Грот

Можна сплутати: Прошова під Тернополем, підпорядковане Скоморохівській сільраді.   Зі Скоморохами теж все непросто – в Бучацькому районі, поруч однойменних Скоморохів, розміщена агломерація баз відпочинку – “над Стрипою”, “Лісова” та “Дзвіночок”.

база “над Стрипою”

У крайньому випадку, джіпіес може завезти вас в в Скомороше Чортківського району, підпорядковане сільській раді села Звиняч.

Але ж є село Дзвиняч району Заліщицького – від нього і до Синькова є справжнє чудо (!!!)- єдина автодорога Тернопілля без жодної ямки в родинне село Дмитра Фірташа – Синьків.

А  в Борщівському районі є Дзвинячка, де на околиці села  – родинний склеп Кеншицьких (1871); в 1895-1921 році тут був похований римо-католицький святий (since 2009) Зиґмунд Щенсни Фелінський:

склеп Кеншицьких в Дзвинячці

Сусіднє село Вигода, немає яскравих туристичних атракцій (в лісі поруч є “Вигодський дуб” дуб черещатий віком 210 років), але одного разу мені трапилося чути із автобусної зупинки репетицію місцевого духового оркестру із диригентом-холериком, Кустуріца сховається. Вигоди-дублікати – зовсім поруч, адміністративно в Заліщицькому районі, і ще одна недалеко Чорткова (але при тому в Гусятинському району), де є інший 400-річний Дуб Трентовського.

Кустуріца, ховайся, ми прийшли!

*

Якихось 10 км від Вигоди Борщівського району – Місце Сили біофакультету Тернопільського педуніверситету – село Дзвенигород над Дністром. Тут і захоплюючі серце панорами, і омліваючі тіло струмені водоспаду, і яка-не-яка архітектура.

Дзвенигород. Водоспад.
Яка-не-яка архітектура. Панський маєток
Дзвен-будизм. фото Юрія Козоріза

Тим часом, за 100 км звідти, в тому-ж-таки підступному Бучацькому районі  – Звенигород, де турист може обсервувати руїни костелу (р. Б. або 1889, або ж 1934).

Якщо не полінитися, за один гуцульський кілометр звідти – скельний монастир в Рукомиші і руїни замку в Підзамочку.  

костел в Звенигороді.
скельний монастир в Рукомиші

В гущі лісів Гусятинського району, в Медоборах є інший Звенигород,  культовий центр дохристиянської доби. Кілометрів три манівцями від Звенигорода – гора Соколиха, зі скелею, із похідною назвою “Соколина”.

Грот в скелі над Дністром поруч села Литячі має історичну назву – “Грот Відлюдника”, але народом бродить також інша назва – “Соколине гніздо”.

Литячі над Дністром
г.Соколиха в Медоборах

Але будьмо уважні! На Буковині біля села Лекечі, що на звук майже ідентично “Литєчі”  є Лекеченські скелі.

Литєчі Заліщицького
Ликєчі Вижницького районів.

На честь птахи сокіл також:

– село Соколів, найцікавіший об’єкт якого – дерев’яна церква, перенесена у музей-під-відкритим небом “Шевченківський гай” у Львові;

  • село Сокілець, де місцева дерев’яна церква (since 1635) посідає одне із чільних місць у списку найдавніших храмів Тернопілля.
Церква з с. Соколів в “Шевченківському гаю”, 1773 р.

Кольорові села

Попри те, що є актуальна назва  – урочище Червоне (в ньому Джуринський водоспад, руїни замку і костелу на місці пропащого польського Червоногруду), народ не покидає назва “КраснЕ”; незважаючи на наголос на останній склад, це – безперечна калька з російської.

Село КраснЕ є в Гусятинському районі, між Гримайловим та Сатановим, поруч масиву Медоборського лісу.

Інколи об’єкти в урочищі Червоне називають по назві найближчих сіл – Нагорян і Ниркова (Джуринський, Нагорянський, Нирківський водоспад – це все тоє самоє).

Нагоряни Заліщицькі можна сплутати із Нагорянами в Північній Бесарабії (схід Чернівецької області – ніяка не “Буковина”). Там над Дністром – феноменально красиве місце Шишкові горби.

околиці села Нагоряни Заліщицького
Нагоряни Кельменецького районів

*

Відома широким верствам відповичваючих Бакота має двійника в Кременецькому районі Тернопільської області – село Бакоти, де із туристичних заманух синя, як і всі на Волині, православні церкви.

синь Бакоти дністерської
і кременецької

Подібна підстава в якості Церква Св. Арх. Михайла 1862 в Кременецькому районі є і стосовно Устечка Заліщицького району (відносно того, звідки починається добра половина сплавів по Дністру).

Устечко
Устечко

Як Устечки можна взагалі переплутати? А хіба не було такого, що організатор сплаву чекає туристів на Дністрі в Миколаєві під Львовом, а вони поїхали в той Миколаїв, що на морі? Так отож.

*

Біле – село поруч Чорткова, в радянський час стало “Біла”, ототожнившись із Білою Тернопільського району. З чортківського БілОГО – батько Катерини Рубчакової,

української акторки і співакині (правильно використаний фемінітив?), а до БілОЇ  має відношення Соломія Крушельницька, українська оперна співачка.

Катерина Рубчакова
Соломія Крушельницька. Світлини з Вікіпедії

*

В Зеленій Бучацького району народився Петро Ґадз, фермер-герой України;

на його фермі в нижчезгадуваному селі Соколів для підвищення надою коровам вмикають записи класичної музики. В інших трьох Зеленах корів так не виховують.       

*

Бережанка

село з гарними краєвидами над Збручем і кам’яним костелом.

Інша Бережанка – в Лановецькому районі.

Бережанка Борщівського району

 

Худиківці – село-сателіт Мельниці-Подільської, тут з’їзд до Дністра і паромна переправа.

Худіївці – село того ж-таки Борщівського району, ще й недалеко.

Між Худіївцями і Шишківцями – мальовничі пагорби над річкою НІчлава. Важливо не плутати їх з Шишківськими пагорбами, про які вже була мова нижче.  

грот в скелі над Худиківцями
пейзажі біля села Худіївці

*

Нарешті Кременецький район – не підстава!

Тут є титульна Білокриниця, не плутати з Білокриницями в Підгаєцькому і Зборівському районі.

Білокриниця Кременецького району.

*

Є собі на Чернігівщині в с.Сокиринці – палац в класичному стилі, 1829 р..

А с.Сокиринці Чортківського району може похвалитися, що “до села приєднано хутір Якубівка!” Юхуу!!

Сокиринці, не Чортківського району.

Андрій Мельничук

Продовження буде

 

 

загрузка...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *