Яків Головацький: історія одного вбивці

З того може вийти кіно, добре, гідне кіно, настояне на реальних бруньках, що зовсім не те саме, щоб цілковито збігатися з історичними подіями – але чи треба? Історичний контекст у ключових місцях ми просто зобов’язані підкорегувати за вухо в потрібний бік – інакше кожен птах не долетить до середини Дністра, що й  відбувається у всіх хороших роботах великих режисерів. 

Дністер. десь там летить птах 

Робоча назва кіна, яку напишемо на бобінах: Русалка Дністрова. Ні, не так

Русалка Дністрова 

Це пам’ятник Русалці-Дністровці десь під Львовом 

Всім відома зі шкільної ослячої лави. Про що в ній пише, кожен міг собі намалювати в міру власних  уявлень про дністрових русалок.

Коротка історична довідка: 

1848 рік – не просто дата з симетричними цифрами –  хоча не виключено, що династія Габсбургів, посідаючи європейські престоли з часів першого представника династії Габсбургів на престолі Священної Римської імперії Рудольфа I, (з 29 вересня 1273 року) – не виключено, що Габсбурги мали щось до себе і дата для початку економічної реформи (обізвана поетом «Весною націй») була обраною суто із естетичних міркувань. 

Рудольф_I_Габсбург, з перших
Франц Йосиф I з останніх 
і всі решта. 

Міркування неестетичні:

Результат “Весни націй”   – ідентичність націоналізму витісняє з п’єдесталу  ідентичність релігійну. Раптом всі народи, які перебували під егідою Габсбургів, дізналися, що вони –  Нації, отримали змогу розпочати процес формування сенсів своєї національної ідентичності. Пізніше, на базі цього фундаменту у Східній Європі були сформовані адекватні національні держави – українцям (поки) не судилось.  У нашому кіні буде відповідь на те, чого все настільки погано; Їдемо далі.

“Русалка Дністрова” – перший, як сказали б в 70-их, концептуальний альбом, перша на Галичині літературна збірка Живою Українською Мовою; цим самим було стверджено, що Simple man (Проста людина) натуральною мовою не просто може сформулювати сенси – вони вже є сформовані в народі – і як художні літературні образи, так і їхню критику – нечувана на той час річ, зухвале зазіхання, претензія з боку звідки, як тоді вважали, могли лунати тільки анімалістичні звуки.

Пам’ятник “Руській трійці” в Івано-Франківську. 

Про те, ЩО таке Русалка Дністрова(я) (літературний альманах), Руська трійця (український гурток у Львівській духовній семінарії), хто такий  Маркіян Шашкевич – згублено гектари лісу на тонни паперу шкільних рефератів, і навіть серйозніших досліджень. Для нас важливо те, що Маркіян Шашкевич  – Хороший –  помер молодим, від отриманого впливу системи, проти шерсті якої виступив – в 31 рік. 

Якщо б в 33, автори шкільних рефератів експлуатували б алегорії на “вік Христа”, 

а так не судилось.

Двом товаришам Шашкевича по “Руській Трійці” – Вагилевичу і Головацькому – пощастило менше. Після застосування вогню, води і мідних труб вороженьки підійшли до них по-дорослому, із пропозицією, від якої не годен відмовитися. На жаль, цих двоє молодими померти не вспіли. 

ліричний відступ:

Стратегією Габсбургів на Галичині (як стверджують заднім числом сучасні дослідники), полягала в накручуванні одне проти одного українців і поляків на тему національних суперечок –  все як в анекдоті, де одні бігають на мітинги проти інших з прапорцями, бо треті накручують і продають обом ці самі прапорці. Головне, щоб двіжуха не закінчувалася, бо в шалі боротьби не є часу думати.

Виданий альманах “Русалка Дністрова” був аж у Буді –  не псєчій, а сучасному Будапешті в 1837 році – так далеко, бо в обхід непримеренного львівського цензора. Яків Головацький на той час мав там зв’язки, бо якосьточка студіював там науки і  заприязнився з сербськими студентами, зокрема Вукою Караджичем. По цьому каналі вдалося порішати питання друку, а для нашого кіна дуже пасуватимуть зйомки Дунаю в Будапешті, а Вука, через смішне прізвище, в кіно виконуватиме того персонажа, що ошивається біля головного персонажа з тупими жартами, щоб глядачу веселіше було жувати поп-корн.

Коли №1 “Руської Трійці”  – Шашкевич – помер на перифії в злиднях від туберкульозу в с.Новосілки на Львівщині,  невдовзі на його місце був відправлений вгнивати Іван Вагилевич. 

Маркіян Шашкевич. 
Іван Вагилевич.

На той час Вагилевича 7 років через неблагонадійність маринувала в невизначеності греко-католицька церква, не даючи можливості отримати помічну професію вмерти не таким молодим, як Шашкевич –  але в тому ж домі з гнилою підлогою і парафіянами, жадібними офірувати своєму душпастирю в належному обсязі).

відступаємо ще далі:

Має місце гра сенсів – тодішня греко-католицька церква – це не як зараз, «основа нашої духовності/національної ідентичності із деяким «галицьким колоритом», а основа москвофільських поглядів свого часу на Галичині  – саме греко-католицька церковна цензура заборонила видавати “Русалку Дністрову” у Львові – і не через занадто яскраву натуру Русалки на обкладинці, а суто через проукраїнський контекст. 

Іван Вагилевич

Іван Вагилевич в 1846 році таки обвився довкола священицького скіпетра, а коли вже в 1848 запахло весною – от уявіть собі, що зараз початок грудня 2013 року,  а ви щойно отримали крісло в кабінеті з гнилою підлогою і маєте в нім сидіти тихонько.

Вагилевич, покинувши парафію,  спалив за собою мости, але вихід є! – у  виборі «меншого зла», схилився на бік поляків, а свій душпастирській досвід використав в протестантизмі, де, як відомо, душпастиром може стати кожен. Вагилевич ні не “поганий”, ні не “злий” – ні в якому разі не можна стверджувати Вагилевича, як суцільного негідника – для цього існують навмисно дресировані люди  

                                                     Поганий 

 

Яків Головацький: історія одного вбивці

вбивці українського національного відродження середини XIX ст., історія карколомного перевтілення, великої зради одної людини, внаслідок якої вломлений карк не давав здійняти крила українській ідеї більш, чим двадцять років, а за той час потяг пішов, і ми ніяк не годні плюнути йому на рейки. 

Криворівня 
та сама церква 

Головацький-семінарист дорогою до Будапешту, досліджуючи жителів Карпатських гір бойків та гуцулів, опинився за священицьким столом в Криворівні – на той час тут священикував о.Андрій Бурачинський. Бурачинский ні жодного разу не був гуцулом, він був зі Снятинського району –  в той час між священицькими династіями греко-католицької церкви існувала складна система-многоходовочок-рокіровок, під час яких священиків, які чекали на теплі місця, відправляли на відстій у віддалені гуцульські села. Можна припустити, що зі сповненого на той час рибами Чорного Черемоша, на честь такого поважного гостя на стіл потрапила головатиця – цісарська риба, і довкола того крутилися жарти на предмет подібності прізвища гостя і риби – (головацький-головатиця), важливо прописати в сценарій, як при цьому зашарілася дочка священика Олена, майбутня дружина Головацького. 

головатиця або дунайський лосось. 

Дослідники завжди приписують процес  розтління національних поглядів Якова Головацького його брату Івану, який жив в Відні і потрапив під потужний вплив мацаків російської аґентури.

При тому, всі вони, і Вагилевич, і Головацький – і навіть його брат Іван Г. –  були якісними, совісними і талановитими дослідниками української культури, створили її, культури, цілий пласт – але митці у пошуках прихованих сенсів зачасту забувають про сенси основні.

Але в Івана Г. скучноє ліцо, невідома загалу мармиза, так грошей на кіно ніхто не дасть і в прокаті не повернеться –  в той час коли нам на обкладинку всілася ціла Русалка. Тому архіважливо в якості зрадника намалювати саме Жінку, а саме дружину Якова Головацького, бо ж незаперечно,  що всі біди ще до Адамових часів – від жінки.

1846-48 роки – час, коли з одного боку, Головацький стверджується і стверджує прогресивні, установчі для українців Галичини погляди, а з іншого в Хмелевій,  мальовничому селі на горбочках Дністровського каньйону, де він перекантовується той час ксьондзом, від хвороби в нього вмирають двоє його дітей.

По сценарію, в час трагедії Головацький гасає десь по світах зі своїми програмними поглядами, Головною Руською радою та ін. Будете в Хмелевій – підніміться на Божу гору над Дністром. 

легенда:

коли  над Дністром довго немає дощу, селяни беруть греко-католицьких ксьондзів,  вони правлять на цій горі службу Божу – чи то до Бога-з-Біблії, чи до бога Божа – як би не було, воно працює! Дощ, він пішов. Або я нічого не розумію, або Головацький мусив стояти на цій горі і дивитися – на Дністер, на своє минуле,чого все так сталося. Як в пустелі Синай, відбувається спокуса Головацького дияволом, який для пропозиції, від якої не можна відмовитися, вміє вибрати місце і  час. 

Диявол в кіні буде на лице Міхаїла Пагодіна 

Іван Франко про галицьке москвофільство: Міхаїл Поґодін був довіреною людиною самого російського царя, розпоряджався величезними коштами. Тричі (1835, 1839-1840 і 1842 рр.,) відвідав Львів, де  заагітував кількох галицьких інтелектуалів, передусім найвидатнішого тоді історика Дениса Зубрицького. Так у Львові виникла аґентурна група з науковців, журналістів, письменників, до якої входили А.Петрушевич, М.Малиновський, М.Куземський, Я.Головацький, С.Шехович, Б.Дідицький та ін. М.Поґодін налагодив перші «концесії» в розбудову засобів і впливів галицьких москвофілів. 

паломники на виклиці дощу

Натурні зйомки для нашого кіна – Будапешт, Відень, Дністровський каньйон, Гуцульщина – і Львівський університет, де Головацький 1848 року отримує свою плату за зраду – за “патріотичну позицію” наша одвічно короткозора інтелігенція, інструмент в руках диявола на ролю Першого в історії проффесора «руської мови та словесності» (української мови та літератури) у Львівському університеті обирає саме Головацького.

Тут він отримує ті ж можливості, що й Ющенко в  2004. Що гірше за прайд левів, очолений віслюком?

Для нашого кіна була спокуса зробити #зрада через студентку чи студента, під чий вплив потрапив сєдой профєсор по лужам резво скачєт, але Іван Франко відзначає, що за 18 років своєї кар’єри на кафедрі Головацький не повпливав ні на жодного що залишив хоча б якийсь в історії слід студента – студенти такі були, але уникали відвідування його нудних лекцій, а фемінізму тоді ще не було, відповідно студенткинь  у Львівскому університеті теж. Зваживши неможливість намотати червоний клубок хитросплетінь та інтриг по університетських коридорах, ми оголосили зрадником Олену Бурачинську зі Снятинського району – як відомо, ніщо добре звідти прийти на Гуцульщину не годно. Головацький також був людина, і біля нього була жінка. Яка, як відомо, у всьому і винна.

Тут сам час вивести на ринг – Злого.  

Аґенор Ґонорій Ґолуховський, граф, намісник цісаря на Галичині і його герб 

Зле супроти диявольського. Аґенор Ромуальд Онуфрій Ґолуховський,  племінний шляхтич зі Скали-над-Збручем, ідейний представник свого роду поляків. Вбачав в Головацькому і тих ідеях, які він ніс, безпосередню шкоду для позицій, на який він стояв. Проте, чим далі вглиб від 1848 року, Головацький наніц відбивався від своїх первинних поглядів, боровся з ними сам. Голуховський , при усіх своїх репресивних можливостях, протистояв йому неспішно й  поблажливо – бо ж як відомо, якщо одним нищівним ударом знищити ворога – за що далі отримувати зарплату?

Родинне гніздо Голуховських до цього часу є, воно на чубку однієї із найстаріших в Україні лип віком 500 років, в здичавілому ландшафтному парку в смт.Скала-Подільська на Тернопільщині, а ще тут купа мило пошарпаної архітектури. 

                                        Скала. Костел і липа 

Голуховський, напевно, не був сам по собі от прям поганою людиною, але він був частиною системи – а частиною державної стратегії Габсбургів було не знищення української ідентичності на користь поляків, а позиційна гра на нашому протистоянні, от Пилат-Голуховський так і боровся, killing me softly. Найкраще його намалювати в ролі Понтія Пилата, але в жанрі альтернативної історії, де той, хто проходив випробування в пустелі, вибрав пілюлю неправильного кольору. 

Перманентне протистояння ректора Університету (1864-1866)  з намісником Цісаря тривало, поки Головацький не почав відверто і неприховано транслювати ідеї рускаго міра, і грати кіна довше не годен було.

*

У відкритих джерелах (на першій сторінці гуглу) ми не знаходимо, що за чим сталося – чи першою вмерла зрадниця-жінка Головацького, і він вже по тому виїхав у свою улюблену російську імперію, чи вона перше його намовила, але скористатися з того не встигла..

Фінальна сцена кіна – Поганий і Злий стоять на могилі Хорошого, Шашкевича, і стріляються за право першим покопирсатися в його могилі, бо там потенційно схований скарб. Переміг, вочевидь, Головацький – останні роки своєї шкоднької творчості він сам пише від імені Шашкевича ті ідеї (типу спогади  старого друга знайшов), які йому не лиш не належали, але заперечували реальну творчість. 

Із того всього міг би бути гарний фільм. Важливо, що має місце бути сиквел – історія Михайла Грушевського, який також страшенний культурний діяч, але після поразки Директорії виїхав в москву і там працював професором до 1931 року – ???

І навіть триквел – про наш час, коли внаслідок карколомних перевтілень всі ті люди, яких висовують на Провідника, неодмінно не проходять випробування пустелею і стають зрадниками, не витримавши спокуси пропозиції, від якої не можна відмовитися.

Гроші на це кіно мав би дати український культурний фонд але не дасть. В ньому має бути побільше гір – тут вже є традиція робити кіно, тоді як в тій же Хмелевій групу кіношників напевно почали б кропити священою водою, щоб почав падати дощ.

На горі, а ще краще під горою, щоб туристи з Дністра бачили і зупинялися, треба встановити пам’ятник “Русалці Дністровій”. По кадастровій карті це територія Національного природного парку “Дністровський каньйон”, добродії сплять і бачать, 

як би ще розвинути рекреацію на підвладних територіях Дністра – русалка їм в поміч. 

 Вибачте за кострубату мову тексту , але в мене немає часу написати не те що сценарій, а цей короткий текст. Я не вмію, але є люди, які вміють.

Але безкоштовний квиток не прем’єру я хотів би отримати.

 Андрій Мельничук

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *