У Тернопільській області виявили рідкісний артефакт з VII століття до нашої ери
Рідкісну та древню знахідку виявили на теренах Тернопільської області.
Дослідники розшукали комплекс кіммерійської кінської збруї чорногорівського типу.
Така знахідка датується VII-VIII століттям до нашої ери.
Кіммерійці – перші кочові вершники, що з’явилися в Україні, є також і першими її жителями, назва яких дійшла до нас. Багато вчених тримаються думки, що кіммерійці вийшли із своїх прабатьківських земель у нижньому Поволжі, перекочували низовинами Північного Кавказу й десь близько1500 р. до н. е. з’явилися в Україні. Для релігійного світогляду кіммерійців характерні віра в душу та життя після смерті. На побутування у них культу Богині-матері вказують стели із зображенням жінки, які мали культовий характер. Культ Богині-матері – найхарактерніша риса формування релігійної свідомості багатьох народів. Кіммерійці були войовничими племенами. Вони здійснювали походи на Ассирію, Фригійське царство, на західні землі Малої Азії. Звичайно ж трофеї, добуті у військових походах, мали великий вплив на формування культури кіммерійців. До того ж кочовий спосіб життя і войовничість цих племен значною мірою позначився на зразках озброєння і спорядження.
До слова, Кіммерійці й таври на території України в давнину – були південними сусідами праслов’ян у IX–VII ст. до нашої ери. Жили вони в степах Північного Причорномор’я від Дону до Дунаю. Були дуже войовничими. Це перший народ на території України, назва якого дійшла до нас. Уперше про кіммерійців згадується у давньогрецьких поемах Гомера. Найбільше і найдостовірніше розповів про кіммерійців грецький історик V ст. до н. е. Геродот.
Згадки про них знаходимо також в ассирійських джерелах. Ассирійська назва “кімміраї” означає “велетні”.
Існує три версії щодо походження кіммерійців. Перша – це давньоіранський народ, який прийшов на землі України через Кавказ. Друга – кіммерійці з’явилися внаслідок поступового історичного розвитку праіранської степової культури, а їхньою прабатьківщиною було Нижнє Поволжя. Третя – кіммерійці були місцевим населенням.
Археологи знаходять речові пам’ятки кіммерійців у Північному Причорномор’ї, на Північному Кавказі, у Поволжі, на нижній течії Дністра та Дунаю. Кіммерійці були іраномовним народом.
Ранні кіммерійці вели осілий спосіб життя. Пізніше, у зв’язку з настанням посушливого клімату, вони стали кочовим народом і розводили, в основному, коней.
Ігор_Крочак, військовий історик, головний спеціаліст відділу формування Національного архівного фонду (НАФ) та діловодства державного архіву Тернопільської області, ветеран УНА-УНСО, російсько-української війни, розвідки ЗСУ, член наукового товариства імені Тараса Шевченка (НТШ), Національної спілки журналістів України (НСЖУ), ГО «Воїнів АТО/ООС Тернопільського району», волонтер ГО “Схід та Захід – єдині назавжди”, куреня Пласту УПС “Вовча Ліга”.
Коментарі вимкнені.